Іщенко О.С., студент факультету ветеринарної медицини

Вакулик І.І., канд. філол. н., доцент

Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Образ сови у формуванні тенденцій називань

У 4 ст. до н. е. Арістотелем було здійснено першу спробу побудови системи тварин. У його працях згадується близько 160 видів птахів. Початок наукової систематики було закладено відомою працею Карла Ліннея «Система природи», у якій шведський натураліст виділив 6 класів, 65 родів та 554 види птахів; увів ієрархічні таксономічні категорії та бінарну номенклатуру для позначення видів, які застосовують і нині. У системі Ліннея птахам був наданий ранг класу.

Strigiformes у перекладі з латини означає «совоподібні». Це ряд птахів, до яких відносять нічних хижих пташок із добре розвиненим слухом і великими очима.

За твердженням М. Фасмера, загальна назва птах походить із псл. *pbta, спорідненого з лтс. putns «птах», лит. putytis «пташка». Слово «пътица» утворене від «пъта» за допомогою суфікса -иц(а), який у даному випадку, очевидно, мав зменшувальне значення; у давньоруській мові цей суфікс був досить продуктивним [1].

Із давньогрецьких міфів ми дізнаємося, що Афіна була настільки вражена великими очами, серйозним поглядом сов, а також їхньою здатністю відлякувати надокучливих ворон, що «відзначила» нічного птаха, зробивши його фаворитом серед інших. Athene noctua (Хатній сич) став символом Афін і знаходився під захистом богині мудрості. Вважалося, що таємниче «внутрішнє світло» дозволяло хатньому сичу бачити вночі. «Нічний страж» супроводжував грецьку армію на війні, слугував надихаючим символом у повсякденному житті. Стародавні джерела переповідають: якщо грецькі солдати бачили хатнього сича у польоті перед початком битви – буде перемога. Окрім того, птах «спостерігав» всевидючим оком за торгівлею і комерцією, адже був зображений на реверсі грецьких монет.

У багатьох народів сови славилися як зловісні птахи. Єгиптяни вважали сову символом смерті. У Біблії сова – нечистий птах, у стародавніх класичних письменників – навіть зловісний. Римська армія перед поразкою на рівнині між Тигром і Євфратом чула совине віщування лиха. Середньовічні «Фізіологи» ототожнювали сову з дияволом. У слов'ян сова мала також демонічний характер: якщо птах вночі вдарить крилом у вікно, то згорить будинок або помре господар [2].

В українській культурі «сова», «пугач», «сич» – це народнопоетичний символ смерті та пітьми. Крик сича віщував пожежу, смерть, біду взагалі. Наприклад, з Шевченкової балади «Причинна» пригадуємо: «Сичі в гаю перекликались…» [3]. «Інших птахів, таких як пугач, сова, сич, ворона, люди боялись, бо вони з глибокої давнини – вісники недоброго. Приміром, сова: на свою жертву нападає несподівано вночі, а тому віщує біду і смерть. Кажуть, коли серце сови положити на груди сплячого, то та людина розповість всі свої секрети. Однак сова бачить уночі, що є ознакою бути обережним» [4]. Цікава і різноманітна ономатопоетична природа номінацій для птахів яскраво простежується у багатьох назвах безпосереднє, при якому відтворюється звук, що його видає птах сплю – сова; поховав – сич [5].

Нині деякі птахи стали своєрідними символами: голуб – символ миру, лелека – щастя, сич – нещастя, крук – смерті, орел – влади, яструб – хижості. Багатий пташиний світ знайшов найбільш повне своє відображення у мові нашого народу, в оригінальних і дотепних назвах, котрі є чудовим свідченням тонкої народної спостережливості, кмітливості та мудрості: Надувся (надулася), як (мов, наче і т. ін.) сич; Надутий, як (мов, наче і т. ін.) сич – тобто гордовитий, пихатий; Сичем (сичами, як сич) сидіти (дивитися і т. ін.) – бути похмурим, мати понурий вигляд; Сичем (як сич) жити – жити самітно, замкнуто, відлюдно, або жартівлив-лайливе Старий сич – про старого, звичайно відлюдкуватого чоловіка. У Олександра Довженка читаємо: «– Бач, який батько? – пошепки сказав Остап Андрієві. – Все старий сич знає, а прикидається».

Німецький орнітолог Оскар Хайнрот, дослідник-натураліст, зазначав, що спостерігаючи за тваринами, завжди доводиться пам'ятати, що останні мають час. Так і сови, надзвичайно таємничі, мають собі за товариша ніч та слугують праобразом для художніх намірів Джоан Роулінг про Гаррі Поттера.

Література

1. Сокол І. О. Назви птахів у давньоруській мові / І. О. Сокол // http://igor-sokol2.blogspot.com/2010/02/blog-post.html

2. Пукинский Ю. Б. Жизнь сов. Серия: жизнь наших птиц и зверей. – Вып. 1. –Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. – 240 с.

3. Шевченко Т.Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко // http://poetry.uazone.net/kobzar/

4. Войтович В. М. Міфи та легенди давньої України / В. М. Войтович. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 392 с.

5. Богуцька Г. І. Розповідають назви птахів... / Г. І. Богуцька //http://kulturamovy.univ.kiev.ua/km/pdfs/magazine16-13.pdf