“Педагогічні науки” / 2. Проблеми підготовки спеціалістів

Куртась О.В.

КЗ «Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОСВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ХХ-ХХІ ст.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується стрімким зростанням впливу інформаційно-комунікаційних технологій на всі сфери життєдіяльності людини та утворенням глобального інформаційного простору. Реформування вітчизняної освітньої галузі має враховувати особливості входження до світового інформаційно-освітнього простору, а тому педагогічна спільнота повинна адекватно сприймати істотні зміни, які відбуваються у педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу освітніх установ.

Використання інформаційних технологій в освітньому процесі залишається полем наукового пошуку для значної когорти вітчизняних та зарубіжних дослідників. Так, зокрема, істотний внесок у вирішення проблеми широкого застосування інформаційних технологій в освіті здійснено А. Анісімовим, М. Бондаренком, Дж. Брукширом, І. Грехемом, Г. Жолткевич, О. Качко, С. Коряк, С. Кривим, Н. Морзе, О. Перевозчиковою, Е. Пройдаковим, Е. Путятіним, А. Руткас, Р. Смітом, В. Скопецьким, Л. Теплицьким, А. Фрідманом, Б. Хантером та іншими.

Варто відзначити, що для адекватного розуміння місця інформаційних технологій у житті сучасного соціуму пріоритетного значення набуває важливість здійснення ретроспективного аналізу даного науково-педагогічного феномену, а зокрема, дослідження генезису інформаційних технологій та аналізу існуючих класифікацій.

Аналіз науково-педагогічної та спеціальної літератури дозволяє констатувати, що відносно визначення дослідниками поняття «інформаційна технологія» не має одностайної термінологічної позиції та існує велика кількість досить суперечливих поглядів. Їх розгляд дозволяє стверджувати, що за умов, коли «еволюція технології продовжує природну еволюцію людства», коли «появі та розвитку інформаційним технологіям передує тривалий і складний процес – від освоєння кам’яних знарядь до механізації фізичної праці, звільнення від рутинної розумової праці та посилення творчих можливості», під сучасним визначенням «інформаційні технології» бачиться «процес, що використовує сукупність засобів та методів збору, обробки та передавання даних для отримання інформації нової якості про стан об’єкта чи явища» [4].

Сьогодні інформаційні технології вважаються найпріоритетнішою складовою процесу використання інформаційних ресурсів суспільства, адже вони пройшли у своєму розвитку декілька еволюційних етапів, зміна яких визначалася переважно стрімким рухом науково-технічного прогресу, появою нових технічних засобів обробки інформації тощо.

Виокремлюють переважно чотири ретроспективно-класифікаційні етапи розвитку інформаційних технологій, а зокрема наступні [2]: І етап: поява писемності. На ранніх етапах історії люди для синхронізації дій використовували закодовані сигнали спілкування, розвивали мову, накоплювали та передавали усно набуті знання; природні можливості людей з появою писемності заклали перший етап розвитку інформаційних технологій, а процес удосконалення носіїв інформації включав використання каменю, кісток, глини, папірусу, шовку, паперу тощо; відбувся гігантський якісний та кількісний стрибок, адже знання стали передаватися не тільки усно з покоління у покоління, але й у письмовому вигляді; ІІ етап: винайдення книгодрукування (середина ХVI століття). Стимулювало розвиток наук; прискорило темпи накопичення професійних знань, які опредметнювалися через технології у станки, машини, ставали джерелами нових ідей; вплинуло на замкнення циклу: знання – наука – суспільне виробництво – знання; створило інформаційні передумови зростанню виробничих сил; відбулися радикальні зміни в культурі, індустріальному суспільстві, організації діяльності тощо; ІІІ етап: винайдення електрики (кінець ХІХ століття), поява пошти, телефону, радіо, телеграфу та телебачення. Використання вищезазначених засобів дозволило швидко передавати інформацію на накопичувати її у будь-якому обсязі; IV етап: винайдення мікропроцесорної технології (1970-ті рр. ХХ століття), поява та використання перших персональних комп’ютерів, систем передачі даних (електронної пошти), технології локальних та глобальних Internet-мереж. Даний етап характеризувався трьома фундаментальними інноваціями: 1) механічні та електричні засоби перетворення інформації було замінено електронними; 2) усі пристрої та вузли машин були мініатюризовано; 3) створено програмово-керовані пристрої та процесори; V етап: сучасність. Характеризується: 1) формуванням безмежних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, що охоплюють всі країни та континенти та наявні у всіх будинках, де є обладнання для прийняття сигналу (модем, цифрові пристрої тощо); 2) інформація, яка надходить з глобальної мережі впливає як на конкретну особистість, так і на широкий загал (Internet); 3) відбулася інтеграція у єдиному інформаційному просторі всіх світових надбань програмно-технічних засобів (телекомунікацій та засобів зв’язку, інформаційних запасів та запасів знань) та налагодження функціональної діяльності сучасної інформаційної телекомунікаційної інфраструктури; 4) в умовах зростання обсягів інформації та швидкості її обробки, створюються абсолютно нові можливості для виробництва, збору, зберігання, передавання та розповсюдження інформації, змінюються технології пошуку та отримання існуючої інформації.

