Значення мінімальної заробітної плати та її роль

у формуванні ринку праці України

Кістріна Ю.І.,студентка

Науковий керівник:

Омельянчик С.В.,к.ю.н.,доцент

Запорізький національний університет

Ринкові механізми неспроможні забезпечити справедливу оплату праці, через що зростає потреба у зваженому посиленні державного регулювання доходів населення. Одним із важливих механізмів реалізації соціальної політики держави та засобів її безпосереднього впливу на оплату праці є законодавче встановлення мінімальної заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за яку не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) [1].

На мою думку, на сучасному етапі державотворення України, враховуючи соціальні, економічні, політичні труднощі, можна констатувати, що в Україні гостро постала проблема бідності. Основною причиною такої ситуації є низький рівень доходів населення та їх основної частини – заробітної плати. Отже, вказане вище пояснює актуальність дослідження питань, пов’язаних із мінімальною заробітною платою, її розмірами, роллю у формуванні ринку праці.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників [2].

Слід відзначити, що формування рівня мінімальної заробітної плати є комплексною системною проблемою макроекономічного рівня, вирішення якої міститься не лише в площині соціальної та економічної політики, а й в політичному векторі розвитку країни загалом. Уперше мінімальна заробітна плата запроваджена в Новій Зеландії у 1894 p., після чого поширилася світом («наприкінці XX ст. відповідні закони були прийняті у понад 90 % країн світу» [3; с.280]), зазнавши певних змін не лише у своїх параметрах (це стосується не лише абсолютних значень цієї державної соціальної гарантії, а й кола осіб, на яких поширювалась її дія: від захисту домашньої прислуги до охоплення майже всіх працюючих), а й у способах фіксації.

Попри доволі тривалу історію застосування мінімальної заробітної плати, у сучасній науці немає одностайності щодо її впливу на зайнятість, розподіл доходів та економіку країни загалом. Однак найголовніше те, що за відсутності економічних можливостей у країні і політичної волі її керівництва перейти до моделі «дорогої робочої сили», мінімальна заробітна плата донині не вирішила важливі проблеми: 1) орієнтація на задоволення лише мінімальних життєвих потреб населення (разом з інфляцією, тінізацією оплати праці, недосконалістю єдиної тарифної сітки та схем посадових окладів) є причинами масштабної бідності серед працюючої частини населення; 2) відірваність від фактичного рівня продуктивності праці нівелює мотиваційну складову цього засобу державного регулювання оплати праці [1].

Підхід до визначення мінімальної заробітної плати істотно відрізняється в різних країнах залежно від їхнього економічного стану. В одних країнах розмір мінімальної заробітної плати орієнтується на прожитковий мінімум, в інших – на таку винагороду, що забезпечує працівникам і їхнім сім’ям достатній життєвий рівень. Характерно, що в більшості країн з перехідною економікою, де, визначаючи рівень мінімальної заробітної плати, орієнтуються на прожитковий мінімум, вона виконує лише соціальну функцію захисту від бідності. Мінімальна заробітна плата, що встановлює захист прожиткового мінімуму, є перешкодою на шляху досягнення вищих заробітних плат [4; с.223].

Варто зазначити те, що прожитковий мінімум, який орієнтований на мінімально допустимі розміри споживання людиною найважливіших матеріальних благ та послуг, не забезпечує нормального відтворення робочої сили, оскільки не враховує повного набору товарів та послуг, що необхідні для задоволення першочергових матеріальних та культурних потреб. Прожитковий мінімум також виявляється суперечливим критерієм, зокрема, тому що в ньому не враховуються сімейні витрати. Тому, за умови обмеження періодом кризового стану економіки, його потрібно розглядати як тимчасовий орієнтир в соціальній політиці. У перспективі на майбутнє мінімальна заробітна плата повинна забезпечувати споживання на рівні мінімального споживчого бюджету. Під час розрахунків мінімальної заробітної плати практично не враховується прогнозний рівень зростання макропоказників української економіки. Офіційні ставки мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму не завжди переглядаються у зв’язку з підвищенням індексу споживчих цін, а також під час її розрахунків не враховується рівень інфляції [4; с.224].

