Е.Ц. Ясинська., Ж.А. Ревенко

Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет"

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКІВ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ'Я

Найактуальнішою проблемою у світовій охороні здоров`я стає якість надання медичної допомоги. Для здійснення цілеспрямованого впливу на якість та ефективність медичної допомоги потрібно удосконалити існуючу систему управління охороною здоров`я. Забезпечення високого рівня кваліфікації медичних працівників, адміністративних та управлінських кадрів є одним з основних методів підвищення ефективності управління охороною здоров'я. В сучасних складних соціально-економічних умовах зростає розуміння того, що нові реформи неподолані без розвитку і перебудови сфери управління. Існуючий ринок праці потребує наявності відповідальних і професійних кадрів. Особливо це актуально для системі охорони здоров'я.

Вітчизняна система підвищення кваліфікації керівників органів і установ охорони здоров'я має свою історію і позитивні традиції. Однак реформування охорони здоров'я в умовах переходу країни до ринкової економіки і нової соціально-політичної формації, децентралізація системи управління, розвиток багатоукладності та альтернативних форм в організаційно-правовій та економічній діяльності медичних закладів зумовлює необхідність підготовки нового типу керівника охорони здоров'я.

Завдання охорони здоров'я - підготовка менеджерів як з класичної теорії управління, так і менеджменту, маркетингу, економіки, права, інформаційних технологій, озброєння їх передовими інформаційними технологіями, що спираються на науково-обгрунтовані методи управління, а не тільки на інтуїтивний і практичний досвід.

Проблема підготовки організаторів (менеджерів) охорони здоров'я має велику важливість і актуальність. Мінімальна потреба в адміністраторах і менеджерах з урахуванням реформування системи, постійного зростання недержавних установ і організацій, пов'язаних з наданням медичної допомоги, становить, за оцінками експертів, 6 посад на 10 тис. населення. Фактична ж забезпеченість організаторами охорони здоров'я (включаючи керівників великих підрозділів лікувально-профілактичних установ, завідуючих відділеннями, менеджерів комерційних фірм і компаній) на даний час значно нижче. Потреба у післядипломній підготовці фахівців з державного менеджменту в охороні здоров'я задовольняється лише на 2%, а за ринковим - на 0,02%.

Сьогодні в Україні гостро відчувається недостатність дипломованих управлінців в галузі медицини, які володіють як лікувальними справами так і навичками ведення бізнесу. Керівні посади в державних і приватних клініках переважно займають лікарі, які не мають освіти менеджера, не володіють принципами менеджменту та маркетингу, фінансового менеджменту, управління персоналом та інше. Останнім часом дуже багато управлінців різних рівнів, починаючи із начальників управлінь охорони здоров'я облдержадміністрації та закінчуючи завідуючими кабінетів почали отримувати управлінську освіту. Окрім того, реалії вітчизняної системи охорони здоров'я показують гостру необхідність грамотного і компетентного управління медичним бізнесом. Багато лікарів, які працюють в державних установах, з часом відкривають свої медичні центри, кабінети чи лабораторії. Активний розвиток приватної медичної галузі формує попит на управлінців, які володіють як медичними знаннями, так і принципами ведення бізнесу.

Для представників клінічних і фармацевтичних спеціальностей у вищій медичній школі є чітко продумані, науково обґрунтовані програми їх підготовки як у вузі, так і в системі післядипломної освіти. Без проходження інтернатури практикуючий лікар не може стати пульмонологом, нефрологом, ендокринологом або яким - не будь іншим фахівцем. У той же час керівники набувають свої управлінські навички лише безпосередньо в лікувально-профілактичних установах. Керівником будь-якого рівня - від головного лікаря районної лікарні до начальника департаменту охорони здоров'я міста і навіть області призначають лікаря-клініциста, який має першу або вищу категорію за однією з терапевтичних або хірургічних спеціальностей, але не має спеціальної підготовки з управління охороною здоров'я.

Шлях до посади керівника потрібно починати в медичному вузі, де майбутній головний лікар повинен пройти клінічну ординатуру за спеціальністю "Громадське здоров'я та охорона здоров'я". На керівні посади потрібно призначати тільки осіб, які пройшли спеціальну підготовку в галузі управління. Необхідна істотна оптимізація системи післядипломної підготовки керівників органів і установ охорони здоров'я. Цілісна система підготовки фахівців з управління охороною здоров'я на різних рівнях дозволить оптимізувати управління у сучасних умовах. Створені ринкові відносини вимагають від керівників охорони здоров'я придбання нових знань, умінь і навичок, які вимагають ефективного використання механізму багатоканального фінансування, економічного використання обмежених ресурсів охорони здоров'я, перерозподіл функцій між первиною і спеціалізованою медичною допомогою, профілактикою, лікуванням та реабілітацією.

Існуюча система підготовки менеджерів починається з бакалаврата.

Студенти вивчають лише основи менеджменту охорони здоров'я, в той час як основний об’єм дисциплін загального та спеціального менеджменту вивчається на рівні післядипломної освіти. При цьому магістри цілеспрямовано отримують спеціалізацію в галузі менеджменту охорони здоров'я. Навчання на рівні додаткової освіти проводиться у форматі 2-4 тижневих курсів, необхідних для отримання (підтвердження) кваліфікаційної категорії, сертифіката (атестації). Такий термін підготовки не забезпечує фундаментальності підготовки.

