М .Г. Могилат, аспірант

Полтавська державна

аграрна академія

ЕФЕКТИВНЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ЯК ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

У контексті активізації міжнародних економічних інтеграційних процесів передбачається, що українські сільськогосподарські підприємства зазнають посиленої конкурентної дії з боку закордонних виробників.

Крім цього, упродовж двох десятиріч незалежності України криза недовиробництва, притаманна економікам постсоціалістичних країн, була остаточно подолана. Товари вітчизняних аграрних формувань з високим рівнем культури виробництва конкурують переважно в ціновому аспекті. Тому особливої актуальності набуває розробка і впровадження заходів, спрямованих на формування конкурентних переваг сільськогосподарських підприємств та аграрного сектору економіки в цілому.

Наразі розвиток аграрного сектору економіки України суттєво ускладнений тривалою неврегульованістю земельних відносин. Комплексне управління наявними ресурсами сільськогосподарських підприємств як запорука набуття конкурентних переваг є неможливим без підвищення ефективності використання наявних земель сільськогосподарського призначення, право власності на які щодо юридичних осіб до сих пір законодавчо не закріплено.

Україна має значний земельно-ресурсний потенціал, тут зосереджено 8,4 % – 8,8 % світових запасів чорноземів [1, c. 44]. Проте, згідно досліджень М. Портера, конкурентна перевага країни не формується наявністю природних ресурсів. “Національне процвітання неможливо успадкувати – воно повинно створюватися” [2, c. 205].

На сучасному етапі розвитку світової економіки конкурентні переваги ґрунтуються на оновленні технологій та постійних інноваціях. Даний постулат відносно земельних ресурсів сільськогосподарського призначення витікає з необхідності не лише їх володіння, а й ефективного використання, здійснення належних заходів щодо підтримання рівня родючості ґрунтів.

Фахівці відзначають, що в теперішніх умовах ведення агробізнесу спостерігається укрупнення земельних масивів, що контролюються інтегрованими структурами. Так, згідно досліджень А. Данкевича, агрохолдинги володіють конкурентними перевагами за рахунок ефекту економії на масштабах виробництва, можливості використання сільськогосподарської продукції як заставного майна для кредитування інших кластерів структури, а також можливість користування ресурсами материнської компанії для забезпечення сільськогосподарської діяльності [3, с. 38].

Рис. 1. Напрями формування конкурентних переваг у землекористуванні сільськогосподарськими підприємствами

Джерело: авторська розробка

На даний час конкурентні переваги крупних господарств з точки зору ефективності землекористування забезпечуються за рахунок вищого рівня компетентності з обробітку земель, можливості використовувати фінансовий та виробничий капітал у необхідному розмірі для своєчасного забезпечення всіх необхідних операцій тощо (рис. 1). Тому закономірною є подальша концентрація земельних масивів та доведення господарств до розміру із кількістю землі в обробітку приблизно 5 тис. га, що визнається як оптимальна для управління та організації виробництва [3, с. 37].

Перманентний інноваційний процес у землекористуванні надає сільськогосподарським підприємствам можливість набути переваг головним чином у величині собівартості продукції порівняно з конкурентами. Найважливішими напрямами підвищення ефективності землекористування у сільськогосподарських підприємствах України є оптимізація розмірів господарств та приведення операційних процесів до вимог передових технологій.

Список використаних джерел

1. Солов’яненко Н. Ґрунтовий покрив – складова природних ресурсів України / Н. Солов’яненко // Землевпорядний вісник. – 2012. – № 2. – С. 44–48.

2. Портер М. Э. Конкуренция : Пер. с англ. / М. Э. Портер. – М. : Вильямс, 2005. – 608 с.

3. Данкевич А. Формування земельних масивів інтегрованих структур / А. Данкевич // Землевпорядний вісник. – 2011. – № 2. – С. 36 – 41.