Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Матвієнко Б.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Прийняття управлінських рішень в контексті системного підходу

На даний час проблеми ефективності управління фінансово-господарською діяльністю підприємства мають особливе значення для України, де відбуваються крупномасштабні та глибинні процеси подолання економічної і управлінської кризи. З огляду на складність і мінливість бізнесового середовища, умови роботи підприємств є різними. З урахуванням цього має бути створена така система управління діяльністю підприємства, що дозволить не тільки констатувати рівень досягнення певних показників, але і моделювати подальший ефективний економічний розвиток підприємства за умов невизначеності і нестабільності економічного середовища.

На думку авторів, ефективність є інтегруючою економічною категорією, що має не тільки відображати результати трансформації ресурсів підприємства з метою одержання кінцевого результату, але і враховувати управлінський аспект підприємницької діяльності. В зв’язку з тим достатньої актуальності набуває питання дослідження діяльності підприємства за різних господарських умов з використанням сучасних концепцій економіки та менеджменту, однією з яких є концепція системного підходу. Системний підхід змістовно відображає групу методів, за допомогою яких реальний об’єкт описується як сукупність взаємозв’язаних чи взаємодіючих компонентів.

З метою оптимізації управлінських процесів сучасне підприємство доцільно розглядати як складну соціально-економічну систему з взаємопов’язаними технологічними процесами, які супроводжуються відповідними інформаційними технологіями, що мають забезпечувати можливість її спостереження, контролю та управління. Процес формування цілеспрямованої поведінки системи за умов зміни зовнішнього середовища через інформаційний вплив є процесом управління.

Процес управління підприємством як соціально-економічною системою включає ряд таких аспектів: збір та обробка інформації; розробка системи моделей; розробка форм впливу на систему для узгодження інтересів окремих підсистем та системи в цілому. Безперечно, ключовим моментом процесу управління є прийняття рішення. Прийнято вважати під управлінським рішенням сукупність впливу на об’єкт управління з метою приведення його у потрібний стан. Однак, управлінське рішення не є власне перетворенням об’єкта, а скоріше моделлю цих перетворень. Управлінське рішення об’єднує в собі цільову функцію, критерій оптимальності та комплекс обмежень. Під оптимальним розуміють таке рішення, що в певному сенсі є прийнятнішим, ніж інші. Тому доволі часто управлінське рішення сприймають як вибір однієї альтернативи з множини варіантів.

З точки зору системного підходу, процес прийняття рішення розглядається як сукупність формалізованих і неформалізованих процедур. При цьому, як правило, аналізуються певні формальні і неформальні критерії, притаманні для конкретного соціально-економічного об’єкту. Одним з головних завдань при цьому є визначення їх оптимального співвідношення, що дозволяє прийняти єдине вірне рішення.

Формалізовані процедури базуються на використанні прикладної математики (дослідження операцій, математичне програмування, теорія розробки та прийняття рішень, теорія масового обслуговування, моделі управління запасами, теорія ігор тощо) та обчислювальної техніки. Вибір формального критерію для прийняття рішення в складній соціально-економічній системі залежить від низки чинників, серед яких загальноекономічна ситуація, ринкова перспектива, існування обмежень на ресурси, коливання чистих потоків фінансових коштів, можливість одержання пільг при придбанні певних ресурсів тощо. Найбільш поширеними формальними критеріями для сучасного підприємства є інтегральні показники: чиста теперішня вартість; коефіцієнт вигоди - витрати; внутрішня норма дохідності; еквівалентний ануїтет.

З метою врахування значень усіх факторів та взаємозв’язків при виборі остаточного рішення серед множини альтернатив, необхідно користуватися і неформальними критеріями. Має бути визначена певна система пріоритетів, яка може включати такі можливі варіанти, як суспільна значущість, вплив на імідж компанії, відповідність визначеній меті, ринковий потенціал продукту, відповідність фінансовим та організаційним можливостям, екологічність, безпечність, рівень ризику тощо. Зокрема, при формуванні рішення щодо подальшого розвитку підприємства критеріями можуть виступати: повнота і комплексність реалізації заходів програми розвитку, оперативність, рівень наукомісткості, міра керованості та надійності, доступність ресурсів, зв’язок із суміжними галузями економіки, вдосконалення інфраструктури, підтримка зайнятості та потенційних інвесторів, можливість подальшої диверсифікації. Як правило, при оцінці даних критеріїв використовуються експертно-аналітичні методи: побудова дерева цілей, дерева проблем, аналіз достатності існуючих організаційних структур.

В прийнятті рішень в соціально-економічних системах основна проблема полягає у тому, що обрані критерії оцінки досить часто можуть бути суперечливими та вимірюватись у різних одиницях і шкалах. Незважаючи на поширеність і популярність окремих критеріїв, надзвичайно важливо враховувати багатогранність і розмаїття всієї множини критеріїв, щоб обрати таку їх комбінацію, яка є найбільш прийнятною для певного об’єкту. Втім, при точному визначенні мети і обмежень найбільш допустимі і прийнятні критерії є очевидними. Стосовно діяльності підприємства, в будь-якому випадку серед низки альтернатив перевага повинна віддаватися рішенню з максимальною ефективністю, що в перспективі сприятиме досягненню фінансової стійкості, прибутковості та позитивної динаміки розвитку підприємства.