Оптимальна рухова активність студентів

Актуальність проблеми. Рухова активність є природною потребою гармонійного розвитку людського організму, обмеження рухової активності призводить до функціональних і морфологічних змін в організмі, зниженню розумової й фізичної працездатності людини. Таким чином, виникають протиріччя між зрослою необхідністю інтенсифікації розумової праці студентів у сучасному освітньому просторі й недостатньому рівні руховій активності як необхідної умови підтримки здоров'я і працездатності (В. А. Бароненко, Л. А. Рапопорт, 2003; М. Я. Виленский, 2001).

Сучасний навчальний процес у ВНЗ найчастіше призводить до погіршення здоров'я студентів, до причин, що викликають погіршення здоров'я студентів, відносяться високі розумові навантаження, інтенсифікація навчального процесу й існуюча його орієнтація, заснована на перевазі статичних навантажень, що сприяє штучному скороченню обсягу довільної рухової активності студентів, коли студентів страждають гіподинамією, наслідком якої є зниження працездатності, загальної реактивності організму й ростом захворюваності [3].

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – визначити рівень оптимальної рухової активності як умови здорового способу життя студентів впродовж навчання.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Здоровий спосіб життя створює для особистості студента таке середовище, в умовах якого виникають реальні передумови для високої творчої самовіддачі, працездатності, навчальної й суспільної активності, психологічного комфорту, найбільш повно розкривається психофізіологічний потенціал особистості студента, актуалізується процес її самовдосконалення [1, 5]. Зміст здорового способу життя студентів відображає результат індивідуального стилю життя й поведінки, спілкування та організації життєдіяльності, основними елементами здорового способу життя студента мають виступати [6]:

· дотримання режиму навчання й відпочинку;

· дотримання режиму харчування і сну;

· організація індивідуального оптимального режиму рухової активності;

· відмова від шкідливих звичок;

· раціональне проведення дозвілля.

Організовуючи свою життєдіяльність, студент вносить у неї впорядкованість, використовуючи деякі стійкі структурні компоненти, це може бути певний режим, коли студент, наприклад, регулярно у певний час харчується, лягає спати, займається фізичними вправами, використовує процедури, що гартують. Здоровий спосіб життя характеризується спрямованістю, що об'єктивно виражається в тому, які цінності йому надаються, які суспільні потреби ним задовольняються, що він дає для розвитку самої особистості студента.

Сучасне навчання характеризується підвищеним навчальним навантаженням і створює виражену психоемоційну напругу, що не супроводжується активною руховою діяльністю. Гіпокінезія зменшує силу й витривалість м'язів, знижує їхній тонус, зменшує обсяг м'язової маси, червоних і білих м'язових волокон, погіршує координацію рухів, що призводить до виражених функціональних змін: частішають серцеві скорочення, зменшується ударний і хвилинний обсяг кровообігу, а також об'єм циркулюючої крові, скорочується ємність судинного русла, уповільнюється час загального круговороту крові.

Рухова активність представляє собою вид діяльності людського організму, при якому активація обмінних процесів у кістякових (поперечносмугастих) м'язах забезпечує їхнє скорочення й переміщення людського тіла або його частин у просторі, як фізіологічний процес рухова активність властива будь-якій людині. Вона може бути низькою, якщо людина усвідомлено або вимушено веде малорухомий спосіб життя й, навпаки, високою, наприклад, у спортсмена:

· висока рухова активність супроводжується збільшенням м'язової маси (гіпертрофією), зміцненням костей кістяка, підвищенням рухливості суглобів.

· низька фізична активність (гіподинамія) може бути причиною розвитку м'язової атрофії, якщо гіподинамія поєднується з погрішностями в харчовому раціоні це неминуче призведе до проблем зі станом здоров'я.

