Економічні науки/16. Макроекономіка

К.е.н. Шахраюк-Онофрей С.І., Столяр М.Ю.

Буковинський фінансово-економічний університет, Україна

Партнерство бізнесу й університетів як умова інноваційного розвитку країни

Зміст і характер сучасної освіти в Україні не відповідає новим суспільним вимогам через її консерватизм, що негативно позначається на кадровому забезпеченні бізнес-структур. У зв’язку з чим слід розглянути нову систему партнерства бізнесу й університетів як один із методів вирішення даної проблеми.

На соціально-економічний розвиток країни впливає низка факторів, серед яких стан бізнес-середовища, рівень освіти та науки, а також їх взаємозв’язок. Успішне функціонування бізнес-середовища потребує сприятливого законодавства та певного рівня платоспроможності населення, що стимулює достатній рівень сукупного попиту. Значний вплив на економіку має конкурентна боротьба, в тому числі у частині науково-технологічного і кадрового забезпечення.

Сучасний етап розвитку суспільства можна визначити як глобалізаційний, постіндустріальний, інформаційний, а також інноваційний. Завдяки науково-технічному і соціальному прогресу ми спостерігаємо значне прискорення процесу зростання та накопичення знань, скорочується час втілення їх у технології, та зменшується період старіння й оновлення техніки і технологій. Оскільки бізнес-середовище є надзвичайно динамічною соціальною системою, для підвищення своєї конкурентоспроможності та успішного розвитку не достатньо впроваджувати інновації лише у технологію, потрібно залучати їх і в організацію виробництва, а також у безпосереднє управління ним. Це забезпечує процес формування інноваційної культури бізнес-сфери. Проте, розробка, впровадження і характер інновацій залежать, в першу чергу, від людей, які їх здійснюють. Отже, істотний вплив на розвиток бізнесу, а відповідно і всієї соціально-економічної системи країни, здійснює кадрове забезпечення і його розвиток. Цілком очевидно, що в його основі повинен лежати інноваційних підхід, що дозволить підвищити результативність та ефективність. Це означає, що вищі навчальні заклади (далі – ВНЗ) повинні враховувати та гнучко реагувати на зміну суспільних потреб, в тому числі бізнесу, щодо рівня, якості та характеру підготовки фахівців. Важливим принципом навчання є індивідуальний підхід до студентів [1]. По-друге, для формування інноваційного, креативного мислення студентів, а отже зростання зацікавленості бізнесу, ВНЗ необхідно істотно підвищити рівень наукових досліджень і технологічних розробок. По-третє, для покращення якості освіти, до навчального процесу потрібно залучати викладачів не лише із вченим ступенем, що створюють інноваційний продукт, але й бізнесменів та менеджерів, які його впроваджують і використовують. І головне – тільки система взаємозв’язку вищої школи із бізнес-структурами дасть можливість освіті бути орієнтованою не на диплом, а на підготовку кваліфікованих кадрів.

Сьогодні багато людей вихваляються тим, що в них дві, три, а той чотири вищих освіти. Передусім, таких багато серед так званої «політичної еліти». Проте рівень їх знань значно нижчий необхідного. І можливо, що саме через їх непрофесіоналізм та орієнтацію лише на власні інтереси країна перебуває у тривалій економічній депресії.

Багато вчених погоджуються з думкою, що система освіти значно консервативніша, ніж бізнес-середовище. Проте певна її консервативність відіграє і позитивну роль, зберігаючи кращі надбання та практичний досвід. Однак, сьогодні це призводить до негативних наслідків, оскільки гальмує процес реалізації стратегії інноваційного розвитку і зміни самої системи освіти. Проявом цієї консервативності стало прагнення навчальних закладів збільшувати число студентів і спеціальностей, за якими здійснюється їх підготовка, а відтак послаблення вимогливості до рівня професійної компетентності випускників, поширення технократичного мислення і недостатня увага до їх соціалізації. Брак належної системи партнерства між бізнесом, освітою, наукою і державною владою зумовлює й брак інноваційної освітньої парадигми [2].

Традиційна система освіти не орієнтована на інновації, і часто перешкоджає їх розробці і використанню. Як наслідок, відбувається масове штампування «фахівців», які в майбутньому не володіють необхідними знаннями і навичками, а також не здатні конкурувати на ринку праці через відсутність інноваційного мислення. Оскільки інновації є одним із важливих факторів, які впливають на конкурентоспроможність, потрібно стимулювати підготовку фахівців до професійної діяльності у принципово нових умовах. Саме тому Україні слід більше орієнтуватись на наукоємні технології, а також цілеспрямовано готувати фахівців-інноваторів. Такий досвід вже є в інститутах Л. Анатичука, Б. Гриньова, Б. Патона, В. Семиноженка. Надзвичайно важливо, що там студенти не лише отримують реальну можливість глибокого знайомства з перспективними технологіями та досвід спільної наукової роботи, а й набувають потрібних для життя навичок підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки. Саме так повинно формуватись інноваційне кадрове забезпечення, що дає змогу встановлювати тісне партнерство бізнесу з ВНЗ.

Багатий міжнародний досвід свідчить про доцільність і взаємовигідність подібного партнерства. Там партнерство має багатосторонній характер, оскільки в ньому беруть участь не лише бізнес-структури й університети, а й держава, регіональна влада і місцеві громади. Це створює позитивний економічний і соціальний ефект, оскільки інноваційний розвиток бізнес-середовища підвищує рівень добробуту населення та створює платоспроможний попит. Прикладом може слугувати міжнародний концерн Bayer, який розробив і впровадив спеціальну програму Triple-I, що поєднує академічну мобільність університетів із підтримкою творчої діяльності власних працівників. Так, за чотири роки існування цієї програми працівники Bayer запропонували понад 9 тисяч ідей. Відбір ідей для можливої практичної реалізації здійснюється за відповідністю п’яти основним критеріям: 1) чи є вона здійсненною? 2) наскільки вона є новою? 3) чи потрібна вона ринку? 4) в чому вона вигідна для покупця? 5) чи відповідає ця ідея цілям компанії, її місії?

Отже, така система є надзвичайно ефективною, і її варто було б запровадити у вітчизняних бізнес-структурах для реалізації програм інноваційної діяльності.

Таким чином, в сучасних умовах досягнення максимальної ефективності в діяльності бізнес-структур неможливе без впровадження корінних змін у сферу взаємодії науки, освіти і бізнесу, зокрема:

- створення ефективної системи стимулювання студентів до здобуття високоякісних знань шляхом надання пропозицій щодо проходження практики, першого робочого місця, залучення до проведення власних досліджень, розробок, реалізації програм і т. ін., а також фінансової підтримки;

- сприяння розвитку самостійного та нестандартного мислення студентів шляхом надання можливості навчання за програмами обміну в університетах інших країн, проходження практики у провідних світових кампаніях, фінансової зацікавленості у продукуванні нових ідей;

- матеріальної зацікавленості професорсько-викладацького складу у результатах підготовки фахівців, надання підтримки у співпраці з провідними науковими та навчальними закладами світу;

- фінансової підтримки вищих навчальних закладів, поліпшення їх матеріально-технічної бази.

Література:

1. Кремінь В. Філософія освіти ХХІ століття / В. Кремінь // Освіта України. -2002. - 28 грудня. - С. 4.

2. Сиченко В. В. Реалізація інтеграційної політики держави в галузі вищої освіти / В. В. Сиченко // Актуальні проблеми державного управління. - 2009. - № 1. - С. 172-179. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/apdy_2009_1_24.pdf.