Экономические науки / 12.Экономика сельского хозяйства

к.е.н. доцент Сьомченко В.В, Сумрій І.Г.

Запорізький національний університет,Україна

ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

Ринок сільськогосподарської продукції складається із сукупності відносин «продавець – покупець», за допомогою яких реалізується сільськогосподарська продукція. Його структура визначається співвідношенням різних форм реалізації цієї продукції.

Оскільки значна частина сільськогосподарської продукції використовується безпосередньо для харчування або переробляється і споживається населенням як продовольство, її ринок доцільно розглядати в контексті формування продовольчого ринку. Ринок продовольства належить до найскладніших ринкових систем, що охоплює майже всі галузей суспільного господарства. На відмінну від інших ринкових систем ринок сільськогосподарської продукції має свої особливості, а саме: постійне функціонування; сезонність виробництва і споживання багатьох продуктів харчування [1].

Ринок сільськогосподарської продукції (зерна, овочів, картоплі, олійних та інших культур, молока, м’яса) і продуктів її переробки формують суб’єкти ринкових відносин, якими виступають приватні та державні підприємства, підприємства системи заготівлі, зберігання, перероблення і реалізації продукції. Залежно від особливостей суб’єкти ринку, хто вступають у товарообмін, формують різні ринкові структури, забезпечують державну і кооперативну торгівлю або входять до більш складної системи товарообігу основних видів продукції [2].

Найважливішою особливістю формування ринкових відносин в аграрній сфері економіки є те, що сільське господарство більше, ніж будь-яка інша галузь, залежить від кон’юнктури ринку, а продовольчий ринок найуразливіший з соціальної точки зору, оскільки його розвиток безпосередньо пов’язаний з рівнем життя населення, його платоспроможністю

Для успішного функціонування ринок сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки в країні потребує проведення ряду макроекономічних заходів, зокрема:

- стимулювання безпосередніх виробників продукції АПК з метою нарощування виробництва і товарообігу;

- економічного регулювання раціональної структури ринку і ринкових відносин шляхом розроблення перспективних цільових продовольчих програм, інвестиційної політики, фінансово-економічних заходів;

- введення системи контролю за цінами і забезпечення відповідного співвідношення попиту і пропозицій на ринку, захисту прав споживачів;

- запровадження відповідної фінансово-кредитної і податкової політики;

- регулювання експортних потоків сировини і продукції переробки, зменшення залежності від імпортних поставок [3].

Важливим елементом у розвитку ринкових відносин в Україні є створення та функціонування на її території міжнародних спільних підприємств, які розширюють внутрішні та зовнішні ринки збуту сільськогосподарської продукції, особливо продуктів її переробки. В основі цих підприємств лежить самостійна ініціатива, діяльність на власний ризик з виробництва продукції, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Це довгострокова форма кооперації, яка об'єднує партнерів майном, управлінням, розподілом доходів, а також ризиком. 

Підприємництво з участю іноземних інвесторів за суттю і призначенням є об'єктивним процесом, який дедалі більше утверджується в аграрному секторі України. Його об'єктивний характер зумовлюється:

- необхідністю якомога швидшого й ефективнішого виведення продовольчої сфери країни з кризи з одночасним створенням передумов для подальшого прискорення розвитку агропромислового комплексу;

- дедалі більшим розумінням керівниками підприємств, інших агропромислових формувань, фермерів, управлінських структур неможливості або надмірного малоефективного затягування виведення виробництва на вищий рівень лише власними силами;

- зростанням зацікавленості у спільній діяльності з боку інвесторів з інших країн, які бачать можливість ефективного використання власних капіталів і найновіших науково-технічних досягнень у сільському господарстві України;

- загальнодержавною спрямованістю на залучення іноземного капіталу в економіку, в тому числі в її продовольчу сферу;

- наявністю відповідної законодавчої бази; попри її певну недосконалість вона все ж дає змогу розширювати й поглиблювати взаємовигідні зв'язки із зарубіжними партнерами, в тому числі у створенні спільних підприємств [4].

Успішне функціонування ринку агропромислової сфери в Україні вимагає також подальшого розвитку інформаційної служби, маркетингових служб, особливо реклами вітчизняних товарів, яка є необхідним елементом конкуренції та боротьби за ринок збуту.

Література:

1. Збарський В.К. Конкурентоспроможність високотоварних сільськогосподарських підприємств / В.К. Збарський, М.А. Місевич; за ред. професора В.К. Збарського. – К.: ННЦ ІАЕ, 2009. – 310 с.

2. Кудлай В.Г. Актуальні питання розвитку аграрного ринку [Текст] / В.Г. Кудлай // Український соціум: Науковий журнал. – 2005. – № 5/6. – С. 143- 149.

3. Кривончак О. В. Сутність аграрного ринку і його раціональна побудова / О. В. Кривончак // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 5. – С. 235–239.

4. Аграрний сектор України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://agroua.net/economics/documents/category-122/doc-200.