К.ю.н. Шматова Ю.О.

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», Україна

Державний контроль за використанням землі: сучасний стан і шляхи вдосконалення законодавства

Держава відповідно до певних принципів у притаманних тільки їй формах і способах здійснює контроль за використанням та охороною земельних ресурсів. У науковій літературі питання контролю, видів контролю, процесу здійснення контролю у сфері державної влади неодноразово досліджувалася у працях таких науковців: В. Авер’янова, О. Андрійка, В. Борденюка та інших вчених. Утім, як показав аналіз наукових розробок, питання державного контролю за використанням та охороною земель опосередковано висвітлюється авторами, а наявні проблеми його реалізації комплексно не вирішуються. Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблеми, наявність правових прогалин свідчать про актуальність теми дослідження.

Викладення основного матеріалу. Однією з важливих функцій державного управління у сфері земельних відносин є контроль за використанням та охороною земель. Земельний кодекс України передбачає три види контролю за використанням та охороною земель: державний, самоврядний та громадський.

Що стосується державного контролю за використанням та охороною земель то зазначимо, що чинні нормативно-правові акти України не мають законодавчого закріплення даного терміну, натомість у науці земельного права його трактують по-різному.

Так, на думку В.І. Семчика державний контроль за використанням і охороною земель визначається як врегульована нормами права владно організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодавства всіма суб’єктами відповідних суспільних відносин, попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на правопорушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів [1, 230].

Таким чином зазначимо, що державний контроль характеризується рядом ознак: здійснюється уповноваженими органами влади; контролюючі суб’єкти наділяються повноваженими у здійсненні конкретних дій; закріплений у відповідних нормативно-правових актах тощо.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлюються правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель [2]. Відповідно до цього акту основними його завданнями є:

- забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

- забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;

- запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;

- забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів [2].

Управління в галузі охорони та використання земель здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції. До органів загальної компетенції належать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади. Органи, які мають спеціальну компетенцію у цій сфері – це Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна екологічна інспекція, Державне агентство водних ресурсів України та Державне агентство лісових ресурсів України.

З метою організації та здійснення контролю за охороною та використанням землі законодавцем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель» від 21.06.2010 року було створено Держземінспекцію, як урядовий орган у системі Держкомзему України. Однак, згідно Указу Президента «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» 09.12.2010 року № 1085 [3] повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель були передані до відання Державної інспекції сільського господарства України (далі – Держсільгоспінспекція).

У зв’язку із реформування системи центральних органів виконавчої влади в 2014 році за рішенням Кабінету Міністрів України Держсільгоспінспекція була ліквідована а її контролюючі функції передані екологічній інспекції. Однак можна помітити, що відповідно до Закону Україну «Про державний контроль за використанням та охороною земель» [2] функції контролю виконує державна сільськогосподарська інспекція, а постанова Кабінету Міністрів «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 № 442[4] дані повноваження закріпила за екологічною інспекцією.

Ми вважаємо, що постійне реформування контролюючого органу призводить до порушень земельного законодавства. Крім того, передання функцій контролю за використанням та охороною усіх категорій земель екологічній інспекції є недоцільним, адже вона виконуватиме не властиві їй функції.

Не менш важливою невирішеною проблемою є відсутність законодавчого закріплення окремих нормативних дефініцій «контроль» та «нагляд», що в свою чергу зумовлює ситуацію за якої значна кількість одних і тих суб’єктів будуть наділені як контрольними, так і наглядовими повноваженнями в цій сфері. Наприклад, у зв’язку із проведенням децентралізації влади може виникнути ситуація за якої органи місцевого самоврядування будуть здійснювати одночасно контрольні функції публічних земель, а також будуть здійснювати нагляд за власними діями.

Таким чином ми вважаємо, що функцію нагляду необхідно покласти на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастру), адже цей орган, перевіряє землевпорядну документацію і тому володіє інформацією щодо використання землі. Проте є доцільним усунути проблему нагляду за власними діями, тобто вилучити у Держгеокадастру право розпоряджатись земельними ділянками державної форми власності.

Література

1. Земельне право України: підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К. : ВД «Ін Юре», 2008. – 600 с.

2. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. 2003. – № 39. – Ст. 350.

3. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 09 грудня 2010 р. № 1085/2010// Офіційний вісник України. 2010. – № 94. – Ст. 15.

4. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 // Офіційний вісник України. 2014. – № 74. – Ст. 57.