Экономические науки/ Финансовые отношения

д.е.н., професор Криклій А.С.

Хмельницький економічний університет

Сучасний стан та особливості функціонування небанківських фінансових посередників в західноєвропейських країнах

Особливості функціонування фінансових посередників в країнах Західної Європи, обумовлені певними характерними рисами притаманними кожній з них. Це відображається як у функціях які виконують певні фінансові інститути так і у їх загальній орієнтації на певний сегмент фінансового ринку.

Так, наприклад, щодо розподілу функцій фінансового посередництва для британських фінансових інституцій характерна досить чітка спеціалізація. Депозитно-позичкова та емісійна функції закріплені за банківським сектором, інвестиційна - за небанківськими інституціями (численними й різноманітними страховими компаніями, пенсійними, інвестиційними фондами тощо).

Особливістю небанківських фінансових інститутів Великобританії є те, що вони незалежні від банків. Хоча за розмірами активів банківський сектор випереджає той, де зосереджені інші фінансові інституції, він не домінує в кредитній системі так явно, як у Німеччині. [1]

У Німеччині банки є провідними фінансово-кредитними інститутами. У цілому 67% акцій, що розміщені в національних фінансових установах, припадає на банки. Небанківські фінансові інституції не зорієнтовані на інвестиційну функцію (їх частка - 5%). Свої фінансові ресурси вони використовують головним чином для надання позик під заставу нерухомості (69% активів).Головну роль банки виконують і на фондовому ринку Німеччини. Вони є практично основними учасниками торгів. Реєстрація цінних паперів на біржі дозволяється лише після спільного звернення компанії та діючого на біржі банку. Фізичні особи можуть укладати угоди тільки за такого посередництва.

Здебільшого фінансово-кредитні системи інших Європейських країн поділяються за орієнтацією на домінування банків більшою чи меншою мірою,

відповідно до наведених систем Великобританії та Німеччини.

Можна також виділити ще третю групу країн (Франції, Італії, Іспанії) кредитні системи яких значно вирізняються від інших активною роллю держави на грошовому-кредитному ринку. У цих країнах Уряд здійснює безпосередній контроль за діяльністю приватних кредитних інститутів через участь у їхньому капіталі. [2]

Характерним для більшості країн Західної Європи є високий ступінь розвитку недержавних пенсійних фондів. Поштовхом цьому процесу став перехід більшості західних країн на багаторівневу систему пенсійного забезпечення.

Так у Великобританії, недержавні пенсійні фонди на 20% фінансуються державою, а трирівнева система забезпечення пенсіями й обов'язкове пенсійне страхування гарантує гідне життя після виходу на пенсію. У перший рівень входить державне пенсійне забезпечення, у другий - корпоративні пенсії підприємств і в третій - самостійні нагромадження й інвестиції громадян. [3]

Досвід Великобританії показує, що для недержавних пенсійних фондів більш прийнятні форми розміщення пенсійних резервів на основі довірчого управління, коли обов'язки і відповідальність за прийняті інвестиційні рішення чітко закріплені за професійним менеджером, що має всі необхідні умови для забезпечення ефективного управління. Законодавством надається ряд істотних податкових пільг пенсійним схемам під таким управлянням.

Свої особливості мають і недержавна пенсійна система у Швеції. Накопичувальна система не має ніяких додаткових гарантій (таких, наприклад, як рівень прибутковості). Управління системою здійснюється за принципом “клірингової палати”, що дозволяє мінімізувати адміністративні витрати. Учасники можуть інвестувати грошові кошти практично в усі фонди, що діють на ринку, але під власну відповідальність [4].

Взагалі активи недержавних пенсійних фондів є важливої складової інвестиційних ресурсів у всіх розвинутих країнах (у тому числі і Європейських) - це потоки капіталу. Оскільки пенсійні фонди вкладають кошти у цінні папери (в основному це облігації й акції) з метою довгострокового інвестування, вони рідко беруть участь у біржовій спекулятивній грі. Тобто вони є своєрідним стабілізатором фінансової системи країни.

