Черкасова Т.М.

старший викладач кафедри іноземних мов № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Роль мотивації у вивченні іноземних мов

В епоху глобалізації всіх сфер суспільного життя проблема мотивації у вивченні іноземних мов стає надзвичайно актуальною. Глобалізація означає, що зростає роль як особистих контактів людей, тобто вербальної комунікації, так і міжнаціональної, яка вимагає знання іноземної мови. Іноземні мови стають одним із основних факторів як соціально-економічного, так і загальнокультурного розвитку суспільства. Іноземна мова набула великого значення у підвищенні рівня освіти та формуванні особистості. Вивчення іноземної мови надає можливість комунікації з представниками народів інших країн.

За сучасних умов володіння іноземною мовою є необхідним атрибутом сучасної високоосвіченої людини. Нові політичні та соціально-економічні зміни в Україні, її прагнення до активної та плідної співпраці з іноземними країнами суттєво вплинули на розширення функцій іноземної мови як предмета та призвели до переосмислення мети та завдань вивчення іноземних мов. Нова політична ситуація, розширення міжнародних контактів вимагають глибокого володіння іноземною мовою. Таким чином, престиж «іноземної мови» як навчальної дисципліни у вищому навчальному закладі суттєво зростає, а поняття мотивації виходить на перший план.

Мотивація є основною «рушійною силою» у вивченні іноземної мови. Проблема мотивованості у навчанні постає у кожній навчальній дисципліні, але особливо гостро вона виявляється у вивченні іноземної мови. Предмет має особливу специфіку, яка вимагає наявності певної бази та комунікативних здібностей. Дуже часто це викликає у студентів складнощі і мотивованість зникає. Тому, розглядаючи мотивацію як основну рушійну силу у вивченні іноземної мови, слід наголосити, що мотиви визначаються внутрішнім спонуканням. Людина може вивчити іноземну мову, якщо сама відчує необхідність у цьому. Мотиваційна сфера людини та характеристика її в навчальній діяльності трактуються вченими по-різному. І все ж більшість дослідників вважає, що мотив – це або спонукання, або намір, або мета. Це поняття слід розглядати комплексно, враховуючи всі необхідні аспекти. Види мотивації, які застосовуються у навчанні іноземним мовам, складають навчальну мотивацію. Навчальна мотивація визначається такими специфічними факторами:

- особливостями того, хто вивчає мову (стать, самооцінка, рівень інтелектуального рівня);

- особливостями викладача та його відношення до педагогічної діяльності;

- організацією педагогічного процесу;

- специфікою навчального предмета (іноземної мови).

На основі цих факторів навчальну мотивацію поділяють на зовнішню та внутрішню. Зовнішня мотивація не пов’язана із змістом предмета, а лише зумовлена зовнішніми чинниками. Наприклад:

- мотив досягнення – викликаний прагненням людини досягати успіхів та високих результатів у будь-якій діяльності, в тому числі у вивченні іноземної мови (для відмінних оцінок, отримання диплома тощо);

- мотив самоствердження – прагнення ствердити себе, отримати схвалення інших людей (людина вивчає іноземну мову з метою отримання певного статусу в суспільстві);

- мотив ідентифікації – прагнення людини бути схожим на іншу людину, наблизитися до своїх кумирів (розуміти тексти улюбленого гурту);

- мотив афіліації – прагнення до спілкування з іншими людьми (вивчати іноземну мову для спілкування з друзями-іноземцями);

- мотив саморозвитку – прагнення до самовдосконалення (іноземна мова є засобом духовного збагачення та загального розвитку людини);

- просоціальний мотив – усвідомлення суспільного значення діяльності (усвідомлювати соціальне значення навчання).

На відміну від зовнішньої внутрішня мотивація пов’язана із самим предметом. Людині подобається вивчати іноземну мову та проявляти свою інтелектуальну активність. Дія зовнішніх мотивів може підсилювати внутрішню мотивацію. Крім того, навчальну мотивацію можна поділити на позитивну та негативну. Наприклад, конструкція «якщо я буду вчити іноземну мову, то на іспиті отримаю відмінну оцінку» – це позитивна мотивація. Конструкція «якщо я буду вчити іноземну мову, то іспит з іноземної складу і мене не відрахують» – негативна мотивація. З практичної точки зору більшість студентів у вищому навчальному закладі скеровані просоціальним мотивом («іноземна мова є нормативним предметом у навчальному плані», «щоб не відрахували»). Можна стверджувати, що навчальний процес для них – це або звичне функціонування, або вимушена поведінка. Частина студентів спирається на мотив самоствердження («побудувати успішну кар’єру») та мотив афіліації («щоб подорожувати», «спілкуватися з іноземцями»). Однак найменша кількість студентів має внутрішню мотивацію – вивчають іноземну мову, тому що це подобається.

Отже, на студентів здебільшого впливають зовнішні мотиви, до того ж присутня значна частина негативної мотивації («щоб не відрахували», «щоб не отримати незадовільну оцінку на іспиті»). У цьому виявляється протиріччя, оскільки престиж володіння іноземною мовою та її роль в суспільному житті набули особливого значення і, здавалося б, має бути більше позитивної мотивації. Крім того, необхідні дії та умови, за яких у студентів виникає особиста зацікавленість і потреба в оволодінні іноземною мовою. Потреба у вивченні мови має відповідати таким різновидам внутрішньої мотивації, як комунікативна (спілкування іноземною мовою), лінгвопізнавальна (позитивне ставлення до іноземної мови) та інструментальна ( позитивне ставлення до різних видів роботи). Це все забезпечує високий рівень мотивації та ефективності у процесі вивчення іноземної мови.