Слупко В.О.

Магістрант кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

економічного факультету

Львівського національного університету ім. Івана Франка

м. Львів, Україна

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

В ринкових умовах економіки особливо важливого значення набувають проблеми формування та аналізу оборотних активів. Будь-яке підприємство має функціонувати на основі економічних розрахунків щодо джерел формування майна та його використання, визначення витрат, доходів та прибутку, оцінки привабливості суб’єкта господарювання. В процесі трансформації економічних відносин в Україні, кризових явищ важливого значення набуває мобілізація якісно нових джерел росту ефективності виробництва.

Особлива роль у виконанні цього завдання належить ефективному використанню оборотних активів. Аналіз забезпеченості підприємств власними оборотними активами дає можливість оцінити спроможність створювати необхідні для виробництва і реалізації продукції запаси сировини, матеріалів, інші виробничі запаси, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, вкладати певну суму коштів у сферу розрахунків.

Дослідженням сутності, класифікації та джерел фінансування оборотних активів займались чимало український та зарубіжних науковців. Зокрема, до них можемо віднести: І.А. Бланка [1], О.В. Богданову [2], М.А. Дядюка [4] та низку інших.

Відомо, що оборотні активи – це активи, що обслуговують господарський процес і забезпечують його неперервність. У бухгалтерському обліку до таких активів відносять активи, які споживаються або реалізуються протягом одного операційного циклу чи протягом року. Оборотними активами підприємства є сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, ліквідні цінні папери, грошові кошти. Такі активи, як дебіторська заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, є досить специфічними оборотними активами, які певною мірою відображують недосконалість, незавершеність та неперервність виробничого процесу [4]. Узагальнену інформацію щодо визначення категорії "оборотні активи" вченими-економістами подано в табл. 1.

Таблиця 1

Визначення сутності категорії "оборотні активи" вченими-економістами [5].

Автори	Визначення
Г. Загородній	Оборотні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, засобів виробництва, які обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються впродовж одного операційного (виробничого) циклу
О.Д. Данілов	Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають.
О.П. Колумбет	Оборотні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес та цілком споживаються впродовж одного операційного (виробничо-комерційного) циклу.
О.П. Панадій	Оборотні активи, поряд із засобами праці та робочою силою, є одним з основних компонентів продуктивних сил, які впливають на виробництво та розподіл суспільно необхідного продукту як на рівні кожного конкретного підприємства, так і на рівні економіки загалом.
Г.О. Партин	Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу.
Л.В. Пельтек, С.М. Писаренко	Оборотні активи – це грошові ресурси або група мобільних активів підприємства з періодом використання до одного року, які безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства і внаслідок високого рівня ліквідності повинні забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями.

Оборотні активи доцільно розподілити на три групи за рівнем можливої цінності [2]: мінімальної можливої цінності (усі оборотні активи підприємства можуть бути реалізовані за договірними цінами); середньої можливої цінності (оборотні активи можуть бути реалізовані без збитку для підприємства); потенційно високої можливої цінності (в умовах інфляції ціна ресурсів підвищується через наявність попиту на них).

Враховуючи сказане вище, зауважимо, що, із точки зору управління фінансами підприємства та фінансовими відносинами, що супроводжують процес господарської діяльності й фінансового менеджменту, – наголос слід робити на вартісному вираженні оборотних активів, розглядаючи їх як авансовані кошти, що підлягають процесу кругообігу та здатні генерувати прибуток. Із цього випливає низка завдань, на розв’язання яких мають бути спрямовані подальші дослідження – способи впливу на оборотні активи суб’єктів господарювання, які зумовлюють ефективне здійснення й завершення циклу їх конверсії.

Література:

1. Бланк И. А. Управление активами / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, Эльга, 2000. – 270 с

2. Богданова О. В. Економічна суть, класифікація та джерела формування оборотних активів / О. В. Богданова // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – 2013. – Вип. 24. – С. 212-216.

3. Власова Н. О. Принципи та основні етапи оптимізації в системі управління оборотними активами на підприємствах роздрібної торгівлі / Н. О. Власова, Н. М. Смольнякова, О. В. Михайлова // Бізнес Інформ. – 2013. – № 6. – С. 202-208.

4. Дядюк М. А. Оборотні активи як об’єкт управління у процесі розробки та прийняття господарських рішень / М. А. Дядюк, В. В. Васильєва // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. – 2012. – Вип. 1(1). – С. 263-271.

5. Коць О. О. Ефективність використання оборотних активів українськими підприємствами / О. О. Коць, М. А. Цікайло // Науковий вісник НЛТУ України. – 2014. – Вип. 24.10. – С. 218-224.