Економічні науки/10. Економіка підприємства

Бобилєв О. О.

студент 5 курсу, напряму спеціальності «Економіка підприємства»

Кременчуцький національний університ імені Михайла Остроградського

м. Кременчук, Україна

Лозовик Д.Б.

асистент кафедри економіки

Кременчуцький національний університ імені Михайла Остроградського

м. Кременчук, Україна

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах розвитку економіки основою успішного функціонування будь-якого суб’єкта господарювання є інноваційна діяльність, ефективність якої залежить від адекватної та об’єктивної оцінки.

Аналіз методів оцінки ефективності інноваційної діяльності, представлених в наукових працях дозволив виявити два основні підходи: статичний та динамічний.

Статичний підхід полягає в розрахунку річних, короткострокових показників відносної економічної ефективності. Прихильниками цього підходу є багато сучасних науковців, серед яких О.О. Маслак, С.В. Євтушенко, Б.В. Фурдас, В.І.

Так, в роботі О.О. Маслак пропонується використовувати показник порівняльної ефективності як різниці між доходами та витратами, проте науковець виділяє лише комерційну та бюджетну ефективність. І, хоча комерційна ефективність повинна враховувати наслідки для всіх учасників інноваційних процесів, розрахунок за даними позиціями не диференціюється.

У праці С.В. Євтушенко наводиться ряд показників ефективності інноваційної діяльності, а оцінка ефективності інноваційної діяльності виконується шляхом співставлення даних показників за варіантами. Не зважаючи на змістовність показників та їх економічну обґрунтованість, даний підхід є обмеженим, оскільки вимагає тотожності порівнюваних об’єктів за характеристиками, які входять до складу показників, що є неможливим у випадку принципової новизни продукту.

В дослідженні Б.В. Фурдас ефективність визначається з позиції приросту прибутку. Приріст прибутку формується за рахунок скорочення питомих витрат на матеріали, зростання продуктивності праці та обсягів виготовленої продукції. Причому для визначення додаткового прибутку від зростання продуктивності виготовлення продукції пропонується використовувати функцію попиту та пропозиції. Проте з позиції варіативного розподілу результатів, даний підхід є недоцільним, оскільки чітке прогнозування попиту та пропозиції на етапі створення інновації є неможливим.

Динамічний підхід заснований на понятті «грошовий потік», що дозволяє врахувати вплив фактору часу, оскільки розрахунок ведеться за тривалий період. Цей підхід є більш розповсюдженим і використовуваним, він застосовується практично до будь-яких інноваційних заходів. Прихильниками даного підходу є як вітчизняні так і закордонні науковці.

В роботах В.Г. Федоренка, Г. Бірмана, Д. Норткота пропонується використовувати показники чистої дисконтованої вартості, внутрішньої норми прибутку, термін окупності, індекс прибутковості у традиційному вигляді без урахування галузевої специфіки або умов створення та реалізації інновації.

В роботі Г. М. Возняка дані показники модифікуються з позиції умов фінансування, а саме - власних та запозичених коштів. Головним дискусійним моментом цього підходу є те, що в якості запозичених коштів приймається банківський кредит, а визначальним при дисконтуванні є ставка відсотків за кредитом.

В дослідженні П.В. Федорович використовується метод розрахунку народногосподарського ефекту, розроблений за часів директивної економіки. В якості ставки дисконту приймається нормативний коефіцієнт зі сталим значенням, проте його обґрунтування та порядок визначення не наводяться.

Цікавими є наукові праці Ю.В. Сотнікової та П.А. Орлова, в яких запропоновано методи з позиції сполучення статичних та динамічних оцінок. Незважаючи на їх комплексність та глибину досліджень, слід зазначити ряд суперечливих моментів.

Так, у праці Ю.В. Сотнікової метод корегування чистого приведеного доходу базується на визначенні пріоритетності одного з альтернативних проектів шляхом визначення абсолютної ефективності та ефективності з урахуванням чинника (часу). Проте фактично він лише синтезує абсолютну та відносну ефективності, а термін окупності при цьому визначається лише з позиції повернення кредиту.

В дослідженні П.А. Орлова пропонується визначати інтегральний економічний ефект за умов тривалого інвестування на основі принципів визначення порівняльної ефективності.

Проте усі складові визначаються за кожним роком життєвого циклу, в т.ч. й економія поточних витрат, хоча економічна доцільність даного показника після реалізації інновації може зникнути; інтегральний показник передбачає амортизацію на реновацію, що обумовлюється інвестиціями, тобто дана методика доцільна тільки для технічних інновацій, що носять поліпшуючий характер.

