Анна Майданик, Лариса Черчик

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Роль інноваційного менеджменту в системі управління підприємством

У наш час нововведення охоплюють усі сфери людської діяльності, радикально впливають на процес господарювання, змінюють соціально- економічні відносини в суспільстві. Характерною рисою сучасності є інтенсивне зростання інноваційної активності на міжнародному рівні: збільшуються державні витрати на науково-дослідні розробки; змінюється система освіти та професійної підготовки фахівців; створюються нові наукомісткі галузі виробництва; формуються національні інноваційні системи; осягаються процеси введення і поширення інновацій. Отже, інноваційні процеси супроводжують практично усі види людської діяльності.

Нововведення відіграють вирішальну роль у стратегічному управлінні підприємством, націленим на виживання, збереження та зміцнення свого становища на ринку в довгостроковій перспективі. На зміну одним формам і методам управління економікою приходять інші. В таких умовах усі суб'єкти господарювання змушені звертатися до інноваційного менеджменту.

У загальному розумінні інноваційний менеджмент – це сукупність науково обґрунтованих принципів, форм, методів, прийомів і засобів управління інноваціями у сфері їх створення, освоєння, просування на ринок. Інноваційний менеджмент забезпечує суб’єкту господарювання, що виступає як носій інновації, сприятливі та вигідні конкурентні переваги, надає можливість використання ресурсів новим способом.

Основними завданнями інноваційного менеджменту є вироблення стратегічної інноваційної політики та механізмів її реалізації; формування стратегічних, довго- і короткострокових цілей інноваційної діяльності; розроблення планів, програм, проектів та їх виконання; створення організаційно-виробничої структури і структури управління інноваційною діяльністю; планування організаційних процесів розроблення інновацій; підбір і розміщення кадрів, створення творчої атмосфери [1, с. 16].

Позитивний вплив на інноваційний потенціал організацій робить децентралізація в прийнятті рішень, низький рівень формалізації і регламентації управлінських робіт, здатність організаційних структур управління гнучко перебудовуватись відповідно до змін завдань та умов діяльності.

Специфіка інноваційного менеджменту полягає в особливостях управління інноваційним потенціалом, що наявний в тій чи іншій організації, у рамках функціональних аспектів управління (планування, організація, мотивація, контроль). Успішність інноваційного процесу великою мірою залежить від зацікавленості персоналу підприємства у впровадженні результатів НДДКР у виробництво. Важливим моментом ефективності здійснення цього процесу є налагодження системи стимулювання працівників з боку організації [2, с. 287].

Отже, нововведення є основним засобом збереження конкурентоспроможності та стають невід’ємною частиною діяльності будь-якої організації. Важливим фактором інноваційного розвитку підприємства є усвідомлення необхідності інновацій з боку керівництва та внутрішня готовність до їх впровадження. Система управління повинна бути адаптована до специфіки інноваційної діяльності або пройти цей процес. Оскільки інноваційна діяльність носить творчий характер, вона погано поєднується з твердою регламентацією робіт і централізацією прийняття рішень, важко вписується у формалізовані організаційні структури управління.

Література: 1. Микитюк П. П. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. / П. П. Микитюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с. 2. Захарченко В. І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки : навч. посіб. / В. І. Захарченко, Н. М. Корсікова , Н. М. Меркулов. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.