Педагогічні  науки / 4.Стратегічні напрямки реформування систем освіти

К. т. н. Радельчук Г. І.

Хмельницький національний університет, Україна

КОМПЕТЕНТІСНИЙ ПІДХІД ДО РОЗРОБКИ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ ЗА НАПРЯМОМ “ІНЖЕНЕРІЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ”

Головною рушійною силою всіх сучасних реформ вищої освіти є потреба суспільства, держави та економіки у підвищенні вимог до рівня інтелектуального і морального розвитку людини з вищою освітою, до її соціальної та професійної готовності, необхідної для життя в сучасному складному світі.

З набуттям чинності Закону України „Про вищу освіту” почався новий етап реформування вітчизняної освітньої системи. Закон містить багато норм, апробованих у європейських університетах, але нових для української освіти. Однією з головних методологічних норм Закону є автономія закладів вищої освіти. Це, зокрема, означає, що університети самі мають дбати і про зміст освіти, і про забезпечення її якості. Якщо зараз галузеві стандарти освіти визначають, зокрема, переліки нормативних навчальних дисциплін та обсяги їх викладання, то новий Закон передбачає, що нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти формулюватиметься у термінах результатів навчання, а переліки навчальних дисциплін визначатимуться самими закладами освіти.

Зараз у загальноєвропейській, а також загальносвітовій сфері освіти намітилася тенденція руху “від поняття кваліфікації до поняття компетентності”. Ця тенденція відображає той факт, що посилення пізнавальних та інформаційних засад у сучасному виробництві не “покривається” традиційним поняттям професійної кваліфікації. Більш адекватним стає поняття компетентності. На тлі кризових явищ в економіці з'являються нові вимоги, що пред’являються до випускників вузів, серед яких усе більший пріоритет отримують вимоги системно організованих інтелектуальних, комунікативних, самоорганізуючих і моральних засад, що дозволяють успішно організовувати діяльність фахівця у широкому соціальному, економічному й культурному контекстах.

Компетентнісний підхід до освіти (на відміну від традиційного кваліфікаційного) відображає вимоги не тільки до змісту освіти (ЩО повинен знати, уміти і якими навичками володіти випускник вузу в професійній області), але й до поведінкової складової (здатності застосовувати знання, уміння й навички щодо вирішення завдань професійної діяльності). Так, тепер широкого поширення набуло трактування компетентності як здатності застосовувати знання, уміння й особистісні якості для успішної діяльності в певній предметній області. Компетентності, по суті, визначають набір видів діяльності, які повинен здійснювати професіонал у конкретній області на певному рівні, а компетентність – це реалізація компетенції конкретним суб'єктом діяльності, що залежить від особистісних характеристик.

Отже, введення нової системи навчання, в центрі якої знаходиться студент, передбачає переміщення акцентів з процесу навчання на його результат, зміна ролей викладача та студента, і в центрі цієї системи виявляється поняття компетентності.

Ключовими поняттями нової методології (та й нової парадигми навчання загалом) є компетентності та результати навчання. Документи Болонського процесу використовують поняття “компетентності випускника” як мети реалізованих університетами освітніх програм, орієнтованих на запити сучасного ринку праці та на задоволення потреб особистості.

Компетентності – це динамічне поєднання знань, розуміння, навичок, умінь та здатностей. Компетентності відносяться до студента і є метою освітньої програми, вираженої мовою, зрозумілою роботодавцю (як правило, компетенції випускників визначаються, виходячи з видів та завдань професійної діяльності). Компетентності формуються в рамках різних елементів (одиниць) освітньої програми і оцінюються на різних етапах навчання.

Результати навчання відносяться до елементів (структурних одиниць) освітньої програми (модулів, дисциплін, практик тощо) і формулюються викладачами як очікувані і вимірювані “складові” компетентностей: знання, практичні вміння, досвід діяльності, які повинен отримати і вміти продемонструвати студент після освоєння елемента освітньої програми.

Результати навчання формулюються в термінах компетентностей.

Основна відмінність між результатами навчання та компетентностями полягає в тому, що перші формулюються викладачами на рівні освітньої програми, а також на рівні окремої дисципліни, а компетентності набуваються особами, що навчаються. Ще однією особливістю результатів навчання є те, що, на відміну від компетентностей, вони повинні бути чітко вимірюваними.

Розробка програмного забезпечення (ПЗ), особливості якої вивчаються в рамках напряму підготовки “Інженерія програмного забезпечення”, включає всі етапи створення програмних систем, які мають бути надійними та ефективними, а також забезпечує їх подальший супровід. Цей напрям прагне об’єднати принципи математики та інформатики з технічними діями, розробленими для матеріальних, фізичних артефактів.

