Право /
2.Административное и финансовое право.
Виноградов В.А.
Класичний приватний
університет, Україна
СПІРНІ ПИТАННЯ СПРАВЛЯННЯ ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ
В УКРАЇНІ
У грудні 2014 року було внесено суттєві зміни до Податкового кодексу
України (далі за текстом – ПК України), відповідно до яких до категорії
місцевих податків віднесено податок на майно, який складається з податку на
нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати
за землю (п. 265.1, ст. 265 ПК України
[1]).
Для цілей оподаткування поняття „майно” вживається у значенні, наведеному у
Цивільному кодексі
України (далі за текстом – ЦК України); (пп. 14.1.105, п. 14.1, ст.
14 ПК України [1]).
Тобто, майном вважаються предмети матеріального
світу, які перебувають
у власності суб'єкта права (фізичної чи юридичної особи, держави, територіальної громади, Українського народу), у тому числі: окрема річ,
сукупність речей, майнові права та обов'язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них (п. 1, ст. 190 ЦК України
[2]).
Майно поділяється
на рухоме та нерухоме, а також за іншими ознаками.
Але, аналізуючи зміст ст.
265 ПК України, можна зробити висновок, що законодавець до складу майна відніс
лише нерухоме майно та транспортні засоби
(стосовно останніх, вбачається, що лише автомобільний транспорт). Таку думку
підтверджує зміст пп. 267.2.1, п. 267.2, ст. 267 ПК України,
де у якості об’єкта оподаткування виділено лише легкові автомобілі, які
використовувалися до 5 років та мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.
см. [1].
Проте, не зрозуміло, чому ст. 267 ПК України має назву „Транспортний
податок”, коли маються на увазі лише дуже обмежене коло автомобільного
транспорту.
Якщо дослідити закордонний досвід, то можна побачити, що у деяких країнах
об’єктом оподаткування податком на майно є нерухоме майно та транспортні
засоби, але останні, представленні ширше.
Так, відповідно до ст. 201 ПК Грузії об'єктом, оподатковуваним
податком на майно, є: земельна ділянка, нерухоме
майно (будівлі та споруди або їх частини), майно, що використовується для
економічної діяльності; легкові автомобілі, яхти (катери), літаки, вертольоти, тощо
[3].
Ст. 197 ПК Азербайджанської
Республіки у якості об'єкта оподаткування податком на майно визначає: будівлі та
їх частини, а також засоби повітряного і водного транспорту, що належать
фізичним особам-резидентам, незалежно від місця знаходження і від того, чи
використовуються вони чи ні [4].
Вважаємо доцільним дослідити поняття „транспортного засобу”.
Так, відповідно до п. 1.10 Постанови КМУ „Про Правила дорожнього руху”,
транспортним засобом – є пристрій, призначений для перевезення людей і (або)
вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів [5].
Отже,
можна зробити висновки, що під поняттям транспортного засобу можна розуміти й автомобільний
транспортний засіб, й судна, й залізничний транспортний засіб, про що
вказують норми законодавства.
Автомобільний
транспортний засіб –
колісний транспортний засіб (автобус,
вантажний та легковий
автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для
перевезення пасажирів, вантажів або
виконання спеціальних робочих
функцій [6].
Залізничний транспортний
засіб – залізничний рухомий склад
(вагони всіх видів, локомотиви,
моторейковий транспорт) і контейнери (ст. 1 [7]), в яких здійснюється перевезення пасажирів та вантажу.
Ст. 15
Кодексу торговельного мореплавства України під поняттям судна пропонує розуміти
самохідну чи
несамохідну плавучу споруду, що використовується: для перевезення вантажів,
пасажирів, багажу і пошти та інших цілей, що надає нам повного права віднести
його до поняття „транспортного засобу” [8].
Наше
припущення підтверджує й зміст п.1, ст. 798 ЦК України, де у якості предмету договору найму
транспортного засобу законодавець виділяє, повітряні, морські, річкові судна, а
також наземні самохідні транспортні засоби тощо [2].
Проведений
аналіз змісту поняття „майно” та особливостей його оподаткування вбачає
доцільним запропонувати внесення змін до чинної редакції ст. 267 ПК України та
замінити фразу „легковий автомобіль” фразою „транспортний засіб”, що буде
вважатися об’єктом оподаткування. Подібний
крок суттєво розширить перелік об’єктів оподаткування та сприятиме збільшенню
надходжень до місцевих бюджетів, що посилить їх фінансову основу.
Література:
1. Про внесення
змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо
податкової [Електронний ресурс]:
Закон України від 28.12.2014 р., № 71-VIII. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/71-19/paran2#n2
2. Цивільний кодекс України
[Електронний ресурс]: Закон України вiд 16 січня 2003 р., № 435-IV.
– Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15.
3. Податковий кодекс Грузії
[Електронний ресурс]: Закон від 17.09.2010 р., № 3591-IIc. – Режим доступу: http://www.refworld.org.ru/pdfid/548f00b54.pdf
4. Налоговый кодекс Азербайджанской Республіки (утвержден Законом Азербайджанской Республики от 11 июля 2000
года № 905-IQ) (с изменениями и дополнениями по состоянию на 30.12.2014
г.) [Электронный рессурс]: – Режим доступа: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=30414629
5. Про Правила дорожнього руху
[Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001
р., № 1306. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF
6. Про автомобільний
транспорт [Електронний ресурс]: Закон України від 05.04.2001 р., № 2344-III. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/
show/2344-14
7. Про залізничний
транспорт [Електронний ресурс]: Закон України від 04.07.1996р.,
№ 273/96-ВР. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/
laws/show/273/96-%D0%B2%D1%80
8.
Кодекс торговельного мореплавства України [Електронний
ресурс]: Закон України від 23.05.1995 р., № 176/95-ВР – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80