Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Шафранська Т.Ю., Кордюков Д.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

держава як суб’єкт інвестиційної діяльності

У сучасних умовах господарювання інвестиції є найважливішим засобом забезпечення умов становлення економіки країни, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях. Охопивши різні аспекти ринкових відносин, інвестиційний процес сприяє зростанню промислового виробництва, дає змогу підвищувати продуктивність праці, залучати до виробничої сфери нові резерви. При ефективному використанні інвестицій країна може не тільки компенсувати нестачу внутрішніх інвестиційних ресурсів, а й підвищити ефективність виробництва та та конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

В забезпеченні ефективності інвестиційних процесів провідна роль належить державі як суб’єкту інвестування. В широкому розумінні до суб’єктів інвестування віднесено інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій. Втім, держава є специфічним суб’єктом інвестування, оскільки одночасно виконує роль як інвестора, так і регулятора інвестиційної діяльності. Держава бере на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягатимуть приватизації. Іншою важливою функцією держави як суб’єкта інвестування є нормативно-правове забезпечення регулювання інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Таке регулювання здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики.

Держава здійснює прямий вплив на інвестування, використовуючи дві форми: адміністративну та цільову. Адміністративна форма передбачає пряме дотаційне фінансування, що здійснюється на підставі спеціалізованих законів. Цільова форма є елементом системи контрактних відносин, на підставі яких укладаються угоди між замовником та підрядником. Це може бути безпосереднє фінансове сприяння шляхом державних цільових програм підтримки інвестицій. Зазначимо, що однією з основних форм здійснення загальнодержавних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві.

Держава бере участь в інвестиційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Втім, як показує практика, одного інституційного забезпечення замало для ефективної реалізації інвестиційних процесів.

Одним з важливих чинників збільшення обсягів інвестування є проблема інвестиційної привабливості української економіки. Безперечно, провідна роль в забезпеченні сприятливого інвестиційного клімату має належити державі. Слід зауважити, що сучасний стан інвестиційного розвитку в Україні сформувався під впливом низки серйозних проблем, пов’язаних, перш за все, з нагромадженням макроекономічних диспропорцій та суперечностей, зниженням регульованості економіки на стадії радикальних економічних реформ. Крім того, зміст, послідовність та результативність реалізації інвестиційної політики зазнали негативного впливу внаслідок тривалої системної кризи вітчизняної економіки, нестабільності управлінських структур, недостатнього фінансування передбачених законодавством заходів, певної фрагментарності та непослідовності інвестиційного законодавства України. Враховуючи ці обставини й усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційної ситуації, головним завданням на короткотермінову перспективу, на думку авторів, є підготовка необхідної правової та організаційної бази щодо підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційної привабливості й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Це насамперед: вдосконалення нормативно-правової бази інвестування, забезпечення прозорості і стабільності у податковому законодавстві, стабілізація кредитно-фінансової системи, створення системи державних гарантій для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів. Має бути розроблена принципово нова інвестиційна політика, першоосновою якої повинна стати максимальна дерегуляція умов ведення бізнесу.

В нинішній економічній ситуації в Україні відсутня чітка організаційна система контролю за рухом і використанням централізованих інвестиційних державних коштів. Механізм, за яким розподіляються кошти у галузевих позабюджетних і державних фондах, є непрозорим, з відсутністю чіткої економічної відповідальності за прийняті рішення, має складну організацію та не дає можливості забезпечити відбір найефективніших проектів. В системі перебудови національної економіки гостро постає необхідність запровадження кардинально нових структур для забезпечення ефективного функціонування економічного механізму розподілу, використання і контролю державних інвестиційних ресурсів. Державі як суб’єкту інвестиційної діяльності необхідно сконцентрувати дефіцитні фінансові ресурси в галузях, що виробляють кінцеву продукцію, сприяють швидкому обігу капіталу і мають суттєвий експортний потенціал.

Практика формування ринкових засад доводить, що безпосередня участь держави в інвестиційному процесі є об'єктивно зумовленою необхідністю. Ефективне управління інвестиційними процесами, їх раціональний розподіл між сферами виробництва – один із найважливіших чинників економічної стабілізації, виходу із кризового стану та забезпечення економічного росту і структурної трансформації економіки України.