Головною метою сучасної державної кадрової політики у сфері охорони здоров'я має бути забезпечення її ефективності та функціонування за рахунок створення системи підготовки професійних, кваліфікованих, ініціативних та відповідальних управлінських кадрів, здатних ефективно керувати ресурсами і брати на себе відповідальність за їх використання.

Вітчизняний ринок праці перебуває у складній стадії становлення і потребує висококваліфікованих фахівців з менеджменту у нових організаційно-економічних умовах для прийняття ефективних управлінських рішень та забезпечення конкурентоздатності вітчизняних підприємств. Підготовка менеджерів охорони здоров'я усіх рівнів повинна бути зорієнтована на потреби населення в медичній допомозі у різних напрямках з урахуванням і забезпеченням ефективної зайнятості лікарів. Необхідно перейти на якісно новий етап підготовки професійних кадрів. Програма підготовки майбутніх керівників повинна складатися з наступних блоків: соціальна медицина, менеджмент в охороні здоров'я, культура управління, економічні основи менеджменту, правові основи менеджменту, управління підсистемами охорони здоров'я.

Інтернатури за спеціальністю "Організація і управління охороною здоров'я" не існує. Тому лікарі, які закінчили інтернатуру за будь-якої спеціалізації та мають досвід практичної роботи в лікувально-профілактичному закладі, направляються на навчання на цикли спеціалізації з організації та управління охороною здоров'я. На нашу думку необхідно ввести інтернатуру за спеціалізацією "Соціальна медицина, управління та економіка охорони здоров'я". Інтернатура повинна тривати не менше 2-х років. На першому році майбутні менеджери вивчають питання економіки і управління, на другому - соціальну медицину та організацію охорони здоров'я. Практику необхідно організувати на рівні поліклініки та лікарні, потім у міському та обласному відділі охорони здоров'я та в кінці навчання в Міністерстві охорони здоров'я. Тільки за таких умов ми зможемо отримати грамотного, адекватного, сучасного управлінця. Після закінчення циклу складається уніфікований комп’ютерний іспит.

Один раз на п'ять років керівники лікувально-профілактичних закладів поглиблюють теоретичну і практичну підготовку з організації та управління системою охорони здоров'я на передатестаційних циклах, , а також перевіряють знання та вміння відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики.

Виходячи із сучасних соціально-економічних і політичних умов, що існують в Україні, необхідно впроваджувати нові інноваційні технології навчання. У навчальному процесі бажано активно впроваджувати комп'ютерні технології дистанційної освіти: мультимедійні навчальні програми, електронні версії навчально-методичних матеріалів, що включають додатковий навчальний матеріал, методичні розробки, що є важливим чинником підвищення якості підготовки студентів - заочників за фахом.

Така методика навчання допомагає провести аналіз непередбачених, нестандартних ситуацій для вироблення складних рішень.

Програма елективного курсу завершується діловою грою. Подібна форма навчання дозволяє відпрацьовувати практичні навички управління в нестандартних ситуаціях. У майбутньому дистанційна освіта поряд з традиційними методами навчання буде відігравати важливу роль у підготовці кожного студента.

Ринкова трансформація системи охорони здоров'я формує якісно нове суспільство медичних спеціалістів, які володіють компетенціями, пов’язаними з розвитком організаційної інфраструктури функціонування системи охорони здоров'я (право, управління, економіка, фінанси, інформаційні технології, страхування.

Специфіка нової системи підготовки менеджерів охорони здоров'я полягає в тому, що вона не тільки озброює знанням того, хто навчається, але і формує у нього потребу у безперервному самостійному оволодінні професійними знаннями і навичками протягом всього його життя.

Виходячи з вище викладеного, необхідно підкреслити, що одним з найважливіших факторів забезпечення розвитку системи охорони здоров'я країни є достатня професійна компетентність осіб, які приймають управлінські рішення, яким довіряються ресурси, влада, долі трудових колективів і здоров'я населення великих територій. При цьому обов'язковою умовою вдосконалення системи підготовки керівних кадрів є її солідне наукове супроводження. У зв'язку з цим першочергова увага повинна приділятися питанням викладання організаційних, управлінських та економічних основ охорони здоров'я.

Література.

1. Пінчук Ю.Б. Євроінтеграція, економіка і ринок праці в Україні / Ю.Б.Пінчук // Ринок праці та зайнятість населення. – №4(29) – 2011. – С.13- 16 4.

2. Маршавін Ю. М. Регулювання ринку праці України: теорія і практика системного підходу: монографія. – К.: Альтерпрес, 2011. – 396с.

3. Надюк З.О. Професійна модель менеджера охорони здоров`я з управління якістю медичної допомоги / З.О. Надюк // Економіка і держава, 2005. – №10. – С. 63-65.

4. Рожкова І.В. Управління організаційними змінами у сфері охорони здоров’я: монографія / І.В. Рожкова, І.М. Солоненко. – К. : Фенікс, 2008. – 275 с.

5. Управління охороною здоров’я (для післядипломної освіти) : навч.-метод. посіб. / за заг. ред. Ю.В. Вороненка. – К.: НМАПО, 2010. – 367 с.