Педагогічні науки. 2. Проблеми підготовки спеціалістів
Волік А. О.
доцент кафедри фізичної реабілітації, кандидат медичних наук (Класичний
приватний університет м. Запоріжжя)
ПЕДАГОГІЧНА
СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ
У наш час у зв’язку з переходом України до ринкової
економіки замість слова «професіоналізм» роботодавці все частіше стали вживати
термін «конкурентоспроможність». Це пов’язано з тим, що сьогодні недостатньо
отримати ґрунтовну професійну підготовку або володіти надсучасними
технологіями: нині вкрай потрібні фахівці, готові одразу приступити до
самостійного розв’язання професійних ситуацій та завдань. Ринкові відносини
диктують жорсткі умови виживання у професії: ніхто не хоче витрачати час, сили
та кошти на перенавчання молодих фахівців для конкретних виробничих потреб.
Отже, якісна освіта виступає для молодих людей важливою
умовою отримання роботи і побудови професійної кар’єри. У вирішенні цього
питання провідна роль належить фаховій освіті, саме вищий навчальний заклад має
забезпечити таку систему професійної підготовки, яка дасть можливість
випускнику успішно працевлаштуватися і самореалізуватися у професії.
Дослідженню специфіки
молодіжної зайнятості в умовах ринково орієнтованих змін в економіці країни
приділялося достатньо уваги у вітчизняній науці. Зокрема, питанням вирішення
проблем дисбалансу на ринку праці та шляхів їх подолання у своїх роботах
приділяють увагу І. Кравченко, І. Петрова, В. Савченко,
М. Семикіна; особливості використання компетентнісного підходу в
професійній освіті досліджують О. Гура, І. Зимня, І. Зязюн,
А. Колот, К. Корсак, Н. Ничкало; тенденції управління конкурентоспроможністю
ринку праці та робочої сили – Л. Лісогор, С. Сотнікова,
О. Цимбал, Н. Шульга та інші.
Проблема підготовки конкурентоспроможних фахівців
вирішується Ю. Андрєєвою, Т. Андріяко, В. Безруковою,
Л. Мітіною, Е. Хайрулліною, А. Яковлевою та ін.
З метою розв’язання проблеми підготовки конкурентоспроможного
фахівця, на нашу думку, важливе місце у діяльності ВНЗ має вивчення попиту на
якість робочої сили в цілому, і регіоні, зокрема. Поняття «якість робочої сили»
розуміється як «сукупність якостей людини, що проявляються у процесі праці». Вони
зумовлюються кваліфікацією й професійними характеристиками працівника;
соціально-психологічними властивостями особистості; адаптованістю до змісту і
умов трудової діяльності, вмінням удосконалювати професійні, ділові та
особистісні якості [2].
Коли мова йде про якість конкурентоспроможності,
дослідники розуміють не тільки високий рівень результатів її діяльності або
знань, умінь та навичок, що досягнуті у процесі професійної освіти, але і її
здатність вистояти й перемогти в конкурентній боротьбі на ринку праці. Серед
багатьох якостей, що визначають конкурентоспроможність, В. Андреєв
обґрунтовано виділяє десять пріоритетних: чіткість цілей і ціннісних
орієнтацій, працьовитість, творче ставлення до справи, здатність до ризику,
незалежність, лідерство, прагнення до саморозвитку, стресостійкість, прагнення
до професійного зростання і високу якість продукту праці [1].
Слід зазначити, що
процес формування конкурентоспроможності майбутнього фахівця на етапі його
навчання у ВНЗ ученими розглядається як полівекторна система, що включає:
гуманістичні установки сучасної педагогіки та вимоги, що пред’являються
суспільством до сучасного фахівця; провідні ідеї компетентнісного, аксіологічного, особистісно орієнтованого, гуманістично-екзистенційного та культурологічного підходів; сутність
конкурентоспроможності фахівця та особливості її формування в умовах вишу;
результати діагностичних констатуючих зрізів, що дають уявлення про якості
особистості студентів та рівні їх професійно-освітніх потреб.
Своєю чергою, вищий
навчальний заклад як мобільний і технологічний елемент системи освіти, дає
змогу реалізувати дані психолого-педагогічні основи у вигляді цілісної
педагогічної моделі розвитку конкурентоспроможної особистості майбутнього
спеціаліста, за умови формування:
-
соціально і
професійно значущих ціннісних орієнтацій в системі навчально-виховної роботи
ВНЗ;
-
установки на
професійно-особистісний саморозвиток, самовдосконалення й самоосвіту як основу
конкурентоспроможності;
-
актуалізацію і
розвиток професійно-особистісних потреб студентів (у самореалізації,
діяльності, комунікації та ін.).
Багаторічний досвід
роботи і проведені дослідження дають нам можливість визначити шляхи підвищення
конкурентоспроможності майбутніх фахівців ВНЗ такі, як: раціональне поєднання
академічної і практичної підготовки бакалавра, магістра; розширення блоку
дисциплін професійно спрямованого циклу; формування системи знань в області
досягнення конкурентоспроможності; стимулювання інтересу до саморозвитку,
створенню перспективних програм саморуху до найкращого в собі; формування у
студентів потреби у безперервній освіті протягом життя; здійснення професійної
підготовки фахівців за інтегрованими спеціальностями; пріоритетність у виховній
роботі процесу соціалізації особистості студента тощо.
Отже, вивчення проблеми
конкурентоспроможності представляє собою одну із важливих складових досліджень
в професійній освіті у формуванні стратегії і тактики вишу на ринку освітніх
послуг та конкурентоспроможності майбутнього спеціаліста в сучасних ринкових
умовах.
1. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития / В.И. Андреев. – Казань, 1996. – 343 с.
2. Нещадим М. Освіта протягом усього життя –
необхідна вимога до фахівця ХХІ століття / М. Нещадим // Шлях освіти. –
2000. – № 1. – С. 14-16.