Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доцент, в.о. ректора ВНЗ МТУ «Миколаївська політехніка», Україна

Пошук критерію економічної ефективності підсистеми моніторингу в системі регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери на базі загального методологічного підходу

Вироблення виробничо-господарської політики на сучасному етапі трансформації і поглиблення постіндустріальних відносин потребує отримання для цілей системи регулювання необхідної інформації при мінімальних витратах на її перетворення. Тому, обов’язковим логічним елементом методу при підході до процесу створення підсистеми моніторингу повинне бути визначення критерію її ефективності, за величиною якого можна буде робити судження про переваги того або іншого варіанту вирішення підсистеми та інше.

Якщо генеральна ціль підсистеми виражається її цільовою функцією, тоді критерій ефективності являє собою чисельний вираз цільової функції. Вибір критерію ефективності підсистеми – показника, який дозволяє робити судження про ступінь і повноту реалізації цілі, виступає однією із найбільш складних проблем. При формуванні критерію ефективності як для усього промислового виробництва в цілому, так і для різних систем регулювання та їх частин виникають значні труднощі методологічного характеру. Саме цим можна пояснити той беззаперечний факт, що проектувальники систем регулювання до цих пір не мають загальновизнаного критерію ефективності. Таке положення примушує розробників систем регулювання в кожному конкретному випадку висувати свої критерії ефективності, не завжди задовільні за змістом, що, в кінцевому рахунку, нерідко негативно позначається на якості створюваних функціонально розвинутих систем регулювання спеціального призначення і ін.

В сучасних умовах на практиці та в провідних літературних джерелах з економічних питань запропоновано цілий ряд показників в якості загальних і поодиноких показників та критеріїв ефективності (рентабельності) функціонально розвинутих систем регулювання спеціального призначення. Розглянемо деякі із них, які оцінюють якість інформаційних систем регулювання: 1) критерій мінімальних витрат на отримання інформації і втрат у сфері регулювання від її не досить високої якості; 2) критерій максимальної цінності отримуваних даних при завданих витратах ресурсів; 3) критерій мінімальних витрат ресурсів при завданої програмі випуску інформаційної системи, тобто при завданої номенклатурі вихідних показників і характеристиках, періодичності, терміновості, вірогідної достовірності та інше.

Дослідження наведених показників показує, що перші два критерії в теоретичному відношенні мають певну перевагу перед третім, тому що вони розглядають інформаційну систему як частину усієї системи регулювання. Тим не менш, внаслідок ряду причин їх використання в реально існуючих на регіональних структурах і територіальних організаціях агропродовольчої сфери умовах практично виступає неможливим. Справа у тому, що якщо витрати на створення та розвиток систем регулювання можуть бути при існуючої організації обліку відображені досить точно, тоді втрати від неповноти і неякісності інформації із-за відсутності методів їх кількісної оцінки врахувати неможливо. Неможливо також виміряти цінність отримуваної інформації тощо.

З точки зору практичного використання більш кращим потрібно визнати третій критерій, який ставить в центр проблеми процес отримання інформації, а також величину витрачуваних на це ресурсів. Не дивлячись на те, що критерій мінімальних витрат значно спрощує проблему оцінки якості створюваних систем регулювання, потрібно відзначити і його істотний недолік – він не відображує реальної економічної ефективності системи регулювання в цілому.

До того ж, усі три розглянутих вище критерії ефективної ефективності (рентабельності) далеко не завжди прийнятні за своїм змістом для порівняльної оцінки створюваних паралельно та функціонуючих систем регулювання і інше.

У цьому зв`язку єдино правильним шляхом уявляється пошук критерію ефективності на базі загального методологічного підходу до проблеми рентабельності. Багатолітня практика створення функціонально розвинутих систем регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери свідчить, що існують два поняття, які групують усю різноманітність економічного ефекту: по-перше, економічний ефект, який отримується в системі регулювання, (іноді він називається прямим економічним ефектом); по-друге, економічний ефект, який отримується в керованої системі, (іноді він називається непрямим економічним ефектом). Перша група економічного ефекту обумовлена, головним чином, правильністю обрання технічних засобів обробки інформації і ступенем використання можливостей техніки, яка знаходить застосування; друга – в основному, характером робіт, які покладаються на технічні засоби або виконуваних за їх допомогою. Цей вид економічного ефекту характеризує систему регулювання та виникає в тих випадках, коли зміна процесу вирішення задачі (або обробки інформації) призводить до інтенсифікації діяльності керованої системи. До нього належить зменшення витрат або отримання додаткових вигід якісного і кількісного характеру при виконанні тих робіт, де використовуються результати вирішення задач, отримані за допомогою обчислювальної техніки.

Саме економічний ефект вказаних вище двох видів і повинен бути покладений в основу розрахунку критерію ефективності створюваних систем регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери взагалі і функції моніторингу, зокрема, формула (1):

, (1)

де - коефіцієнт ефективності (рентабельності) створюваної функції моніторингу; - витрати на створення і функціонування функції моніторингу.

При використанні цього критерію виникають труднощі тільки із визначенням величини , яка у зв’язку із відсутністю обґрунтованої методології її розрахунку визначається приблизно, що накладає відбиток на кінцеві результати. Тим не менш, таке положення не може служити підґрунтям для сумнівів у потребі практичного використання вказаного критерію якості, ін.