Право/Боротьба з економічними злочинами

Пісковець Л.А., Ведькал В.А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

м. Дніпропетровськ, Україна

Економічна злочинність в системі міжнародно-правового регулювання

Економічна злочинність – це сукупність суспільно-небезпечних діянь, що посягають на валютно-фінансову систему країни, вчинених на певній території за певний період часу.

Як складне соціально-економічне і правове явище економічна злочинність має багатофакторний, системно обумовлений характер і є небажаним, але закономірним продуктом суспільного розвитку. Як дестабілізуючий фактор суспільного життя економічні злочини виникають здебільшого саме в переломні періоди розвитку країни, у т.ч. в період національного відродження та докорінного реформування економіки, а також в період глобальної економічної кризи тощо [1].

Використовуючи вислів М. Мамардашвілі, економічну злочинність можна розглядати як своєрідну «фіксовану точку інтенсивності», тобто як явище, зміст якого не виявлений до кінця і не може бути виявлений до кінця, але пізнання якого є важливим стимулом для безперервного пошуку нового змісту [2].

Економічна злочинність погіршує життя суспільства загалом, а тому боротьба з нею є одним з пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й усіх структур держави.

Ознаки економічної злочинності:

- складається із кримінально караних діянь суб’єктів господарювання;

- посягає на порядок управління економікою;

- спричиняє значні збитки державі, суспільству та окремим громадянам;

- має довготривалий характер;

- вчинюється фізичними особами, оскільки за кримінальним законодавством суб’єктом злочину може бути лише фізична особа;

- характеризується тісним зв’язком з організованою злочинністю, корупцією, тіньовою економікою та іншими негативними явищами в суспільстві.

Злочини економічної спрямованості відрізняються різноманітністю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм та методів підприємницької діяльності (застосовування банківських документів, нових електронних засобів платежу, засобів зв’язку та оргтехніки тощо) та опануванням нових банківських валютних та митних технологій здійснення господарських операцій. Таким чином, кожне дослідження економічної злочинності є новим і актуальним, оскільки в ньому враховуються її нові, останні тенденції попередження та боротьби з економічною злочинністю [4].

Зазвичай економічні злочини класифікують за різними критеріями, тому основна узагальнена класифікація економічних злочинів має такий вигляд:

- злочини, пов'язані зі зловживаннями капіталовкладеннями та нанесенням збитків компаньйонам, акціонерам, інвесторам (незаконні операції з бухгалтерськими документами, акціями, інвестиціями);

- злочини, які проявляються у зловживаннях з депозитним капіталом і наносять збитки кредиторам та гарантам (фіктивне банкрутство, шахрайство у галузі страхування, маніпуляції із субсидіями);

- злочини, пов'язані з порушенням правил вільної конкуренції (промислове шпигунство, штучне завищення або заниження цін, змова про фіксування цін, фіктивна реклама);

- злочини, що порушують права споживачів (випуск недоброякісної продукції, шахрайство, що спричиняє збитки споживачам);

- злочини проти довкілля (забруднення водойм, атмосфери, порушення правил будівництва тощо);

- злочини, що посягають на фінансову систему держави (шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, порушення правил торгівлі, комерційні хабарі тощо);

- злочини, пов'язані зі зловживаннями у галузі соціального страхування і пенсійного забезпечення;

- злочини, пов'язані з навмисним порушенням правил техніки безпеки, що заподіює матеріальну і фізичну шкоду працівникам.

Аналіз економічної злочинності свідчить, що протягом останніх років динамічно зростає питома вага тяжких злочинів економічної спрямованості, передусім зловживань з кредитними та фінансовими ресурсами у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, а також розкрадань, хабарництва.

Найбільш криміналізованими виявилися відносини у фінансово-кредитній та банківських системах, зовнішньоекономічній діяльності, а також у сферах енергозабезпечення та приватизації.

Ще одну велику загрозу економічній безпеці створює виключно висока за світовими вимірами «тінізація» економіки, зокрема великого поширення набуло ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. На високому рівні перебувають також комерційне хабарництво, зловживання, пов’язані з нецільовим використанням бюджетних коштів (у тому числі призначених для виплати заробітної плати), злочини з підакцизними товарами.

Згідно з даними правоохоронних органів дедалі частішають факти отримання хабарів службовими особами місцевих адміністрацій та органів приватизації за оформлення необхідних документів з приватизації підприємств, зниження вартості об’єктів приватизації, безпідставне списання основних фондів, завищення кредиторської заборгованості тощо [3].

Щодо тенденцій економічної злочинності, то число економічних злочинів змінюється, в основному, як і загальна злочинність. Винятки складають періоди економічної кризи, різких економічних реформ тощо, коли спостерігається різке зростання числа таких злочинів. Таким чином, подальше дослідження економічної злочинності не втрачає свого значення, оскільки практичні працівники потребують ґрунтовних наукових досліджень, які б дозволили зменшити негативні наслідки існування економічної злочинності та виробити рекомендації з її попередження.

Література:

1. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления) / Б.В.Волженкин. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. - 641с.

2. Мамардашвили М. Картезианские размышления. – М.: Издательская группа «Прогресс», «Культура», 1993. – С. 32.

3. Мазур С. Объект и виды экономических преступлений и преступлений в сфере экономической деятельности / С.Мазур // Уголовное право. – 2003. - №2.

4. Озерський І. Економічна злочинність (поняттєво-правовий та психологічний аналіз) / І.Озерський // Економіка, фінанси, право. – 2004. - №7. - C.25-31.