Економічна науки / 10. Економіка підприємства

Волянський В. М.

Львівський державний університет внутрішніх справ, Україна

Сучасне трактування поняття «безпека»

Питання пошуку шляхів забезпечення безпеки як на макро- так і на мікрорівні останнім часом набувають все більш актуального характеру.

Гарантування сталого розвитку діяльності підприємства в умовах ринку, що стрімко та різноспрямовано змінюється, неможливо без забезпечення безпеки. Ще в кінці XIX в. російські фахівці І. Брокгауз та І. Ефрон підкреслювали: «Безпека особиста і майнова є найголовнішою підставою людського розвитку. Відсутність безпеки особи і власності тотожно відсутності будь-якого зв'язку між людськими зусиллями і досягненням цілей, для яких вони здійснюються». Для вітчизняних підприємств це питання особливо важливим, адже саме сьогодні відбувається формування нових «ринкових» пріоритетів розвитку економіки, посилення впливу міжнародної конкуренції, зростання відповідальності за результати діяльності перед суспільством. Очевидно, що існує необхідність узагальненні й систематизації накопиченого досвіду з вивчення сутності поняття «безпека».

Наукові дослідження основ безпеки проводились ще у давнину, а окремі трактування згадувалися в роботах Цицерона (106 – 43 р. до н.е.). Саме він писав: «Познание и созерцание природы были бы в каком то отношении неполными и только начатыми, если бы за ними не проследовало действия. Действие это бывает более всего видно в охране интересов людей; оно, таким образом, имеет прямое отношение к человеческому обществу, поэтому его надо ставить превыше познания» [6].

Функція безпеки — це конкретні дії, які необхідно зробити, щоб захистити функцію розвитку соціальної системи від загроз, як потенційних, так і реальних, як внутрішніх, так і зовнішніх [6].

В еволюції поняття «безпека» можна виділити два концептуальні підходи до семантики і морфологічного трактування, а саме: статичний (безпека як стан) і динамічний (безпека як діяльність) підхід. Саме динамічний підхід з 90-х років минулого сторіччя став підґрунтям сучасних наукових досліджень і сучасного наукового та прикладного уявлення про концепцію безпеки в усіх варіантах її прояву.

За останні десятиріччя значення терміна «безпека» значно розширилось. Так, безпека — це захищеність від небажаних, шкідливих для нормального функціонування системи впливів та їх наслідків. Поняття безпеки має для людини два виміри. По-перше, людина почувається безпечно, якщо вона відчуває захищеність у конкретний момент часу. По-друге, людина почувається безпечно, якщо має упевненість у власному майбутньому [1].

Виходячи із вищезазначеного, можна стверджувати, що безпека є невід’ємною якісною та кількісною характеристикою будь-якого об’єкта.

Щодо сучасного розуміння цих категорій то доцільно зазначити, що в словнику В. Даля «безпека» — це стан, властивість, означає безпечний, незагрозливий, той, що не може спричинити зла або шкоди, нешкідливий, збережений, вірний, надійний. У словнику С. Ожегова [3] «безпеку» – це «стан, за якого не загрожує небезпека, є захист від небезпеки».

У наукових публікаціях наводиться декілька тлумачень поняття «безпека». Так, Е. Коротков вважає безпекою такий стан якого-небудь об'єкта, при якому він знаходиться в положенні захищеності [2]. Г. Пастернак-Таранущенко доводить, що це стан об'єкта, коли він функціонує в оптимальному режимі, з найбільшою надійністю [4]. У свою чергу, В. Федосеєв схиляється до думки, що безпека – властивість системи зберігати умови взаємодії з мінімальною можливістю завдання збитку людським, природним і матеріальним ресурсам [5].

Якщо взяти за основу твердження І. Брокхауза та І. Ефрона, що безпека досягається усуненням небезпеки, а стан «небезпека» та «безпека» характеризується різним рівнем небезпек, то можна категорію «безпека» умовно поділити на «абсолютну» та «відносну». Якщо абсолютна – це стан рівноваги, то відносна – це стан, коли система перебуває під впливом різних факторів, які відхиляють її від стану рівноваги, але рівень небезпеки не є критичним для її руйнації, що не ставить під сумнів виконання місії досягнення цілей розвитку.

Підсумовуючи проведене дослідження доцільно наголосити, що будь-яка соціально-економічна система не може бути абсолютно безпечною, а рівень небезпеки залежить від впливу великої кількості факторів, джерелом виникнення яких є зовнішнє і внутрішнє середовище. Як наслідок цього, ключовим завданням системи безпеки є протистояння впливу негативних факторів для забезпечення стало розвитку.

Література:

1. Жаліло Я. А. Економічна безпека України: проблеми і перспективи: Матеріали круглого столу / Я. А. Жаліло // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 154–155. – С. 18.

2. Коротков Э. М. Управление экономической безопасностью общества / Э. М. Коротков, А. А. Беляев // Менеджмент в России и за рубежом. — 2001. — № 6. — С. 8─26.

3. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова / Российская академия наук. Институт русского языка им. В. В. Виноградова. – 4-е изд., доп. – М.: Азбуковник, 1999.

4. Пастернак-Таранущенко Г. Економічна безпека держави: проблеми та механізми їх розв¢язання / Г. Пастернак-Таранущенко // Вісник НАН України. — 1998. — № 11─12. — С. 67─71.

5. Федосеев В. Н. Предупреждение чрезвычайных ситуаций и ликвидация их последствий / В. Н. Федосеев // Менеджмент в России и за рубежом. — 2001. — № 6. — С. 72─79.

6. Цицерон. Об обязанностях. М., 1999, с. 218.