Іншим високо розвинутим небанківським фінансовим інститутом у країнах Західної Європи є страхові компанії. Так на долю Японії, США та країн ЄС припадає понад 85% світового обсягу страхування. Ñòðàõîâ³ êîìïàí³¿ òàê ñàìî ÿê ³ íåäåðæàâí³ ïåíñ³éí³ ôîíäè º ïîòóæíèìè ³íñòèòóö³éíèìè ³íâåñòîðàìè. Êàï³òàëîâêëàäåííÿ ñòðàõîâèõ êîìïàí³é êðà¿í ªâðî-çîíè ñêëàäຠ59% çàãàëüíîºâðîïåéñüêèõ. Âåëèêîáðèòàí³ÿ, Ôðàíö³ÿ òà ͳìå÷÷èíà ó ñóì³ ñêëàäàþòü 66% âñ³õ ñòðàõîâèõ êàï³òàëîâêëàäåíü ªâðîïè.[5]

Äîñèòü âåëèêîãî ðîçïîâñþäæåííÿ íàáóëè ó êðà¿íàõ Çàõ³äíî¿ ªâðîïè ð³çí³ âèäè ³íâåñòèö³éíèõ ôîíä³â. Òàê ó Âåëèêîáðèòàí³¿ ïðîòÿãîì òðèâàëîãî ÷àñó äîì³íóþòü þí³ò-òðàñòè (ïàéîâ³ òðàñòè). Ñóòü ¿õ ä³ÿëüíîñò³ ïîëÿãຠâ ò³ì, ùî ³íâåñòîð ïåðåäຠâ äîâ³ð÷å óïðàâë³ííÿ ñâî¿ ãðîøîâ³ âíåñêè. Âêëàäàþ÷è êîøòè â þí³ò-òðàñò, â³í îäåðæóº ñâ³ä÷åííÿ ïðî âíåñåííÿ ïàþ. Ö³íà ïàþ âèðàõîâóºòüñÿ øëÿõîì ä³ëåííÿ çàãàëüíî¿ âàðòîñò³ ö³ííèõ ïàïåð³â, ùî çíàõîäÿòüñÿ â ïîðòôåë³ þí³ò-òðàñòà, íà ê³ëüê³ñòü âèïóùåíèõ ïà¿â. ßêùî ïîïèò ï³äâèùóºòüñÿ, òî ìîæå áóòè ïðèéíÿòå ð³øåííÿ ïðî âèïóñê íîâèõ þí³ò³â.

Äîñèòü ïîòóæíî ó êðà¿íàõ Çàõ³äíî¿ ªâðîïè ðîçâèâàþòüñÿ êðåäèòí³ ñï³ëêè. Îáñÿãè ¿õ ãðîøîâèõ ðåñóðñ³â º äîñèòü âåëèêèìè, êð³ì òîãî ó áàãàòüîõ êðà¿íàõ âîíè ñêëàäàþòü äîñèòü ïîòóæíó êîíêóðåíö³þ êîìåðö³éíèì áàíêàì. Êîæíà îêðåìà êðà¿íà ìຠñâîþ ñïåöèô³êó ä³ÿëüíîñò³ êðåäèòíèõ ñï³ëîê. Êðåäèòíà êîîïåðàö³ÿ ó ͳäåðëàíäàõ çàéìຠçíà÷íó ÷àñòêó ó ô³íàíñîâîìó ñåêòîð³ åêîíîì³êè ³ ïðåäñòàâëåíà êîîïåðàòèâíîþ áàíê³âñüêîþ ãðóïîþ Rabobank. Ñèñòåìà êîîïåðàòèâíèõ áàíê³â Rabobank, îõîïèâøè ìàéæå 40% ðèíêó äåïîçèòíèõ âêëàä³â ͳäåðëàíä³â, íà 90% çàáåçïå÷óº ïîòðåáè ñ³ëüñüêîãî ñåêòîðà êðà¿íè â êðåäèòíèõ ðåñóðñàõ.[6]Òðàäèö³éí³ êðåäèòí³ ñï³ëêè çàçíàëè ïåâíèõ çì³í ó â³äïîâ³äíîñò³ äî â³ò÷èçíÿíî¿ ô³íàíñîâî¿ ñèñòåìè ó Ôðàíö³¿. Îñîáëèâ³ñòþ ñèñòåìè êðåäèòíî¿ êîîïåðàö³¿ ó ö³é êðà¿í³ º ïàðàëåëüíå ³ñíóâàííÿ òðüîõ ïîòóæíèõ íàö³îíàëüíèõ ñèñòåìè êîîïåðàòèâíèõ áàíê³â - Credit Agricole, Credit Mutuel òà Banque Populaires. Íàéá³ëüøîãî ðîçâèòêó ïîì³æ ³íøèõ ªâðîïåéñüêèõ êðà¿í çà ê³ëüê³ñòþ ³ ÿê³ñòþ êðåäèòíèõ ñï³ëîê äîñÿãëà ͳìå÷÷èíà. Êðåäèòíà êîîïåðàö³ÿ â ͳìå÷÷èí³ ïðåäñòàâëåíà êîîïåðàòèâíèìè áàíêàìè (Volksbanken òà Raiffeisenbanken), îðãàí³çàö³éíî-ïðàâîâîþ ôîðìîþ ÿêèõ º êîîïåðàòèâ (eG), ¿õ ðåã³îíàëüíèìè òà íàö³îíàëüíèìè îá’ºäíàííÿìè òà ðîçâèíóòîþ ñåðâ³ñíîþ ³íôðàñòðóêòóðîþ. ͳìåöüêà ñèñòåìà êîîïåðàòèâíèõ áàíê³â îáñëóãîâóº áëèçüêî 30 ìëí. ÷ëåí³â-ê볺íò³â. Áëèçüêî 75% âñ³õ á³çíåñìåí³â, 80% ôåðìåð³â ³ 60% ðåì³ñíèê³â º ÷ëåíàìè êîîïåðàòèâíèõ áàíê³â. Êðåäèòí³ êîîïåðàòèâè ͳìå÷÷èíè ñôîðìóâàëè íàéá³ëüøó ìåðåæó â ªâðîï³, ÿêà ñêëàäàºòüñÿ ç ìàéæå 20 òèñÿ÷ êîîïåðàòèâíèõ óñòàíîâ òà ¿õ â³ää³ëåíü, ùî ä³þòü ôàêòè÷íî â êîæíîìó íàñåëåíîìó ïóíêò³, â òîìó ÷èñë³ é ñ³ëüñüêîìó. [6]