Цікавим є підхід до корегування дисконту описаний в праці М. Клейтона. Для того, щоб нівелювати різницю між коливанням інвестицій по роках, аналітики прогнозують щорічне зростання доходів на три-пять років, а потім, з метою мінімізації похибки в прогнозних розрахунках, до доходу, отриманого за останній рік виконання розрахунків, застосовують формулу різниці дисконтної ставки та отриманого прогнозного зростання доходів з цього моменту. Однак в роботі описані тільки теоретичні положення даного методу та не представлені рекомендації щодо складання прогнозу зростання прибутків.

Головним недоліком даних підходів є орієнтація на оцінку інновації лише з позиції споживачів, оскільки ймовірність прогнозування попиту на інноваційну продукцію на початкових етапах низька.

Проведене дослідження методичних підходів до оцінки ефективності інноваційної діяльності дозволило автору здійснити їх систематизацію за двома основними напрямами: традиційні та альтернативні, в межах яких диференційовано змістові групи (табл. 1.).

Таблиця 1

Систематизація методів оцінки ефективності інноваційної діяльності

Методи оцінки ефективності інноваційної діяльності
Альтернативні		Традиційні
Маркетингові	Інші комбіновані	Статичні	Динамічні
Метод Розенберга	Методи факторного аналізу	Порівняльної ефективності	Інтегральної ефективності
Модель з ідеальною крапкою	Методи експертних оцінок	Інтегрального ефекту	Корегування норми дисконту
Методи Бізнес-аналізу			Класичні дисконтовані

Отже, кожен із зазначених підходів становить цінність для оцінювання ефективності інноваційних рішень, а їх вибір і застосування залежать від цілей, які ставить керівництво у сфері інноваційної діяльності, професіоналізму та компетентності менеджерів, задіяних у цьому процесі та якості корпоративного управління підприємства. Узагальнення вищевикладеного дає змогу зробити такі висновки:

1. Оцінювання ефективності інноваційної діяльності у короткостроковому періоді, орієнтоване на дослідження ефективності діяльності підприємства; середньострокові критерії ґрунтуються на оцінці рівня конкурентоспроможності інноваційних рішень; довгострокові рішення становлять передумови інноваційного розвитку.

2. Оцінювання ефективності інноваційної діяльності можливе за рахунок врахування усіх чинників, що впливають на результати інноваційної діяльності і оцінити які можна з використанням інтегрованого підходу на основі врахування різних напрямків діяльності підприємства. зокрема: навчання і розвиток; бізнес-процеси; маркетинг і збутова логістика; фінансові аспекти діяльності.

3. Виділення запізнілих показників для оцінювання інноваційної діяльності підприємства за минулі періоди дає змогу підсумовувати ефективність виконаних рішень, що можуть коригуватись з врахуванням випереджувальних показників – бажаних орієнтирів майбутньої діяльності з врахуванням результатів на момент проведення оцінки.

4. Виділення вхідних, вихідних і підсумкових показників оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства забезпечує безперервний контроль за результатами реалізації інноваційних рішень.

5. Критерій вартості є важливим індикатором, що характеризує можливості інвестування у інноваційні проекти, а застосування інструментів фінансового інжинірингу, зокрема методу реальних опціонів, дає змогу отримати результати, які неможливо оцінити за допомогою класичних підходів.

Але не зважаючи на таку кількість методів, поки що не існує простих, єдиних і придатних для всіх умов управління показниками ефективності інноваційної діяльності.

Крім того, неможливо повністю і всебічно відобразити в показниках будь-який результат інноваційного проекту від зародження ідеї до її реалізації.

Слід також ураховувати, що будь-який результат інновацій має подвійне значення:

• як основа змін у матеріальному виробництві, а в економічному розумінні — для досягнення цілей форми, а отже, для підвищення прибутку і конкурентоспроможності;

• як джерело подальших наукових досліджень і розробок, тобто становить науковий і методологічний інтерес.

Проте можна виявляти й оцінювати взаємозв'язок чинників ефективності з метою найкращого узгодження їх дії.

Література

1. Сорока С.В., Панасюк В.М. Інноваційна діяльність підприємства [Електронний ресурс] / С.В. Сорока, В.М. Панасюк – К.: ЛНТУ, 2012. – Режим доступу: www.irbis-nbuv.gov.ua.

2. Кулинич М.Б., Давидович І. Є. Шляхи вдосконалення оцінки ефективності інновацій на підприємстві [Електронний ресурс] / М.Б. Кулинич, І.Є. Давидович – К.: Астон, 2009. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua.

3. Дзюбинський А.В., Костецька Н.І. Сучасні підходи до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства [Електронний ресурс] / А.В. Дзюбинський, Н.І. Костецька – К.: Наука і освіта, 2010. – Режим доступу: www.ipdo.kiev.ua.