Відмітимо, що більш глибоке вивчення результатів досліджень щодо генезису інформаційних технологій у ХХ-ХХІ століттях дозволило структурувати його етапи за рядом ознак, а саме:

1) за проблемами процесу інформатизації соціуму: І етап (до кінця 1960-х рр.): вирішення проблеми обробки великих об’ємів інформації в умовах обмежених можливостей апаратних засобів; ІІ етап (до кінця 1970-х рр.): відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів; поширення ЕОМ серії ІВМ/360; ІІІ етап (до кінця 1980-х рр.): проблеми максимального задоволення потреб користувача та створення відповідного інтерфейсу роботи в комп’ютерному середовищі; комп’ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні технології – засобом підтримки прийняття його рішень; ІV етап (до кінця 1990-х рр.): створення сучасної технології між організаційних зв’язків та інформаційних технологій; вироблення угоди та встановлення стандартів, протоколів для комп’ютерного зв’язку, організації доступу до стратегічної інформації тощо;

2) за перевагами, що надають комп’ютерні технології: І етап (з початку 1960-х рр.): забезпечення ефективною обробкою інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів; основним критерієм оцінки ефективності створюваних інформаційних технологій була різниця між витраченими на розробку та заощадженими у результаті впровадження ресурсами; головна проблема даного етапу носила психологічний характер – користувачі та розробники погано взаємодіяли, а тому створювані технології та системи не сприймалися та не використовувалися на належному рівні; ІІ етап (з середини 1970-х рр.): поява персональних комп’ютерів; змінився підхід до створення інформаційних технологій шляхом зміщення орієнтації у бік індивідуального користувача для підтримки його рішень; відбувається налагодження співпраці та розуміння між користувачами та розробниками; розпочинається використання централізованих та децентралізованих обробок даних, що базуються на вирішенні локальних завдань та роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача; ІІІ етап (з початку 1990-х рр.): пов’язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі та заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленої обробки інформації; інформаційні системи використовуються для допомоги в організації боротьби з конкурентами;

3) за типологією завдань та процесів обробки інформації: І етап (1960-70-ті рр.): обробка даних у обчислювальних центрах у режимі колективного користування; ІІ етап (з 1980-х рр.): створення інформаційних технологій, спрямованих на вирішення стратегічних завдань;

4) за технологічним інструментарієм: І етап (до ІІ половини ХІХ століття): «ручна» інформаційна технологія, інструментарій якої складали: книга, чорнило, перо, папір; комунікації здійснювались «вручну» шляхом переправлення через пошту листів, пакунків, депеш; основна мета технології – презентація інформації в потрібній формі; ІІ етап (з кінця ХІХ століття): «механічна» технологія, основна мета якої – презентація інформації у потрібній формі більш зручними засобами; вона характеризується більш досконалими засобами доставляння пошти, інструментарій якої вже складає друкарська машинка, телефон, диктофон; ІІІ етап (1940-60-ті рр. ХХ століття): «електрична» технологія, основним інструментарієм якої стають великі електронно-обчислювальні машини та відповідне програмове забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони; змінюється мета технології: акцент в інформаційній технології починає зміщуватися з форми презентації інформації на формування її змісту; ІV етап (з початку 1970-х рр. ХХ століття): «електронна» технологія, основним інструментарієм якої стають великі електронно-обчислювальні машини та створювані на їх базі інформаційні системи, оснащені широким спектром базових та спеціалізованих програмових комплексів; акцент в технології дедалі більше зміщується у напрямку формування змістової сторони інформації для різних сфер використання, зокрема для організації аналітичної діяльності; набуто досвід формування змістової сторони інформації та підготовлена професійна, психологічна та соціальна база для переходу на новий етап розвитку технології; V етап (з середини 1980-х рр. ХХ століття): «комп’ютерна» технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп’ютер з широким спектром стандартних програмових продуктів різного призначення; відбувається процес персоналізації інформаційних систем, що проявляється у створенні системи підтримки прийняття рішень відповідними фахівцями; починають широко використовуватися у різних сферах глобальні та локальні комп’ютерні мережі; VІ етап (кінець ХХ – початок ХХІ століття): «мережева» технологія, яка перебуває на стадії становлення; глобальні та локальні комп’ютерні мережі починають широко використовувати у різних сферах життєдіяльності; вона перспективна, що обумовлено високою популярністю Internet-мережі;