Метою освітньої програми підготовки фахівців (бакалаврів та магістрів) за напрямом “Інженерія програмного забезпечення” є формування особистості фахівця, здатного вирішувати складні стандартні і нестандартні завдання та проблеми в галузі розробки ПЗ. Специфіка програми полягає в особливості галузі професійної діяльності фахівців, що включає дослідження, розробку, впровадження та супровід інформаційних технологій та програмних продуктів. Окрім того, специфіка програми визначається об'єктами професійної діяльності випускників, а саме: програмний проект (проект розробки програмного продукту); програмний продукт (створюване ПЗ); процеси життєвого циклу програмного продукту; методи та інструменти розробки програмного продукту; персонал, який бере участь у процесах життєвого циклу тощо. Ринок праці має потреби у випускниках даного напряму.

Перелік загальних і фахових компетентностей випускників напряму підготовки “Інженерія програмного забезпечення” були сформовані шляхом застосування наступних дій, здійснених групою розробки освітніх програм:

- аналіз ринку праці, пропозицій та зауважень основних роботодавців IT-сфери Хмельницького регіону;

- аналіз затверджених в Україні професійних стандартів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);

- аналіз наявних міжнародних професійних стандартів у галузі розробки ПЗ;

- вивчення та адаптація досвіду формування переліків загальних і професійних компетентностей у європейському освітньому просторі;

- аналіз вимог до результатів засвоєння основних освітніх програм, заданих затвердженими в Україні державними освітніми стандартами;

Результатом проведеної групою розробки роботи стали набори компетентностей – загальних та фахових – для напряму “Інженерія програмного забезпечення” підготовки бакалаврів та магістрів.

Перелік загальних компетентностей випускника представлений у таблиці 1.

Таблиця 1 – Перелік загальних компетентностей випускника
Загальні компетентності	Зміст
Інструментальна	Здатність розуміти і використовувати ідеї та висновки, організовувати час, приймати рішення і вирішувати проблеми; здатність шукати та використовувати інформацію з різних джерел, а також лінгвістичні та комунікативні навики.
Міжособистісна	Здатність усвідомлено виражати і мотивувати своє відношення до чого-небудь, здатність до критичного мислення і самокритики, а також соціальні навики, пов'язані з процесами соціальної взаємодії та співпраці: уміння працювати в колективі, переймати на себе соціальні та етичні зобов'язання тощо.
Системна	Поєднання розуміння, відношення і знання, що дозволяє усвідомлювати, як різні чинники співвідносяться один з одним, оцінювати роль окремих компонентів в системі, планувати зміни в системі та конструювати нові системи.

З метою формування узагальненого списку фахових компетентностей для предметної області “Інженерія програмного забезпечення” були проаналізовані освітні стандарти вищої професійної освіти для зазначеного напряму. Були розглянуті як галузевий освітній стандарт, так і самостійно встановлені освітні стандарти, розроблені кафедрою програмної інженерії Хмельницького національного університу. В результаті проведеного порівняльного аналізу, об'єднання компетентностей, порівняльного аналізу програм у сфері ІКТ, що реалізуються в українських вузах, з міжнародними професійними стандартами навчання в галузі ІКТ був сформований список з наступних ключових фахових компетентностей бакалавра (таблиця 2) та магістра (таблиця 3).

Таблиця 2 – Перелік фахових компетентностей бакалавра
Фахові компетентності	Зміст
Аналітична	Здатність та готовність виконувати аналіз предметної області (об’єкта інформатизації), ідентифікувати, класифікувати і описувати проблеми; знаходити методи і підходи до їх вирішення; формувати вимоги до ПЗ, розробляти технічне завдання на створення ПЗ у відповідності з вимогами замовника
Проектувальна	Здатність та готовність виконувати проектування ПЗ на основі специфікації вимог та з урахуванням сучасних архітектурних рішень, включаючи проведення моделювання (формального опису) його структури, даних та процесів
Конструкторська	Здатність та готовність виконувати конструювання ПЗ з використанням сучасних комп’ютерно-інформаційних технологій (в т. ч. мережевих), інструментальних засобів і мов програмування
Технологічна	Здатність та готовність гарантувати якість ПЗ у відповідності з технічним завданням; виконувати розгортання, інсталяцію, інтеграцію, введення в експлуатацію, технічну підтримку та обслуговування ПЗ, а також навчання користувачів ПЗ
Організаційно-управлінська	Здатність та готовність виконувати управління програмними проектами на основі сучасних концепцій, методологій і моделей менеджменту

