Позивай
Є.О
Дніпропетровський національний університет
ім. Олеся Гончара
Санкції в міжнародному праві
Загальновизнано, що кожна держава має право охороняти свої інтереси
всіма припустимими міжнародним правом засобами, у тому числі заходами
примусового характеру. Однією з форм примусу в міжнародному праві є
міжнародно-правові санкції.
У теорії існує тенденція розуміння під санкціями примусових заходів, що
здійснюються лише міжнародними організаціями. Що ж стосується держав, то
прийняті ними заходи слід іменувати контрзаходами. Така термінологія знайшла
відображення й у роботі Комісії міжнародного права.
Осудливі резолюції, прийняті, наприклад, Генеральною Асамблеєю ООН, не
можна віднести до санкцій, але сила їхнього морально-політичного впливу дуже
значна. Такого роду резолюції можуть мати і правові наслідки, якщо в них
міститься невизнання результатів, отриманих шляхом погрози чи застосування
сили. Практика дозволяє виокремити два види контрзаходів (санкцій):
індивідуальні (самодопомога) і колективні (у рамках міжнародних організацій).
Кожний вид має декілька форм: індивідуальні — реторсії, репресалії, невизнання,
розрив відносин, самооборона; колективні — відмова у членстві в організації,
призупинення прав члена організації, виключення з міжнародного спілкування,
колективні збройні заходи.
Санкції можуть застосовуватися
лише в разі вчинення міжнародного навмисного делікту. Застосування санкцій в
інших випадках не можна вважати правомірним, тому що, власне кажучи, санкції є
реакцією на навмисне здійснення протиправних дій чи навмисне заподіяння збитку.
На відміну від інших форм прояву принципу відповідальності (пред’явлення
претензії на відшкодування збитку) застосування санкцій полягає не лише в
компенсації інтересів по-страждалої сторони за рахунок інтересів
сторони-відпові-дача, але й в обмеженні політичних і матеріальних інтересів
останньої. Санкції за своїми наслідками не завжди пропорційні шкоді, заподіяній
деліктвентом, вони можуть перевищувати обсяг і характер шкоди. У цьому полягає
характерна риса санкцій, що відрізняє їх від інших форм відповідальності та
надає їм характер покарання.
В наш час політичні та економічні заходи, направлені на припинення агресії Росії
проти України носять досить актуальний характер. Окрім ЄС та США санкції ввели Канада, Японія, Норвегія, Швейцарія, Австралія, загалом — 41
країна, власне Україна, а також Парламентська асамблея
Ради Європи та, неформально, Китай.
Метою санкцій є припинення фінансування, озброєння та постачання Росією терористів на схід України.
Передбачалось, що санкції будуть вводитись
поетапно: перший етап — обмеження співробітництва; другий — обмеження
на постачання окремих видів технологій; третій — секторальні санкції,
направлені проти окремих секторів економіки РФ.
Один із перших етапів санкцій містив у собі призупинення переговорного
процесу Євросоюзу і Росії про пом'якшення візового режиму та нової угоди про
партнерство, крім того, під санкції підпадала група можновладців. Також був призупинений
процес підготовки до майбутнього саміту “Великої вісімки”, в якому
мала брати участь Росія.
Значний внутрішній та
зовнішній борг Росії, неможливість доступу до джерел зовнішніх запозичень та
падіння цін на нафту призвели до обвалу російського рубля: з початку введення
третьої хвилі санкцій 14 листопада 2014 року
котирування російського рубля до американського долара та євро впало під час
торгів на Московській біржі до 47,8 та 59,5 рублів за один долар та євро
відповідно.
Також суттєво впали економічні показники
окремих компаній: так, прибуток державної нафтогазової компанії «Роснефть» в липні-вересні впали в 143 рази.
14 листопада 2014 року котирування російського рубля до
американського долара та євро впало під час торгів на Московській біржі до 47,8
та 59,5 рублів за один долар та євро відповідно. На початку 2014 року капіталізація фондового ринку Росії скоротилася на 268 мільярдів доларів — до 498 мільярдів
доларів.
За даними ЄС на літо 2015 російські «антисанкції» призвели до зростання
експорту сільгосппродукції з країн ЄС на 5% — втрата російського ринку була
компенсована за рахунок збільшення експорту продукції до США, Китаю, Гонконгу, Південної
Кореї та інших країн.
Література :
1.Міжнародне право :Навч. Посібник / За ред. М.В
Буроменського –К.Юрінкорм Інтер, 2005. –336с.
2. http://eu.prostir.ua/news/265276.html