|
М.Г. Могилат, аспірант, Полтавська державна аграрна академія |
ОСОБЛИВОСТІ
ІННОВАЦІЙ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ І ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Високоінтенсивне землеробство сільськогосподарських
підприємств – магістральний напрям подальшого розвитку організаційно-правових
форм господарювання на селі. Адже практично всі їх придатні до використання
землі вже залучені до економічного обігу. І тільки при раціональному
використанні кожного гектара сільськогосподарських угідь можна сподіватися на
отримання високої і сталої продуктивності землі.
Одним із шляхів підвищення інтенсивності землеробства є
використання інновацій. Останні це результат наукової та науково-технічної
діяльності [1].
Потрібно відмітити, що здійснення інновацій у землеробстві
має свої особливості: різноманітність сільськогосподарських культур, а
відповідно, і значні відмінності у технологіях виробництва; значний вплив
погодно-кліматичних чинників та фізико-хімічних властивостей ґрунту на
результати виробництва; сезонність виробництва; тривалі терміни розробки та
апробації інновацій; менша тривалість операційного циклу порівняно з деякими
підгалузями тваринництва, і, відповідно, більш швидка окупність інвестицій;
вплив людини на землю як предмет праці зумовлює його якісні параметри як засобу
праці; необхідність дотримання черговості та термінів проведення технологічних
операцій при виробництві культур; одержання товарної та нетоварної частини
врожаю.
Вказані особливості детермінують характер інновацій в землеробстві.
Вони можуть класифікуватись за напрямками інноваційної діяльності як:
організаційно-економічні, техніко-технологічні, соціально-управлінські та
інформаційні. В розрізі кожного напрямку діяльності інновації можуть вирішувати
різні задачі підвищення ефективності землеробства. Так,коли мова йде про
організаційно-економічний напрям то економічними задачами інноваційної
діяльності тут мають бути: форми організації землеробства, складання
технологічних карт, нові методи обліку витрат та результатів діяльності,
розвиток логістичної системи постачання. Маркетинговими – вихід продукції
землеробства на нові сегменти ринку, підвищення якості вирощеної продукції,
нові канали її розподілу. Фінансові – залучення інвестиційних ресурсів в
землеробство, диверсифікація джерел фінансування інновацій,оптимізація грошових
потоків в землеробстві і інше.
Визначальними задачами техніко-технологічного напряму
інновацій в землеробстві є біологічні – нові сорти і гібриди
сільськогосподарських культур, впровадження біотехнологій їх вирощування,
біологізація землеробства і ведення його у згоді з природою, впровадження
ґрунтозахисних технологій з відповідною системою внесення органіки; хімізації –
внесення комплексних добрив, раціонального використання мінеральних добрив та
інтегрального захисту рослин нового покоління; технологічного оновлення –
ресурсо і енергозберігаючі технології, органічне землеробство,нові технології
обробки ґрунтів і збирання врожаю з мінімальними грошовими і матеріальними
витратами, оптимізація сівозміни; технічної модернізації – нові види техніки і
обладнання, комбіновані агрегати обробітку ґрунту і машини комплексної
механізації для виконання виробничих процесів в землеробстві, широкозахватне
навісне обладнання, сівалки прямого висіву.
Підвищення інтенсивності землеробства сільськогосподарських
підприємств може здійснюватись за рахунок соціально-управлінського напрямку
інноваційної діяльності та вирішення соціальних задач – створення сприятливих
умов праці, оптимізації режимів праці і відпочинку, удосконалення системи
нарахування і оплати праці; управлінських – нові форми організації і оплати
праці, нові методи управління персоналом, стратегічне управління в
землеробстві.
