История / 2. Всеобщая история
Плюто М. Б.
Національний технічний університет
України
«Київський політехнічний інститут»
Актуальність військових розробок Німеччини під час
І та ІІ Світових війн
Будь-яка війна є
поштовхом до розвитку військової промисловості, запровадження до неї інновацій [1].
Під час І та ІІ Світових війн багато країн намагалися створити «диво-зброю». Так,
винаходи Німеччини й зараз можуть здивувати: кулемети, вогнемети, спроба одягти
штурмовика в обладунки, схожі на лицарські та ін. Ми розберемо найголовніші
військові розробки Німеччини й зробимо висновки про те, які з них є
найголовнішими.
Перша світова війна. Отруйні
речовини стали, мабуть, одним із її символів. Німці першими стали застосовувати
газову зброю у великих масштабах (спершу безуспішно). Хоча слідом за Німеччиною
виробляти й іноді використовувати газ стали Франція, Велика Британія,
Австро-Угорщина, Італія, США та Росія, він багато в чому була більш ефектний,
ніж ефективний [1].
У період Першої
світової Німеччина була чи не єдиною країною, яка розробила надійну й дієву
модель пістолета-кулемета (MP-18) і вдало використала його. Німці залишили його
в арсеналах, а 1919 р. вдосконалили [2].
У перші десятиліття
ХХ ст. найбільшого прогресу в дирижаблебудуванні досягла Німеччина. Її успіхи
пов’язані насамперед з ім’ям Ф. фон Цеппеліна. До 1914 р. кайзерівська
армія та військово-морський флот мали в складі 12 дирижаблів, із них 7
«цеппелінів». Під час Першої світової німці використовували їх загалом 67 у
сухопутних силах, і понад 90 — на флоті. Такі апарати могли подолати 2–4 тис.
км зі швидкістю 80–90 км/год і скинути кілька тон бомб. Однак літаки-винищувачі
й зенітна артилерія ворога завдавали дирижаблям значних утрат. Поступово на
зміну дирижаблям прийшли літаки-бомбардувальники — дешевші, маневреніші й
стійкіші. В інших країнах, що воювали, — Великій Британії, Франції, Італії — дирижаблі
використовували переважно як морські патрульні. Після підписання Версальського
договору країни-переможниці отримали як репарації кілька «цеппелінів», вивчення
яких дало новий поштовх дирижаблебудуванню в Європі та Північній Америці [3].
Під час Другої
світової війни Німеччина у розробці нової зброї зайняла перше місце. Серед
багатьох інновацій Третього Рейху хочеться одразу відзначити Ракети Фау-1 та
Фау-2, літаки вертикального зльоту «Наттер», реактивні літаки (Ме-163, Ме-262),
літаки типу «Летюче крило», зенітні ракети класу «земля-повітря», пристрої
нічного бачення. Міністр промисловості Третього Рейху А. Шпеєр писав у мемуарах
про летючі керовані снаряди, ракетоплан, швидший за реактивний літак,
самонавідну зенітну ракету, торпеду, здатну переслідувати корабель. Після
перемоги союзникам за антигітлерівською коаліцією дісталися багаті трофеї,
зокрема фантастичні технічні новинки. У багатьох конструкціях ігнорувалися
закони природи, інші мали під собою багато років праці передових учених Німеччини
[4].
Що довше тривала
війна, то більше Німеччині загрожували англо-американські повітряні сили. 1939
р. США мали бл. 500 літаків армійської і морської авіації й чисельність
військово-повітряних сил бл. 23 тис. чол. Німців міг урятувати лише надшвидкий
винищувач. Мессершмітт 18 липня 1942 р. провів вирішальне випробування Ме-262.
Літак був оснащений 2 двигунами «Jumo-004», паливо для яких було дешевим і не
потребувало високої якості. Літак досягав швидкості 852 км/год, більш ніж на
160 км/год швидше за будь-який з відомих тоді, перебував у повітрі досить довго
— 90 хв. Він міг непомітно промайнути повз ворожі винищувачі супроводу. Ніякий
бомбардувальник не зміг би залишатися в повітрі, отримавши прямі попадання з 4
30-мм гармат нового літака. Не було ніяких непереборних перешкод до масового
виробництва Ме-262. Льотчик-випробувач Дітріх розвинув на Ме-262 швидкість 1062
км/год, яку не могли перевершити ще 9 років. Втім, новий літак потребував дуже
довгої злітно-посадкової смуги. Його гармати періодично заклинювало. Новачки вважали
машину важкою в управлінні й масштабне її виробництво відклали. Гітлер був
схильний використовувати винахід як бомбардувальник, через що літак так і не
розкрив увесь потенціал [5].
1936 р. німецьке
керівництво наказало компанії AEG розробити інфрачервоний прилад нічного
бачення, і вже в 1939 р. був готовий перший прототип, який працював паралельно
з 37-мм протитанковою гарматою Pak 35/36 L/45. Восени 1942 р. конструктори
компанії розробили прилад до 75-мм протитанкової гармати PaK 40 L/46, встановлений
на самохідну установку Sd.Kfz.131 (Marder II). В середині 1943 р. розпочато
випробування приладу нічного бачення і телескопічного далекоміра на Panther. Було
розроблено й використано 2 варіанти установки приладів на танки Panther. Є дані
про успішні випробування, однак лише кілька згадок про застосування в боях. До
кінця війни на німецьких військових заводах за місяць виробляли до 1 тис. ІЧ-приладів.
Елітні танкові частини СС з і ІЧ-приладами, попри перевагу військ СРСР в
артилерії і танках, у перший день, а точніше ніч, бойових дій біля озера
Балатон просунулися в глибину потужної радянської оборони на 60 км.