5) за методологією використання інформаційних технологій: І етап (до кінця 1980-х рр. ХХ століття): централізована обробка інформації на електронно-обчислювальних машинах у спеціалізованих центрах; створення потужних обчислювальних центрів колективного користування, оснащених великими електронно-обчислювальними машинами; застосування подібних електронно-обчислювальних машин дозволило опрацьовувати значні масиви вхідної інформації, отримувати на її основі різноманітні види інформаційної продукції та передавати, відповідно, користувачам; ІІ етап (до кінця 1990-х рр. ХХ століття): децентралізована обробка інформації пов’язана з появою персонального комп’ютеру та розвитком телекомунікаційних засобів; ІІІ етап (з початку ХХІ століття): раціональна обробка інформації; переваги та недоліки централізованої та децентралізованої інформаційної технології засвідчили необхідність їх адекватного суміщення; значна увага приділяється електронному моделюванню, що стає невід’ємною складовою інтелектуальної діяльності людства; співставлення «електронних мізків» з людським спровокувало ідею створення нейрокомп’ютера, котрий сьогодні успішно застосовується для розпізнання образів, сприйняття людської мови, рукописного тексту тощо;

6) за типом автоматизації інформаційних технологій:І етап (кінець 1950-х – початок 1960-х рр. ХХ століття): 1) поява електронно-обчислювальних машин ознаменувала появу першого покоління ЕОМ; 2) забезпечувалося вирішення окремих найбільш працемістких завдань по розрахунку заробітної плати та матеріального обліку, деякі окремі задачі оптимізації; 3) за типом автоматизації інформаційної технології – часткова електронна обробка даних; ІІ етап (1960-ті рр. ХХ століття): 1) друге покоління ЕОМ забезпечувало електронну обробку планової плинної інформації, збір та зберігання у пам’яті ЕОМ нормативно-довідникових даних, використання машинограм на паперових носіях; 2) за типом автоматизації інформаційної технології – електронна система обробки; ІІІ етап (1970-ті рр. ХХ століття): 1) третє покоління ЕОМ забезпечувало комплексну обробку інформації на всіх етапах управлінського процесу, перехід до розробки підсистем АСУ (автоматизованих систем управління) постачанням, збутом тощо; 2) за типом автоматизації інформаційної технології – централізована автоматизована обробка інформації в умовах обчислювального центру; ІV етап (1980-ті рр. ХХ століття): 1) четверте покоління ЕОМ забезпечувало розвиток автоматизованих систем управління технологічними процесами, систем автоматизованого проектування; 2) за типом автоматизації інформаційної технології – спеціалізація технологічних рішень на базі міні-ЕОМ, персональних ЕОМ та обмеженого доступу до масивів даних; V етап (1990-ті рр. ХХ століття): 1) п’яте покоління ЕОМ забезпечувало комплексне вирішення економічних завдань, мережеву організацію інформаційних структур, реалізацію інтелектуального людино-машинного інтерфейсу; 2) за типом автоматизації інформаційної технології – новітня інформаційна технологія на основі поєднання персональних електронно-обчислювальних машин, засобів зв’язку та організаційної техніки.

