Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Бочарова Н. О., к.е.н., доцент кафедри організації виробництва і агробізнесу, Бончужна Є.Ф., Шевченко О. 3 курс

Таврійський державний агротехнологічний університет

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми: Проблеми сучасної економіки необхідно розглядати виходячи зі стану й перспектив розвитку ринку праці – головної складової ринкової системи, оскільки економіка – це насамперед відносини між людьми, які формують їх рівень життя. Теоретико-методичні аспекти ринку праці в Україні досліджували багато фахівців – Д. Богиня, Е. Лібанова, О. Грішнова, О. Герасименко, Г. Завіновська, В. Гриньова, Г. Шульга, В. Ковальов, В. Рижиков, О. Єськов, І. Черненко, О. Атаєва, Є. Качан, А. Колот, Н. Єсінова та ін.

Метою статті є аналіз перспектив формування ринку праці в Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки.

Виклад основного матеріалу. З становленням ринку праці змінюється характер та способи відтворення робочої сили. Для сучасного ринку праці в нашій країні характерними є наявність суперечностей між попитом і пропозицією, територіальні і галузеві диспропорції в розміщенні робочої сили, а також невідповідність існуючих механізмів регулювання збалансованості ринку.[1]

Як свідчать дані Державної служби статистики України, ситуація на ринку залишається напруженою та супроводжується скороченням попиту на робочу силу. Чисельність зайнятого населення у І півріччі 2015 року становила 16,4 млн. осіб. Рівень зайнятості становив 56,5%, зокрема у міських поселенням 57,3%, у сільській місцевості – 54,9%. Рівень зайнятості серед чоловіків був вище ніж серед жінок, відповідно 61,9% та 51,7%. Найвищий рівень зайнятості спостерігався у м. Києві (62,0%) та Дніпропетровській (61,7%) області, а найнижчий – у Донецькій (50,7%) та Тернопільській (51,4%) областях. Значною залишається питома вага зайнятих у неформальному секторі економіки. Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки становила 4,3 млн. або 26,4% від загальної кількості зайнятого населення. [2]

Серед видів економічної діяльності найбільш поширеною неформальна зайнятість була у сільському, лісовому та рибному господарствах, в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів, а також у будівництві. Скорочується кількість платників єдиного соціального внеску. Кількість застрахованих осіб, за яких сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за інформацією Пенсійного фонду України), у вересні 2015 року становила лише 10,3 млн. осіб, та у порівнянні з вереснем минуло року зменшилася на 1,0 млн. осіб. У всіх видах економічної діяльності та в усіх регіонах зменшується середньооблікова кількість штатних працівників. Суттєвими є обсяги вимушеної неповної зайнятості. Кількість осіб, які знаходилися у відпустках без збереження заробітної плати, у І півріччі 2015 року становила 52 тис. осіб, а кількість працюючих, переведених з економічних причин на неповний робочий день (тиждень) - 652,6 тис. осіб, або 8% середньооблікової кількості штатних працівників. Серед працюючих у режимі скороченого робочого часу, половину становили працівники підприємств промисловості кожен третій – це працівник на транспорті та складському господарстві. [3]

Попит на працівників скорочується практично в усіх видах економічної діяльності та по основних розділах класифікації професій. Протягом січня-жовтня 2015 року у базі даних державної служби зайнятості налічувалося 779,4 тис. вакансій, що на 48 тисяч менше, ніж у відповідному періоді минулого року. Найбільш суттєве скорочення кількості вакансій спостерігалося у промисловості, охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги, інформації та телекомунікації, тимчасовому розміщенні й організації харчування. Суттєвим залишається дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили. Станом на 1 листопада 2015 року на одне вільне робоче місце претендувало 10 безробітних (на 1 листопада 2014 р – 8 осіб). Зокрема, у Луганській та Запорізькій областях – на 1 вакансію претендувало 20 – 27 осіб.

 Висновки та пропозиції. Ринок праці передусім є механізмом погодження інтересів осіб, які працюють за наймом, і роботодавців
 В даний час попит на працю головним чином визначається: державною політикою стосовно низькорентабельних і збиткових підприємств; розмірами державних, приватних і іноземних інвестицій; активністю і позицією профспілок; масштабами тіньової економіки. Падіння рівня життя в Україні приводить до обмеження споживчого попиту, що стримує пропозицію товарів і послуг. Співвідношення попиту та пропозиції товарів і послуг у країнах з розвитий ринковою економікою характеризується, принаймні, трьома бставинами:
1. Обсяги пропозиції товарів і послуг на ринку, цілком задовольняючий
платоспроможний попит, дуже близькі чи навіть вище раціональних норм споживання на душу населення .
2. Рівень оплати праці визначається вартістю робочої сили і забезпечує купівельну спроможність на дуже високому рівні задоволення потреб.
3. Антимонопольні міри ефективно забезпечують наявність твердої конкуренції між продавцями (виробниками) за покупця (замовника).
 Дія цих трьох факторів визначає таке співвідношення попиту та пропозиції, при якому ціни на основні споживчі товари і послуги загальнодоступні. В Україні в даний час не діє жоден з названих факторів.
 Формування ринку праці в Україні, його прогнозування, є невід’ємною частиною становлення ринкового механізму. Основними напрямками його регулювання повинні стати: боротьба проти подальшого спаду виробництва; недопущення масового безробіття; уживання заходів по підвищенню рівня життя населення й ін.[3]
Список використаної літератури 

1. Волкова О.В. Організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці України: сутність, структура та напрями вдосконалення// Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №10(90). – С.144-150. 
2. Гаркавенко Н. О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці //Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №4. – С.168-172. 

3. Федоренко В. Г. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової кризи//Економіка та держава. – 2009. - №1. – С. 4-5.