Екіпажі Пантер, що
мали прилади нічного бачення, озброювалися гвинтівками MP-44 з ІЧ-прицілами «Vampir».
1943 р. для снайперів створили автомат МР-43/1, на який встановлювали
фрезеровані кріплення під чотирикратні оптичні приціли ZF-4 та інфрачервоні
приціли нічного бачення ZG.1229 (Zielgerat 1229) «Vampir» для спостереження за
природної нічної освітленості; визначення за кутовими величинами дальності до
цілі; наведення на ціль зброї й спостереження за результатом вогню, а також
його коригування. Приціл нічного бачення спроектували в Берліні, а його
виробництво було налагоджено в м. Ветцлар на фабриці Ernst Leitz — провідному
німецькому оптико-механічному підприємстві. Оригінально вирішили проблему
батарейок — розробили невеликий генератор з ручним приводом [6].
Скільки всього
загинуло людей через запусків ФАУ-2, досі невідомо, бо такі дані ніде не
фіксувалися. Вважається, що тільки в Британії — близько 3 тис. чол. Але її
виробництво відняло життя щонайменше 20 тис. осіб. Ракети будували в’язні
концтаборів неподалік від Бухенвальда, цілодобово. Фахівців (особливо
зварювальників і токарів) звозили з інших німецьких концтаборів. Люди
голодували, їх утримували без сонячного світла, в підземних бункерах. За
будь-яку провину вішали на кранах складальних ліній. Творець цих ракет, В. фон
Браун ніколи не переймався тим, хто і в яких умовах збирає зброю. Втім,
визнання заслуг цієї людини мало під собою вагомі підстави: союзники після
захоплення технічної документації по ракетах визнали перевагу німецьких
розробок над своїми проектами. Для свого часу двигун ракети був надзвичайно
потужним: він міг піднімати її на близько 80 км при дальності польоту приблизно
200 км. Силова установка працювала на суміші кисню й технічного етанолу.
Особливо важливо, що німці стали використовувати запас окислювача (кисню) в
контейнері на борту ракети. Це робило її незалежною від атмосферного повітря.
Крім того, так вдалося значно підвищити потужність двигуна. Можна сказати, що
ракета ФАУ-2 стала першою технікою, яка могла справді покинути межі Землі. Таким
чином, ФАУ-2 стала справжнім трампліном, який допоміг людству освоювати
навколоземний простір.
Але найважливішим
нововведенням у конструкції ФАУ-2 стала повністю автономна система наведення на
ціль. Німецькі розробники використали просту електроніку. В «бортовий комп’ютер»
перед запуском вводили координати цілі, на які «орієнтувалася» ракета. Крім
того, вперше застосували гіроскопи, які з чималою точністю стабілізували політ.
Рулі на бічних стабілізаторах коректували напрямок, якщо ракета відхилялася від
курсу. Тож іще до кінця війни СРСР, США і Британія хотіли заволодіти
технологією створення ФАУ-2. У США розуміли, що конструктор ФАУ-2 дуже цінний. В.
Фон Браун усвідомлював, що американці забезпечать його всім необхідним, тому
швидко здався саме союзникам. Незабаром творець ФАУ-2 зробив її американський
варіант, «Редстоун». 1961 р. покращений варіант «Редстоуна» американці
використали для доставки на орбіту свого першого космонавта А. Шепарда [7].
Таким чином, за часів
Світових війн Німеччина мала багато різних варіантів зброї, за допомогою яких
намагалася отримати перемогу. Але не всі з них були перспективними, деякі
навіть не було допрацьовано до кінця. Щодо перспективних видів зброї, то газова
зброя дала поштовх для розвитку більш смертоносних її видів. Ракети Фау стали передвісниками
сучасних балістичних ракет, саме їхній творець відіграв важливу роль у
ракетоконстроюванні США. Прилади нічного бачення стали справжнім проривом у
бажанні людини бачити вночі (хоча тут Німеччина не була першою країною, яка
намагалась створити їх, але саме вона зробила ключовий внесок у розробку цього
пристрою).
1. Перша світова:
війна нових технологій, 29 липня 2014 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.bbc.com/ukrainian/science/2014/07/140729_ww1_new_weapons_yg
2. Зброя Першої
світової: німецькі МР-18 та «Штейр» 15:56, 26 березня 2013 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://radio24.ua/news/showSingleNews.do?objectId=1622
3. Харук А. Перші
королі повітря: дирижаблі були певною ілюзією людства у намірах опанувати
повітряний простір / А. Харук // Тиждень. — 23 червня 2012 : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://tyzhden.ua/History/52949
4. «Вундерваффе» — блеф
або суперзброя Третього Рейху? 26 жовтня 2012 : [Електронний ресурс]. — Режим
доступу : http://wartime.org.ua/3947-vundervaffe-blef-abo-superzbroya-tretogo-reyhu.html
5. МЕ-262: чому
реактивний літак не зупинив розгром ІІІ Рейху? // Персонал плюс. — № 21 (478).
— 23–29 травня 2012 р. : [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.personal-plus.net/478/9245.html
6. Інфрачервоні приціли вермахту, 27 червня 2012 : [Електронний ресурс]. —
Режим доступу : http://wartime.org.ua/2425-nfrachervon-pricli-vermahtu.html
7. ФАУ-2 (ракета) — надзброя Третього рейху : [Електронний ресурс]. —
Режим доступу : http://faqukr.ru/osvita/38296-fau-2-raketa-nadzbroja-tretogo-rejhu.html