Економічні науки/ 5. Управління трудовими ресурсами

Бочарова Н. О., к.е.н., доцент кафедри організації виробництва і агробізнесу, Фуклєва К.В., Крюковська К.І., Мостовий О.Є.

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

Теоретичні засади управління персоналом

Формування виробничих відносин у колективах, забезпечення високої якості кадрового потенціалу є одним з головних факторів підвищення конкурентоспроможності підприємства, досягнення успіху в реалізації його стратегій розвитку. Саме проблеми в галузі управління персоналом у найближчі роки будуть постійно перебувати у центрі уваги менеджерів.

Мета статті полягає у обґрунтуванні основних напрямів управління персоналом в сенсі підвищення конкурентоспроможності підприємств; ефективності виробництва та праці, при забезпеченні високої соціальної ефективності функціонування колективів

Вивчення цих питань були присвячені праці наступних вітчизняних та закордонних вчених-науковців О.І. Амоші, Дж. Блэка, А. Бравермана, О. Кудрявцевої, А. Єгоршина, В. Поєдинцевої , Л. В. Балабанова та ін. [2]

Однак невпинність соціально-економічних процесів, притаманних умовам становлення ринкової соціально-орієнтованої економіки, залишає вагому частину цих питань досконало не опрацьованими. Це обумовлює актуальність вибору теми дослідження.

Управління персоналом визначається як діяльність, що спрямована на досягнення максимальної ефективності використання персоналу для досягнення цілей підприємства та особистісних цілей працівників. Ефективність розглядається не тільки в економічному плані - як якість, продуктивність, нововведення, прибуток, а й пов'язується з поняттями особистісного, в психологічному плані - це задоволеність працівників своєю працею, участю у трудовому колективі підприємства, високий рівень самооцінки колективу, мотивація персоналу до ефективної праці.

Ефективність управління персоналом переважно залежить від засобів, принципів та методів управління персоналом. Існує три групи основних засобів управління: прямі засоби управління, опосередковані та особлива група – квазізасоби управління, котрі не можна включити до попередніх двох.

До найважливіших прямих засобів безпосереднього управління належать такі:

- делегування повноважень і завдань, передавання співробітникам певних компетенцій;

- обговорення оперативних питань в колективі та особистістні бесіди з підлеглими;

- критика та заохочення, як сигнал для покращення якості праці;

- службовий нагляд і контроль за результатами праці;

- інформація та комунікація, тобто доступ кожного працівника до необхідної для його діяльності інформації.

Другу групу засобів управління, так званих непрямих складають:

- характеристика посади;

- оцінка співробітника в сенсі його особистого внеску.

До квазізасобів застосовують неформальні групи та робочу атмосферу. Розрізняють такі соціологічні та організаційні причини створення неформальних груп:

- соціальна відмінність (робітники – службовці, місцеві жителі – іноземці);

- чітко окреслені централізація та формалізованість організаційної структури;

- наявність неформальних лідерів на певних рівнях організації;

- брак інформації та виникнення чуток.

Практична значимість управління персоналом визначається у розробці теорій, стратегій, способів і засобів управління персоналом; у раціоналізації, глибокому осмисленні практичного управління людьми; у спонуканні керівників до зміни моделей, техніки, стилю, способів і засобів керівництва робітниками на основі альтернатив, пропонованих наукою.

Найважливішими особливостями сучасного процесу вдосконалення управління персоналом є:

- розширення повноважень виконавців на місцях та зміна форми контролю;

- спільне прийняття господарських рішень і створення атмосфери довіри;

- комплексне бачення проблем і цілісний підхід до людських ресурсів у взаємозв'язку зі стратегічними установками підприємства;

- створення корпоративної культури інноваційного типу;

- безперервна і високо оплачувана підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу.

Відтак, успіх управління персоналом можна визначити двома головними чинниками: здатністю підприємства визначити поведінку працівників, яка необхідна для досягнення його стратегії, і можливістю застосовувати ефективні управлінські методи для спрямування працівників на потрібну поведінку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Разработка предложений по повышению эффективности управления персоналом орнанизации [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.scienceforum.ru/2014/420/51.

2. Управління персоналом в організаціях малого бізнесу: особливості та проблеми [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1370.

3. Психология управления и управляемости: Где заканчивается функциональность и начинается эффективность? [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://psyfactor.org/lib/kadry2.htm.

4. Л. С. Доскова Управление персоналом [Електронний ресурс] – Режим

доступу до ресурсу: http://www.e-reading.club/bookreader.php/81554/
Doskova_-_Upravlenie_personalom.html.