В землеробстві гостро стоїть проблема впровадження такого
напряму діяльності як інноваційно-інформаційні системи. Діючі системи
інформаційно-інноваційної діяльності в землеробстві сільськогосподарських
підприємств мають ряд недоліків. Зокрема, як зазначає Л.В. Петіна для
сільськогосподарських підприємств це: «відсутність системи виробничо-
фінансового планування, невпорядкованість звітів, не узагальненість інформації
структурних підрозділів, відсутність інформації щодо використання
інвестиційного потенціалу структурними підрозділами та інше» [2, с. 257]. Тому
інформаційно-інноваційна діяльність має класифікуватись в землеробстві
сільськогосподарських підприємств в напрямах вирішення задач виробничого і
контрольного характеру. Так, контрольно-інформаційні задачі включають
позиціювання засобів виробництва, їх дистанційне зондування, геоінформаційне
забезпечення, контроль робочих органів при виконанні виробничих процесів,
систему моніторингу земель; виробничо-інформаційні задачі – базові комп’ютерні
системи, аналіз інформації та систему прийняття рішень, автоматизацію обліку та
витрат ресурсів.
Ряд інновацій може
бути віднесено до декількох напрямків, зокрема, система GPS (Global Positioning
System) навігація, яка представляє собою систему управління
сільськогосподарською технікою за допомогою супутникової системи, забезпечуючи
вимір відстані, часу та визначення місця розташування [Ошибка! Источник ссылки не найден.,
с. 67]. Ці системи використовують системи супутникової навігації для
визначення поточного положення сільгосптехніки. Таким чином досягається дуже
висока точність водіння відповідно до заданої траєкторії навіть в умовах
поганої видимості. Використання таких систем в сільському господарстві дає
значну економію коштів і збільшує продуктивність (табл. 1).
Таблиця 1
Переваги використання GPS навігації у сільськогосподарських підприємствах
|
Критерії |
Переваги |
|
Економічні |
- економія палива
та інших матеріалів; - зменшення
вартості обробітку 1 га площі; - зниження
собівартості готової продукції; - ведення бази
нормативно-довідкової документації; - облік
сільськогосподарських угідь з прив’язкою до карти; - обробка
навігаційних даних і контроль переміщень сільськогосподарської техніки; - планування та
облік фактично виконаних робіт; - формування
графіків рівня палива та звітів тощо |
|
Технологічні |
- проведення
аналізу ґрунту, отриманого врожаю та використання добрив з урахуванням
неоднорідності ґрунтового покриву та нерівностей поля; - максимальне
використання ширини агрегату, зведення до мінімуму перекриття сусідніх рядів; - виключення
пропусків між сусідніми рядами; - збільшення
коефіцієнту завантаження техніки (можливість роботи вночі); - забезпечення
можливості роботи в умовах поганої видимості (пил, туман) тощо |
|
Соціальні |
- підвищення
комфортності роботи; - зниження рівня
стомлення водія |
|
Екологічні |
- зменшення
забруднення навколишнього природного середовища; - зменшення
навантаження на ґрунти; - відновлення
родючості ґрунтів тощо |
Джерело: узагальнено автором на основі [4, с. 100; 5, с. 131 – 133; 6, с.
19]
На сьогодні
перспективними задачами інноваційного розвитку землеробства є біологізація
землеробства, використання сучасних комбінованих агрегатів, геоінформаційних
систем, що забезпечують підвищення врожайності та якості культур і дозволяють
мінімізувати витрати землеробства сільськогосподарських підприємств.
Запропонована класифікація
інновацій та інноваційної діяльності в землеробстві, економічні, технологічні,
соціальні і екологічні переваги їх використання в сільськогосподарських
підприємствах дозволяє більш чітко розуміти напрями інноваційної політики,
більш активно заохочувати інвесторів працювати з суб’єктами аграрного
господарювання, фінансувати виробництво продукції за його інноваційними
елементами ефективного використання землі.
Література:
1.
Петрович Й.М.
Управління діяльністю організаційно-виробничих систем [нач. пос.] /
Й.М.
Петрович. – К.: Знання,
2013. – 510 с.
2.
Петіна Л.В. Вплив
інновацій на економічний розвиток сільського господарства / Л.В. Петіна //
Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Полтава, ПДАА. - 2015.
– Спецвипуск. – Економічні науки. –
С. 254- 260.
3.
Бойко О. Г.
Можливості використання ГІС/ДЗЗ технологій у точному землеробстві /
О. Г. Бойко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. –
2010. – № 4. – С. 67 – 69.
4.
Ганначенко С. Л.
Інноваційні ресурсозберігаючі технології в землеробстві /
С. Л. Ганначенко // Економіка АПК. – 2012. – № 1. –
С. 99 – 103.