Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Метлицька С.А., Діденко Я.М., Бігдан М.В., науковий керівник к.ек.н., доц. Гришко Н.Є.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

ПЕРЕДУМОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

В останні роки чітко спостерігається тенденція збільшення економічної та політичної нестабільності на національному, регіональному та глобальному рівнях і на сьогоднішній день фінансовий стан багатьох підприємств діагностується як кризовий. Тому проблеми в сфері організації антикризового керування,а також недостатність уваги дослідження питань, пов’язаних з аналізом її ефективності є досить актуальною темою.

Як свідчить аналіз статистичних даних (рис. 1), протягом 2000-2013 рр. близько 1/3 - половини підприємств України, працюючи в нестабільному економічному середовищі, виявилися збитковими, переживали глибокий спад виробництва, та незважаючи на певні тенденції стабілізації, позитивну динаміку показника протягом 2003-2007 рр., частка збиткових підприємств залишилася у межах 45-48 відсотків.

Рівень збитковості підприємств протягом 2000-2014 рр.

Значні масштаби збитковості вітчизняних підприємств провідних галузей економіки (48,1% промислових і 44,9% машинобудівних підприємств (січень-червень 2014 року), підтверджують необхідність та актуальність вирішення завдань, пов'язаних з побудовою і ефективним функціонуванням системи антикризового управління розвитком підприємств в розрізі формування превентивних складових та засобів управління.

Передумовами антикризового управління підприємством пропонується визнати: діагностування чинників впливу на макро- та мікрорівні, формування способу її оцінювання ступеня кризи, прогнозування змін її оціночних показників.

Економіка будь-якої країни розвивається циклічно, періодично переживаючи підйоми та занепади, протягом останніх років, світова фінансова криза негативно впливає на діяльність підприємств, що прослідковується на рис. 2

Динаміка показників прибутковості промислових підприємств за 2012- 2014 роки

Криза на підприємстві – це процес зміни, руйнування сформованої структури зв'язків, відносин, виходом з якої може стати або заново сформована структура зв'язків, відносин або ліквідація підприємства.

Останнім часом термін «антикризове управління» набув значного поширення, відповідно до праці Е. М. Короткова антикризове управління - це управління, в якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання її факторів для наступного стійкого розвитку організації [1, с. 128].

Метою антикризового управління є розробка та реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію небезпечних шляхів, що призводять до кризового стану [2, с. 15]. Ефективність антикризового управління характеризується здатністю підприємства адекватно реагувати на зміни негативного впливу на його нормальне функціонування.

Антикризове управління складом своїх типових проблем відбиває та обставина, що воно є особливим типом управління, що володіють як загальними для управління рисами, так і специфічними його характеристиками. Тому система антикризового управління повинна володіти особими властивостями, головними з яких є [3; 132]:

· гнучкість і адаптивність, які найчастіше притаманні матричним системам управління; 

· схильність до посилення неформального управління, мотивація, терпіння, впевненості; 

· диверсифікація управління, пошук найбільш прийнятних тіпологіческих ознак ефективного управління в складних ситуаціях; 

· зниження централізму для забезпечення своєчасного ситуаційного реагування на виникаючі проблеми; 

· посилення інтеграційних процесів, що дозволяють концентрувати усилия і більш ефективно використовувати потенціал компетенції. 

Сучасне антикризове управління в Україні крім усього іншого має потребу в менеджерах, що мають спеціальну підготовку і визначений набір особистісних якостей. Вони готуються для роботи в екстремальних умовах кризи, банкрутства і санації підприємств. Підготовка таких фахівців вимагає нових підходів у технології й організації навчального процесу.

Підсумовуючи вищесказане,можна сказати, що проблема кризового стану підприємства є новою та актуальною для українських організацій. Подолання кризи не може здійснюватись автоматично, воно має бути організовано органом управління підприємством. Це обумовлює потребу в розвитку самостійної галузі наукових знань — антикризового управління.

Метою та головним завданням антикризового управління є передбачення, своєчасне розпізнавання та успішне вирішення всіх проблем, пов'язаних з об'єктивним циклічним розвитком економіки та суб'єктивними факторами на макро- та мікрорівнях.

Література:

1. Антикризисное управление: [учебник] / Коротков Э. М., Беляев А.А., Валовой Д.В. и др./ [Э.М. Коротков (ред.)]. – М.: ИНФРА-М, 2000. - 432с.

2. Курошева Г.М. Теорія антикризового управління підприємством: Навчальний посібник. СПб.:Мова, 2002.- 372 с.

3. Антикризове управління: підручник/ За ред. Е. М. Короткова.- М.: ИНФРА- М, 2001. -432

4. Державний комітет статистики України.