к.т.н. Кащеєва В.Ю., Швидкий В.О.

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”, Україна

Принципи формування системи фінансового контролю прибутку

у комерційних банках

Фінансовий контроль є одним з основних інструментів розробки фінансової політики та прийняття рішень, що забезпечує нормальне функціонування банку та досягнення поставлених цілей як у довгостроковій перспективі, так і при вирішенні питань оперативно-фінансового управління. Він покликаний забезпечити правильну оцінку реальної ситуації і тим самим створити передумови для внесення коректив в заплановані показники розвитку як окремих підрозділів, так і банку в цілому.

Рівень організації фінансового контролю безпосередньо впливає на стійкість банку, сприяє удосконаленню системи фінансового управління ним, забезпечує підпорядкування діяльності банку фінансовій політиці, що проводиться його керівництвом.

Фінансовий контроль прибутку – це система внутрішнього контролю, що забезпечує дії на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку з формування та розподілу прибутку для своєчасного виявлення відхилень фактичних результатів від передбачуваних бюджетами та фінансовими планами, прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалі-зацію. Виходячи з цього, основними функціями фінансового контролю прибутку банку є:

- спостереження за ходом реалізації фінансових планів;

- визначення ступеня відхилення фактичних результатів діяльності ба-

нку від запланованих;

- діагностування за розмірами відхилень серйозного погіршення фінансо-вого стану банку та істотного зниження темпів його розвитку;

- розробка оперативних управлінських рішень щодо нормалізації діяль-

ності банку відповідно до передбачених цілей і показників;

- коригування при необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку банку у зв’язку із зміною зовнішнього середовища і внутрішніх умов

роботи банку.

Формування системи фінансового контролю прибутку повинно базуватися на певних принципах, основними з яких є такі:

1) спрямованість системи фінансового контролю на реалізацію розробле-ної фінансової стратегії, отже, для того, щоб бути ефективним, фінансовий контроль прибутку повинен мати стратегічний характер, тобто відповідати основним пріоритетам фінансового розвитку банку;

2) багатофункціональність фінансового контролю, тобто він повинен забезпечувати контроль пріоритетних показників формування та використання прибутку банку, передбачати можливість порівняння контрольних показників з середніми в галузі, забезпечувати взаємозв’язок контрольних фінан-сових показників з іншими показниками діяльності банку;

3) орієнтованість фінансового контролю прибутку на кількісні станда-

рти, отже ефективність контролюючих дій значно зростає, якщо стандарти, що підлягають контролю, виражені кількісними показниками.

4) відповідність методів фінансового контролю прибутку специфіці методів фінансового аналізу та фінансового планування, тобто в процесі орга-нізації внутрішнього фінансового контролю прибутку необхідно орієнтуватися на системи та методи фінансового планування, зокрема при підготовці стан-дартів контролю, та аналізу – при підготовці системи показників, що характеризують фактично досягнуті результати, та виявленні причин відхилень від стандартів;

5) своєчасність операцій контролю, що полягає не у високій швидкості та

частоті здійснення контрольних функцій, а в адекватності періодів контрольних

дій періодам здійснення окремих операцій, які найбільшою мірою впливають на формування фінансових результатів діяльності банку. Головна умова своє-часності фінансового контролю прибутку полягає в тому, що він повинен мати

характер “раннього попередження кризового розвитку”;

6) простота форми контролю – найпростіші форми та методи внутріш-

нього фінансового контролю прибутку, що побудовані відповідно до його ці-лей, потребують менших зусиль і, як правило, більш економічні, отже надмірна складність побудови фінансового контролю може бути незрозумілою та не під-триманою його операторами, а також потребуватиме суттєвого збільшення потоку інформації для його здійснення;

7) економічність контролю - витрати на здійснення фінансового контролю

повинні бути мінімальними з позиції адекватності отриманому ефекту, що озна-чає те, що обсяг витрат з організації контролю прибутку не повинен перевищувати розмір того ефекту (зниження витрат, зростання доходів, зниження ризи-ків), що досягається в процесі його здійснення.

З урахуванням даних принципів фінансовий контроль прибутку доціль-но поділити на такі основні етапи. На першому етапі відбувається визначення об’єкта контролю. На другому етапі відбувається визначення видів та сфери контролю. Відповідно до концепції побудови системи фінансового контролю він розподіляється стратегічний, поточний і оперативний конроль. Наступний етап передбачає формування системи пріоритетів контрольних показників. Всю систему показників, що входять у сферу кожного виду фінансового контролю, доцільно ранжувати за ступенем значущості. Після визначення та ранжування переліку контрольних фінансових показників виникає необхідність встановлення кількісних стандартів за кожним з них. Четвертий етап контролю – побудова системи моніторингу показників, що належать до фінансового контролю. Останній етап – це визначення відхилень показників від нормативних значень, встановлених за стандартами.

Отже, фінансовий контроль є важливою складовою управління прибутком банку. Він забезпечує зворотний зв’язок, звертаючи увагу менеджерів на значні відхилення від запланованих показників, що дає можливість приймати оперативні управлінські рішення, спрямовані на виконання поставлених зав-дань.