Çíà÷íîãî ðîçâèòêó ó ªâðîï³ îäåðæàëè ³ òàê³ íåáàíê³âñüê³ ô³íàíñîâ³ ³íñòèòóòè ÿê ôàêòîðèíãîâ³ êîìïàí³¿. Çà äàíèìè Ñâ³òîâîãî áàíêó ó ñâ³ò³ ïîñò³éíî ñïîñòåð³ãàºòüñÿ òåíäåíö³ÿ äî çá³ëüøåííÿ îá’ºì³â ôàêòîðèíãîâèõ îïåðàö³é. Çà îáñÿãîì ñâ³òîâîãî îáîðîòó ôàêòîðèíãîâèõ êîìïàí³é 70% ïðèïàäຠíà ªâðîïåéñüê³ êðà¿íè. Îñîáëèâ³ñòþ ôàêòîðèíãîâèõ ïîñëóã á³ëüøîñò³ ªâðîïåéñüêèõ êðà¿í º ¿õ îð³ºíòàö³ÿ íà âíóòð³øí³é ôàêòîðèíã, ÿêèé çà îáîðîòîì âèïåðåäæຠì³æíàðîäíèé á³ëüøå í³æ ó 11 ðàç³â [7].

Ïðîâåäåíèé âèùå àíàë³ç ïîêàçóº, ùî íèí³ ó êðà¿íàõ Çàõ³äíî¿ ªâðîïè спостерігається тенденція до швидкого розвитку небанківських фінансово-кредитних посередників,зростання їх ролі та послаблення ролі банків на грошових ринках. Âîíè âèêîíóþòü ó á³ëüøîñò³ âóçüêîñïåö³àë³çîâàí³ ôóíêö³¿, îð³ºíòîâàí³ ïåðåâàæíî íà ñïîæèâà÷³â ô³çè÷íèõ îñ³á. Êð³ì òîãî, çà ðàõóíîê á³ëüøîñò³ íåáàíê³âñüêèõ ô³íàíñîâèõ ³íñòèòóò³â çàáåçïå÷óºòüñÿ âèð³øåííÿ íèçêè ñîö³àëüíèõ ïèòàíü òà ïîêðàùóºòüñÿ ³íâåñòèö³éíå ñåðåäîâèùå.

˳òåðàòóðà.

1. Ватаманюк З.Г, Дорош О.Л Небанківські фінансові інститути у країнах Західної Європи // Фінанси України.- 2003.- №12.- С.98-106.

2. Корнєєв В.В. Фінансові посередники: інституційна роль та інструментарій // Фінанси України. – 2000. – №2. – с.37–45.

3. Ріппа М.Б. Порівняльна характеристика світових систем пенсійного забезпечення і страхування// Світ фінансів. – 2007. – №1 (10)].–с.25–27.

4. Котляр Д. Недержавне пенсійне забезпечення в ЄС: корисний досвід

та можливі висновки для України / Д. Котляр // Часопис ПАРЛАМЕНТ.

5. Ріппа М.Б. Порівняльна характеристика світових систем пенсійного забезпечення і страхування// Світ фінансів. – 2007. – №1 (10)].–с.25–27.

6. Ринок фінансових послуг теорія і практика: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів/В.П.Ходаківська, В.В.Бєляєв.– Київ: ЦУЛ,2002.–616 с.

7. www.factors-chain.com – Всесвітня організація факторингу.