Томка І.Є.

Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет"

Роль навиків самонавчання студентів при вивченні іноземної мови у ВНЗ

Соціально-економічні зміни, які відбулися за останні два десятиліття у суспільстві, висунули нові вимоги щодо професійної підготовки сучасного спеціаліста. Окрім таких важливих професійних якостей, як вміння приймати нестандартні рішення за обмежений період часу, розвинуті аналітичні прогностичні навики, здатність ефективно здійснювати комунікацію з різними людьми, не тільки бажаним, але й необхідним для успішного спеціаліста давно вже стало володіння іноземною мовою, причому не однією. Формування мультимовної полікультурної особистості є однією з основних тенденцій сучасної лінгвістичної освіти, а володіння іноземними мовами багатьма студентами сприймається як запорука професійного та соціального успіху.

На кафедрі іноземних мов поки що мало використовується резерв прищеплення студентам навиків самонавчання в умовах перевантаження учбових програм. Звичайно, не можна не враховувати інші можливості підвищення ефективності викладання іноземних мов, пов'язані зі вдосконаленням процесу навчання, використанням технічних засобів, покращенням методики проведення практичних занять, тощо. Але основні зусилля слід зосередити на використанні можливостей, які стосуються прищеплення навиків самонавчання у справі вивчення іноземної мови у ВНЗ. Мова йде не просто про кращу організацію самопідготовки студентів, а про особливий принцип організації всього процесу навчання іноземним мовам, коли обов'язкові форми учбової роботи спрямовані на створення необхідних умов для самонавчання студентів. Знання, вміння і навики, які отримують студенти на практичних заняттях складають необхідну умову для самостійної роботи, яка стає одним з основних елементів змісту навчального процесу. Таким чином раціональна організація і успішне ведення самостійної роботи студентів являються умовою високої результативності процесу навчання. Під "самонавчанням" слід розглядати не тільки поза аудиторну роботу без безпосереднього керівництва викладача, але й всяку роботу, направлену на свідоме засвоєння учбового матеріалу. Перш за все студенти повинні з цікавістю відноситись до учбової дисципліни, яку вони вивчають. Викладачу слід потурбуватись про те, щоб матеріал, який задається на самопідготовку, з одного боку, містив елемент новизни, з іншого боку, був доступним для сприйняття. Для цього викладач повинен добре знати рівень розвитку та індивідуальні здібності студентів. Студенти, які незібрані, відволікаються на практичних заняттях, зазвичай, не вміють організувати свою самостійну роботу. Вони можуть відставати у навчанні і тому задача викладача – контролювати успішність таких студентів. Найчастіше, що великий об'єм завдання на самопідготовку є непосильним для них і призводить до невпевненості у собі. Викладач має розробити індивідуальні завдання і постійно контролювати їх виконання під час самопідготовок. Це допоможе виховувати у студентів працелюбність, вміння вчасно виконувати різні види завдань.

Досягнути якісних змін у самоорганізації студентів та зміни їх мотивації щодо вивчення мови можна шляхом залучення студентів до діяльності, направленої на вироблення алгоритмів, підходів, технік самонавчання, розпізнання і вибір тих тем самонавчання, які відповідають їх індивідуальним особистісним характеристикам. Звичайно для цього необхідна активна і цілеспрямована участь викладача іноземної мови. Викладач, даючи на заняттях не тільки суму знань про лексику, фонетику, граматику мови, сьогодні повинен взяти на себе функцію вчителя самонавчання, іншими словами, повинен навчити студентів вчитися.

На сьогоднішній день актуальним джерелом знань є Інтернет. Це воістину бездонний ресурс, ідеальне інформаційно-освітнє середовище з різноманітними необхідними інструментами і ресурсами для навчання. Тому саме через нього можна привернути увагу студентів до мови, не обмежуючи їх вибір, апелюючи до їх смаків та інтересів, співвідносячи їх з мовним матеріалом, що вивчається на заняттях. Тим самим викладач створює ситуацію розвитку, забезпечуючи умови для вільного вибору і прийняття самостійних рішень студентами, а також спонукає їх реалізувати себе в досягненні певного результату вивчення мови.

Продуктивність самонавчання багато в чому залежить від особистої організованості студентів, так як вірно організована самопідготовка економить час навчання. Необхідно постійно нагадувати студентам, що під час самопідготовки вони повинні чітко дотримуватись встановленого порядку, не відволікатись та не витрачати час на сторонні розмови.

Значний вплив на успішність та прищеплення навиків самонавчання чинять розроблені колективом кафедри іноземних мов "Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів", які допоможуть їм в підготовці до занять з іноземної мови, в роботі з іншомовним учбовим матеріалом.

