Бровко Л.І.,к.е.н., доцент, доцент кафедри фінансів і банківської справи,

Богатченко О.І., магістр, Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

У статті охарактеризовано процес відтворення основних засобів, визначені джерела фінансування відтворення основних засобів, а також надані пропозицій щодо необхідності оновлення основних засобів та їх удосконалення.

Ключові слова: управління основними засобами, джерела фінансування основних засобів, відтворення основних засобів.

Актуальність теми. Основні засоби сільського господарства є однією із складових виробничого потенціалу, як галузі, так і народного господарства держави. В останні роки через обмеженість фінансових ресурсів спостерігаються негативні тенденції у відтворенні основних засобів аграрного сектора. Підвищення якості управління пов’язане з опануванням сучасними методами оцінки стану основних засобів, аналізу та планування їх розвитку, з формуванням комплексного підходу до оцінки взаємовпливу показників фінансово-господарської діяльності підприємств та показників використання основних засобів, формування відтворювальних пропорцій. Внаслідок цього, дане дослідження є актуальним, а його результати практично значимими для сільськогосподарського підприємства.

Економічні перетворення зумовлюють необхідність як розробки нової стратегії розвитку сільського господарства, так і нових підходів до дослідження окремих економічних категорій, зокрема категорії основних засобів та оцінки ефективності їх використання.

Постановка завдання. Проаналізувати теоретичні аспекти, розглянути понятійний апарат та дослідити економічну сутність відтворення основних засобів та джерел їх фінансового забезпечення.

Результати досліджень. Необоротні активи знаходяться в постійному русі, а результатом їх використання у сільському господарстві є сільськогосподарська продукція. Через амортизаційні відрахування частина вартості необоротних активів переходить на новостворену сільськогосподарську продукцію. Отже, необоротні активи перебувають в процесі обороту капіталу сільськогосподарських підприємств. Основні засоби мають найбільшу долю в структурі необоротних активів.

В науково-практичній літературі є два основних визначення основних засобів підприємства: основні фонди та основні засоби. Основні фонди – це засоби праці, що беруть участь у виробництві тривалий час (більше 365 днів), не змінюють своєї речовинної форми та переносять свою вартість на щойно виготовлений продукт частинами, в мірі їх зносу (шляхом амортизаційних відрахувань) [1, с. 227].

Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема [2, с. 256]: 1) основні засоби поступово переносять свою вартість на виготовлену продукцію; 2) у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості; 3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію; 4) основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Таблиця 1

Наявність сільськогосподарської техніки у сільськогосподарських підприємствах у 2013 році

Сільськогосподарська техніка	Штук	У % до загальної кількості техніки
		техніка, що належить підприємству	техніка, що надійшла протягом року
Трактори	10258	89,7	10,6
Машини посівні та для садіння	5741	92,4	7,6
Комбайни і машини зернозбиральні	2104	91,4	8,6
Техніка для після урожайних робіт	1384	95,8	4,2

Згідно зі статистикою Дніпропетровської області у 2013 році, наявність сільськогосподарської техніки у сільськогосподарських підприємствах, яка наведена у Таблиці 1, показники свідчать про те, що оновлення основних засобів відбувалось незначною мірою. Це показує, що сільськогосподарські підприємства не мають змоги повного оновлення основних засобів, отже майже на всіх підприємствах переважає застаріле обладнання, яке зменшує ефективність виробництва.

Однією з серйозних проблем фінансового забезпечення відтворення основних засобів є інфляція, тому що темпи дорожчання основних засобів більші за темпи накопичення джерел фінансування. Використання позикового капіталу для оновлення основних засобів у сучасних умовах, також є недоцільним через його високу вартість.

До капітальних вкладень відносять: витрати на будівництво споруд, будівель та інших об’єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять до кошторисів підприємства; витрати на придбання тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарських машин, устаткування, обладнання та інвентарю, які не включені до кошторисів будівництва; витрати на закладення та вирощування багаторічних насаджень; витрати неінвентарного характеру для докорінного поліпшення земель; витрати на формування і відтворення основного стада тварин; витрати на нематеріальні активи; інші витрати.

Основним внутрішнім джерелом фінансування капітальних вкладень є амортизаційні відрахування. Знос характеризує процес старіння основних засобів, що діють як у фізичних, так і в економічних відносинах. Знос основних засобів визначається по будівлях і спорудах, передавальних пристроях, машинах і устаткуванні, транспортних засобах, виробничому та господарському інвентарю, робочий худобі, багаторічних насадженнях, які досягли експлуатаційного віку, нематеріальних активах.

Слід зазначити, що згідно з законодавством України, підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів. Цей процес визначає дійсну вартість відтворення залежно від рівня цін і впливає на величину амортизаційних відрахувань [3, с. 217].

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню з бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Основні засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв’язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами. Отже, в результаті фізичного та морального зносу основні засоби, що беруть участь у виробничому процесі, поступово втрачають свої корисні властивості та споживчі якості засобів праці і потребують обов’язкової заміни.

Необхідність залучення позикових коштів як джерела фінансування підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних коштів.

Як правило, за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Але потреба в коштах для створення запасів упродовж року коливається, особливо у підприємств із сезонним характером виробництва.

З позиції ефективності використання фінансових ресурсів підприємству раціонально вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, а всі інші потреби в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позикових ресурсів.

Модернізація є постійним фактором удосконалення техніко-технологічної бази підприємств та нарощування їх виробничих потужностей.

Підприємства повинні не тільки модернізувати основні засоби, але і максимально ефективно використовувати те, що є, адже ефективне використання основних фондів сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, у тому числі збільшенню випуску продукції, трудомісткості виготовлення і збільшення прибутку.

Відтворення основних засобів відбувається за рахунок капітальних вкладень та амортизаційних відрахувань. Оновлення основних засобів відбувається безперервно шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів шляхом ремонтів або придбання нових засобів на заміну зношених. Головним джерелом відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин є амортизаційні відрахування, які щорічно збільшуються.

Фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього, особливо в тому разі, коли виробництво має сезонний характер. Разом з тим, необхідно враховувати, що для ефективного функціонування підприємства потрібно брати кредити у банках та кредитних установах.

З позиції ефективності використання фінансових ресурсів підприємству раціонально вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва, а всі інші потреби в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позикових ресурсів.

Також для меншого витрачання прибутку на оновлення основних засобів необхідно брати сільськогосподарську техніку в оренду, що дозволить підприємству розширити та покращити виробництво.

Література:

1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге видання – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 448с.

2. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 460 с., іл.

3. Агрес О.Г. Деякі аспекти щодо джерел фінансування для відтворення основних засобів сільськогосподарських підприємств [Текст] / О.Г. Агрес // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». Розділ: Фінансово-кредитна політика. – 2'2011 — № 21. – С. 216–218.