Слід відзначити,що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Основною метою законодавчого встановлення мінімальної заробітної плати є боротьба з бідністю, причому введення й підвищення рівня мінімальної заробітної плати є більш продуктивним методом боротьби з бідністю, аніж різнопланові форми соціального забезпечення [5; с.134].

Я погоджуюсь з дослідником Мельниченко О.А. у тому, що мінімальна заробітна плата виконує ряд функцій:

- відтворювальна - забезпечення відтворення робочої сили;

- еталонна - формування базового орієнтиру у встановленні рівня державної соціальної підтримки і пенсійного забезпечення населення;

- зарплатоорганізовувальна - встановлення мінімальної тарифної ставки найманих працівників за просту, некваліфіковану працю;

- регулювальна - створення умов для диференціації трудових доходів і ведення переговорів між найманими працівниками та роботодавцями;

- соціальна - гарантування задоволення основних життєвих потреб працівників [1].

При встановленні мінімальної заробітної плати мають ураховуватися:

- соціальні чинники (прожитковий мінімум або межа бідності, динаміка цін, вартість життя та її зміни, розмір заробітних плат і соціальних виплат, диференціація доходів населення, потреби працівників та їх сімей, порівняльний рівень життя інших соціальних груп);

- економічні фактори (потреби економічного розвитку, продуктивність праці, бажаність досягнення і підтримання високого рівня зайнятості) [1].

Підсумовуючи, відзначу, що, діючий в Україні механізм визначення мінімальної заробітної плати передбачає її узгодження лише з рівнем мінімальних життєвих потреб населення та не враховує тенденції продуктивності праці, а також рівень тіньових заробітків і середньої офіційної заробітної плати в країні. Доцільно удосконалювати і більш ретельно досліджувати параметри впливу мінімальної заробітної плати на доходи працюючої частини населення: співвідношень мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму,мінімальної і середньомісячної зарплати, темпів економічного зростання і зміни розміру мінімальної заробітної плат, а також частки найманих працівників, які отримують заробітну плату меншу за мінімальний її рівень.

Поліпшення державного регулювання трудових доходів населення можливе за умови реформування системи оплати праці та створення сприятливих умов для її збільшення, достатньої та своєчасної виплати. Отже, мінімальна заробітна плата не виступає соціальним стандартом оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати у бюджетній сфері відповідно до можливостей видаткової частини бюджету. Зазначене вище викликає потребу перегляду значення, яке має мінімальна заробітна плата у встановленні загального рівня оплати праці в Україні. Цей перегляд має нормалізувати співвідношення розмірів середньої заробітної плати за різними професіями, а також дати змогу зменшити надмірну диференціацію доходів, яка провокує соціальну нестабільність.

Список використаних джерел:

1. Мельниченко А. А., Гулий P. Н. Мінімальна заробітна плата як засіб державного регулювання трудових доходів населення. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dbuapa.dp.ua/zbirnik/2013-01(9)/13moatdn.pdf;

2. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР. Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 108/95-%D0%B2%D1%80;

3. Безматерных В. Г. Трудовые доходы: проблемы их регулирования и пути совершенствования в Украине / В. Г. Безматерных, О. И. Ильницкая // Экономика Крыма. - 2012. - № 2. - С. 280 – 282;

4. Федевич О. Вплив мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на оплату праці в Україні. / О. Федевич // 66-та студентська науково-технічна конференція. Секція "Економіка і менеджмент" : збірка тез доповідей / Національний університет "Львівська політехніка". - Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. - 564 с. - C. 222-224;

5. Пишуліна О.М. Соціальне значення мінімальної заробітної плати та її роль у формуванні ціни робочої сили на ринку праці України/ О.М. Пишуліна// Стратегічні пріоритети. - №4(5).-2007.- с. 134-141.