Филологические науки/ 6.Актуальные проблемы перевода.

ст. викл. Балалаєва О.Ю., студ. 1 курсу, ф-ту ветеринарної медицини Базалєєва К.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Етимологія латинських назв дерев і кущів

Латинські назви дерев і кущів містять інформацію про морфологічні ознаки (будову, форму, колір), зовнішню подібність, середовище зростання, географічне поширення або батьківщину рослини. Часто інформативний зміст таких найменувань можна розкрити лише шляхом етимологічного аналізу. Розглянемо докладніше результати етимологічних розвідок деяких латинських назв дерев і кущів.

Quercus robur – Дуб звичайний. Назва quercus зустрічається вже у Цицерона та інших давніх авторів. Можливо, вона походить від грецьк. kerkein “шорсткий, шершавий” (за зовнішнім виглядом та властивостями кори дуба). Видовий епітет також виражений іменником robur, oris n “дуб, деревина дуба”.

Iuglans regia – Горіх грецький. Іменник iuglans, ndis f “горіх” походить від лат. Iu (похідне від Iuppiter – Юпітер) і glans, glandis f “жолудь”, і означає: “присвячений Юпітеру плід, що за формою нагадує жолудь”. Прикметник regius, a, um. перекладається як “царський” (горіх – високе, могутнє дерево з розлогою кроною).

Iuniperus communis – Ялівець звичайний. Деякі дослідники вважають, що назва іuniperus походить від кельтського прикметника ieneperus “колючий”, оскільки голки хвої ялівця досить колючі. Інші вважають, що ця назва походить від двох слів: iuvenis “молодий” і parere “народжувати”. Ялівець – це вічнозелена рослина, на якій постійно оновлюється хвоя.

Alnus glutinosa – Вільха клейка. Іменник alnus, i f походить від кельт. al “при” і lan “берег” (al + lan + us). Таку назву рослина отримала через те, що найчастіше вона росте по берегах річок та озер, біля джерел, на лісових низових болотах. Прикметник glutinōsus, a, um вказує на те, що молоде листя цього виду вільхи дуже клейке.

Armeniaca vulgaris – Абрикос звичайний. Іменник arneniaca, ae f походить від прикметника armeniacus, a, um “вірменський”: плоди цього дерева уперше потрапили до Риму з Вірменії. Прикметник vulgaris, е “звичайний” є поширеним видовим епітетом, утвореним від лат. vulgus, i n “народ, простолюд, натовп”.

Sorbus aucuparia – Горобина звичайна. Деякі дослідники пов’язують назву sorbus, i f “горобина” з кельтським прикметником sor “терпкий” (за смаком ягід рослини). Інші вважають, що вона походить від лат. дієслова sorbere “поглинати, вбирати, ковтати”, оскільки плоди більшості видів горобини є їстівними. Прикметник aucuparius, a, um походить від лат. aucupari “ловити птахів” (плоди горобини приваблюють птахів).

Padus racemosa – Черемха звичайна. Іменник рadus, i f “черемха” походить від латинської назви річки По у Північній Італії. Прикметник racemōsus, a, um “з китицею, китицеподібний” вказує на тип суцвіття рослини.

Rosa canina – Шипшина собача. Назва rosa походить від грецьк. rhodon “шипшина, троянда”, яке пов’язане з кельт. rhodd “червоний”. Як видовий епітет вжито прикметник сaninus, a, um (від лат. canis “собака”) із зневажливим відтінком: цей вид шипшини відносно не багатий на вітаміни.

Crataegus ucrainica – Глід український. Іменник сrataegus, і f “глід” походить від грецьк. kratos “сила”, оскільки рослина має дуже міцні й гострі колючки. Прикметник ucrainicus, a, um вказує на географічне поширення цього виду глоду.

Ribes nigrum – Смородина чорна. Ribes – латинізований варіант арабської назви одного з видів ревеня, що росте в Палестині і має кислий смак. Коли араби завоювали Іспанію, вони перенесли назву ribes на агрус, що мав такий же кислий смак. Пізніше цю назву було перенесено і на смородину (агрус і смородина належать до однієї родини). Видовий епітет nigrum “чорний” вказує на колір ягід.

Vaccinium myrtillus – Чорниці. Назва vaccinium походить від лат. baccinium “ягідний кущ” (bacca, ae f “ягода”). Іменник myrtillus зменшувальне від myrtus “мирт”(листя чорниці нагадує листя мирту).

Viburnum opulus – Калина звичайна. Іменник viburnum, i n “калина” походить від лат. viere “плести, вити”: з молодих гнучких гілок рослини плели кошики. Іменник opulus, i f давня латинська назва клена (листя калини нагадує листя клена).

Frangula alnus – Крушина ламка. Іменник frangula, ae f “крушина” походить від дієслова frangere “ламати”, оскільки рослина має дуже ламку деревину. Як видовий епітет вжито іменник alnus, i f “вільха”: листя крушини нагадує листя вільхи.

Література:

1. Балалаєва О. Ю. Етимологія латинських назв рослин / О. Ю. Балалаєва Матеріали ХХ Міжнародної наукової конференції ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура». – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. – с. 174-178.

2. Балалаєва О. Ю. Латинська мова та основи біологічної термінології : навч. посібник / О. Ю. Балалаєва, І. І. Вакулик. – Вид. 3-е, стереотип. – К. : НУБіП України, 2014. – 374 с.

3. Balalajeva O. Yu. Content of Latin plant names / O. Yu. Balalajeva // Agriculture, forestry and water management. – № 5. – p. 14–18. – http://agro.snauka.ru/en/2015/05/2357.