Таблиця 3 – Перелік фахових компетентностей магістра
Фахові компетентності	Зміст
Аналітична	Здатність та готовність аналізувати фундаментальні і прикладні проблеми у сфері розробки ПЗ в сучасних умовах, тенденції розвитку галузі програмної інженерії, приймати ефективні методологічні рішення
Дослідницька	Здатність та готовність до самостійної науково-дослідної діяльності у професійній сфері на основі загальних тенденцій розвитку програмної інженерії
Проектно-конструкторська	Здатність та готовність виконувати проектування і конструювання складних програмних комплексів, інформаційно-обчислювальних систем на основі системного підходу та за допомогою сучасних технологій, методів і методологій, здійснювати контроль якості ПЗ
Педагогічна	Здатність та готовність до викладання предметів, що відносяться до галузі програмної інженерії, у навчальних закладах, здійснювати навчання та атестацію користувачів програмного продукту
Організаційно-управлінська	Здатність та готовність розраховувати та оцінювати умови і наслідки організаційно-управлінських рішень; здійснювати управління комунікаціями у соціальних мережах
Культурологічна	Здатність та готовність гідно ставитись до надбань науки і культури, удосконалювати та розвивати свій інтелектуальний, загальнокультурний та етичний рівень

Ядром отриманого набору професійних компетентностей випускника є “Здатність до включення у професійне співтовариство”.

Сформульовано також перелік результатів навчання та їх відповідність компетентностям випускника. Як приклад, наведемо перелік результатів навчання для компетентності “Дослідницька”:

- знання та розуміння методів наукових досліджень;

- уміння та володіння навиками збирання, обробки, аналізу і узагальнення науково-технічної інформації, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, результатів експериментів та спостережень;

- уміння організовувати процес дослідження у галузі розробки ПЗ, формувати цілі дослідження, техніко-економічне обгрунтування, вибирати та застосовувати необхідні методи дослідження, модифікувати існуючі та розробляти нові методи, виходячи із конкретних завдань;

- уміння обробляти результати досліджень, подавати підсумки роботи у вигляді звітів, презентацій, рефератів, наукових статей тощо;

- забезпечувати виконання норм міжнародного та національного законодавства щодо інтелектуальної власності та свідомо їх застосовувати для захисту власних прав та прав колективу на інтелектуальну власність.

Слід окремо зазначити, що не може бути жодного протиставлення результатів навчання та компетентностей, адже між ними є глибока діалектична єдність: сукупність результатів навчання в їх динамічному поєднанні приводить до набуття особами, які навчаються, відповідних компетентностей, а з іншого боку – оволодіння певною компетентністю вимагає засвоєння конкретних знань, умінь, навичок, тобто – результатів навчання.

Динаміка розвитку предметної області “Інженерія програмного забезпечення” настільки висока, що ринок вимагає постійної зміни кількості і якості знань та умінь від випускника. Безперервні зміни в технологіях практично кожні декілька років вимагають постійної корекції навчальних планів і навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих навчальних закладах, регулярної перепідготовки кадрів. Спостерігається тенденція збільшення попиту на фахівців широкого профілю, у зв'язку з розвитком крос-платформних продуктів. У зв'язку з цим освітня програма повинна відображати вимоги для постійного підвищення кваліфікації розробників ПЗ, особливо у зв’язку з кар’єрним зростанням і переходом на нові рівні кваліфікації.

Література

1. Закон України „Про вищу освіту” [Електронний ресурс] / Веб-портал Верховної ради України. – URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

3. Сучасні підходи до побудови освітніх програм: Методичні матеріали / Укладачі: Холін Ю. В., Кравцов С. О., Маркова Т. О. – Харків, 2014. – 36 с.

4. Рашкевич Ю. М. Болонський процес та нова парадигма вищої освіти: Монографія / Ю. М. Рашкевич. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2014. – 168 с.

5. Розроблення освітніх програм. Методичні рекомендації / В. М. Захарченко, В. І. Луговий, Ю. М. Рашкевич, Ж. В. Таланова / За ред. В. Г. Кременя. – К.: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2014. – 120 с.

8. Галузевий стандарт вищої освіти України. Напрям підготовки 6.050103 «Програмна інженерія». – К.: Міністерство освіти і науки України, 2010. – 26 с.

6. Салов В. О. Особливості формування компетенцій фахівців напряму “Програмна інженерія” на основі міждисциплінарних зв’язків / В. А. Салов,
М. О. Алексєєв та ін. // Науковий вісник НГУ. – 2010. – № 11-12. – С. 131-134.

7. Ключевые ориентиры для разработки и реализации образовательных программ в предметной области “Информационно-коммуникационные технологии”. – Бильбао: Университет Деусто, 2013. – 86 с.