Як бачимо, еволюція всіх поколінь електронно-обчислювальних машин відбувається з постійним темпом – по 10 років на покоління. Кожна зміна поколінь засобів інформаційних технологій потребує перенавчання та радикальної перебудови мислення фахівців та користувачів, зміни обладнання та створення більш масової обчислювальної техніки. Інформаційні технології, як провідна галузь науки та техніки визначає ритм часу технічного розвитку сучасного соціуму. Важливо відзначити, що на початку ХХІ століття відбулося активне освоєння та прийняття людством таких новітніх інформаційних технологій як: портативні інформаційно-комунікаційні пристрої; інтелектуальні мобільні системи та роботи; масова інтернет-персоналізація товарів і послуг; розповсюдження стилю життя в «телепросторі» – навчання, купівля-продаж, інтернет-робота; поява «віртуальних помічників та асистентів» – інтелектуального «софту» високого рівня; персоніфіковане та комп’ютеризоване медичне обслуговування; «прецизійне» (комп’ютеро-кероване) сільське господарство; альтернативні джерела енергії, «чисті технології» та енергозбереження; гібридний транспорт; генетично модифіковані організми тощо [1].

Поява нових інформаційних технологій призводить не лише до того, що людина починає оволодівати новими обсягами інформації, а й до того, що самі ці технології істотним чином змінюють культурний та соціальний порядок розвитку суспільства. З їх появою з’являються нові професії та спеціальності, змінюються норми поведінки та цінності, кожна розроблена та впроваджена нова технологія забезпечує певну матеріальну базу для появи нових технологій. Вимоги часу констатують, що в ХХІ столітті «освічена людина» – це людина, яка добре володіє інформаційними технологіями, адже вся людська діяльність повністю залежить від ступеню її інформованості, вміння ефективно використовувати інформаційні ресурси. Саме тому сьогодні міжнародні освітні заклади розроблюють нові напрями діяльності для створення умов переходу на сучасні інформаційні технології. На їх думку, найбільш швидким шляхом включення нашої держави до світової освітньої системи є створення навчальними закладами України умов для використання глобальної Internet-мережі, що є моделлю комунікації в умовах глобального інформаційного суспільства. Органи державного управління освітою та наукою в Україні окреслюють наступні шляхи входження вітчизняної системи освіти до світового інформаційно-освітнього середовища: удосконалення базової підготовки учнів та студентів (ЗНЗ, ПТНЗ, ВНЗ) з інформатики та сучасних інформаційних технологій; перепідготовка вчителів та викладачів у галузі сучасних інформаційних технологій; інформатизація навчально-виховного процесу; оснащення освітньої системи технічними засобами інформатизації; створення сучасного національного інформаційного середовища та інтеграція до нього освітніх закладів; створення на базі сучасних інформаційних технологій єдиної системи дистанційної освіти в Україні; участь України в міжнародних програмах, пов’язаних з впровадженням сучасних інформаційних технологій в освіту [5].

Таким чином, відмітимо, що: 1) процес становлення інформаційних технологій в освіті ХХ-ХХІ століття має тривалу та цікаву передісторію, а тому існує значна кількість підходів до класифікації етапів їх генезису; 2) впровадження інформаційних технологій в освітню галузь дозволить освітянам якісно змінити зміст, методи та організаційні форми навчання, адже метою цих технологій в освіті є посилення інтелектуальних можливостей учнів та студентів в інформаційному суспільстві, а також гуманізація, індивідуалізація, інтенсифікація процесу навчання та його якості на всіх ступенях освітньої системи; 3) сучасний вчитель чи викладач, щоб забезпечити потреби дітей та молоді в отриманні якісних знаннях, повинен оволодіти освітніми інформаційними технологіями, постійно удосконалювати особисту інформаційну культуру шляхом самоосвіти та медіа-освіти, професійно зростати та самоудосконалюватися на шляху використання новітніх досягнень науки.

Література:

1. Десять прорывных технологий 21-го века и «золотая» информационная технология [Электронный ресурс]. – Режим доступу до журн. : http://www.trinitas.ru/rus/doc/0232/012a/02322041. – Назва з екрану.

2. Етапи розвитку інформаційних технологій [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн. : http://www.itstan.ru. – Назва з екрану.

3. Информационные системы и технологии [Электронный ресурс]. – Режим доступу до журн. : http://knowledge.allbest.ru. – Назва з екрану.

4. Історія розвитку інформаційних технологій [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн. : http://technologies.su. – Назва з екрану.

5. Петухова Е.И. Информационные технологии в  образовании / Е.И. Петухова // Журнал «Успехи современного естествознания», № 10. – Первоуральск : Филиал РГППУ, 2013. – С. 80-81.