Інтерес до вивчення іноземної мови зростає при наявності зацікавленості в кінцевому результаті. Вплив мотивації на продуктивність занять іноземною мовою є загальновідомою, тому викладачам, які навчають фактично вже дорослих людей, необхідно підтримувати підвищену мотивацію в кінцевому результаті, розуміння прикладного призначення іноземної мови. Перед студентами ставиться задача: навчитись отримувати додаткову наукову інформацію з іноземної мови. Цією задачею повинна визначатись їх свідома самостійна робота як на практичних заняттях, так і на самопідготовці.

При систематичній, добре організованій самостійній роботі студенти активно ставляться до навчання, проявляють ініціативу і творчу думку. За таких умов навчально-виховний процес перетворюється в процес самоосвіти студентів під керівництвом викладачів, і дидактичні основи його повинні будуватися за принципами і формами, які виховують самостійне мислення, стимулюють творчість і культивують професійні якості студента.

Фактором, який сприяє кращій мобілізації уваги під час самостійної роботи, є постановка перед студентами мотивованої пізнавальної задачі. Завдання повинні бути пов’язані з творчою роботою, направленою на активну розумову діяльність. Якщо викладач іноземної мови ставить за мету прищеплення навиків самонавчання, йому необхідно уникати вправ, не пов’язаних з активними розумовими діями (наприклад, всякого роду підставляння, перетворення в реченні за зразком тощо). Така одноманітна робота притуплює увагу, розвиває формальне відношення до завдання, знижує цікавість до предмету. Завдання з іноземної мови повинні бути спрямовані на подолання труднощів та досягнення відчутних результатів (відповіді на питання до тексту, достовірний переклад, складання анотацій тощо).

Прищеплення студентам навиків самонавчання забезпечує їм більш ефективну підготовку до практичних занять і до виконання завдань поза аудиторного практикуму.

Для більш ефективного прищеплення навиків самонавчання доцільно:

1. Вибрати теми для самостійного вивчення, враховуючи кількість літератури та технічних засобів навчання у вузі.

2. Об’єм навчального матеріалу для самостійного опрацювання повинен бути невеликим на початковому етапі прищеплення навиків самонавчання. По мірі засвоєння навчальної дисципліни об’єм матеріалу збільшується.

3. Самостійну роботу студентів не можна починати з вивчення складної теми або граматичного явища.

4. Навики самонавчання бажано прищеплювання з першого семестру першого курсу, щоб уникнути надмірної опіки зі сторони викладача.

5. Завдання для самостійної роботи необхідно регулярно та систематично оновлювати.

6. Довести до відома студентів форми контролю і надання допомоги при виникненні ускладнень під час самостійної роботи.

7. Провести інструктаж студентів щодо роботи по прищепленню навиків самонавчання.

Для контролю засвоєння самостійно вивченого навчального матеріалу доцільно проводити оперативне опитування в ході кожного практичного заняття. Такі контрольні заходи дозволять визначити рівень розвитку навиків самоконтролю у студентів, поглибити та закріпити отримані у процесі самостійної роботи знання.

Підняти рівень самостійної роботи студентів ВНЗ можна тільки на підставі вивчення діючих у цій галузі взаємозв’язків явищ та закономірностей. Адже організованість, цілеспрямованість і плідність самостійної роботи студентів з навчальним матеріалом визначається факторами фізіологічного, психологічного, методологічного, побутового та суспільного характеру. Комплексне вивчення цих складників може бути запорукою успіху.

Правильний підхід прищеплення навиків самонавчання дозволить забезпечити не тільки потребу держави і суспільства у висококваліфікованих, конкурентоздатних спеціалістах, але й мотивувати особистість студента до постійного саморозвитку, самоосвіти, критичного обдумування проблем.

На сучасному етапі розвитку системи вищої професійної освіти в умовах інтеграції вітчизняної освіти у світовий освітянський простір якість освіти не може бути забезпечена шляхом "парадигми знань". Задачу професійної освіти необхідно вирішувати з урахуванням застосування компетентного підходу до навчання студентів з метою формування готовності майбутніх випускників реалізувати знання і вміння на практиці в процесі вирішення конкретних професійних задач.

Література:

1. Савальева Н.Н. Проектувание системы адаптации первокурсников к обучению в вузе // Известия РГПУ им. А.И. Герцена – r14(37) Аспирантские тетради: Научный журнал.- СП б., 2007.-376 с.

2. Коряковцева Н.Ф. Современная методика организации самостоятельной роботы изучающий иностранный язык. М., 2002.- 176 с.

3. Черкашина Е.И. Современные тенденции профессиональной подготовки преподавателя иностранного языка // Вестник ТГПУ. 2012. С.58-64.

4. Соловова Е.Н. Автономия учащихся как основа современной модели образования и розвития личности // Сборник научных статей. Таганрог, 2004. – 247 с.

5. Обдалова О.А. Особенности новой педагогической среды при обучении иностранным языкам // Вестник Томского государственного университета. 2009.