Варто говорити й про оптимальну фізичну активність, що дозволяє людині зберігати або поліпшувати своє здоров'я, знижувати ризик виникнення захворювань. Оптимальна фізична активність може бути досягнута за рахунок систематичних занять фізичною культурою й спортом.

Потреба організму в руховій активності індивідуальна й залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних факторів, рівень потреби в руховій активності значною мірою обумовлюється життєдіяльності людини, наприклад, студента впродовж навчання у ВНЗ [6]. З метою нормального розвитку й функціонування організму студента необхідний оптимальний рівень фізичної активності протягом його навчання, при цьому діапазон рухової активності має мінімальні, оптимальний і максимальний рівень:

· мінімальний рівень дозволяє підтримувати нормальний функціональний стан організму;

· при оптимальному рівні досягається найбільш високий ступінь функціональних можливостей і життєдіяльності організму;

· максимальні границі відокремлюють надмірні навантаження, які можуть привести до перевтоми й різкому зниженню працездатності.

Рухова діяльність призводить до виникнення дуже цікавого й корисного ефекту в організмі: під час фізичного навантаження обмін речовин значно прискорюється, але після неї починає вповільнюватись й, нарешті, знижується до рівня нижче звичайного, таким чином у людини, що тренується, обмін речовин повільніше звичайного, тобто організм працює більш економно, а діяльність функціональних систем покращується. Повсякденні навантаження на тренований організм здійснюють помітно менший руйнівний вплив, що також покращує життя, вдосконалюється система ферментів, нормалізується обмін речовин, людина краще спить й відновлюється після сну. У тренованому організмі збільшується кількість багатих енергією з'єднань і завдяки цьому підвищуються працездатність організму, що є дуже важливим фактором для життєдіяльності студента [2].

Велике значення рухової активності полягає в тому, що вона підвищує стійкість організму студента до дії цілого ряду різних несприятливих факторів. Наприклад, таких як знижений атмосферний тиск, перегрівання й ін. Психоемоційні стреси впродовж навчання (адаптація до навчання) також здійснюють величезну негативну дія на організм студента, проте позитивні емоції, що отримані від занять руховою активністю навпаки сприяють нормалізації нервово психічного стану, фізичні вправи сприяють збереженню бадьорості й життєрадісності, тобто фізичне навантаження має сильну антистресову дію.

Виходячи зі спостережень і результатів спеціальних досліджень й аналізу літературних джерел автор рекомендує підтримувати мінімальну рухову активність у повсякденному режимі студентів в обсязі 10-14 годин на тиждень, включаючи такі форми рухової активності, як ранкова гімнастика, біг, заняття обраним видом спорту й ін.

Обираючи певний вид рухової активності й фізичних навантажень, потрібно брати до уваги стан свого здоров'я й працездатність (тренованість): чим нижче рівень здоров'я й працездатність, тим менше повинен бути стартовий обсяг навантажень. Спроби орієнтуватись неодмінно на тривалу великоінтенсивну роботу й незначні інтервали відпочинку може призвести до фізичного "перевантаження" всього організму, при цьому варто враховувати, що залежно від інтенсивності вправ навантаження може різко зростати або знижуватися, відповідно до цього студентам доцільно проводити заняття з рухової активності на пульсових режимах 100-180 уд/хв.

Висновки.

1. Оптимально підібрана рухова активність й фізичне навантаження підвищує загальний фізичний стан й психоемоційний тонус, створюючи стійкий настрій, що служить сприятливим тлом для розумової діяльності й попереджають ранній розвиток стомлення.

2. Рухова активність здійснює на фізичну й розумову працездатність або безпосередній сприятливий вплив згідно з механізмом активного відпочинку, або віддалене через деякий час, або у вигляді кумулятивного (нагромаджуючого) ефекту від багаторазового протягом певного (тижнів, місяців) часу впливу.

3. Рухова активність студентів буде підвищуватись, якщо інтегрувати форми фізичного виховання у ВНЗ на основі єдності й взаємозв'язку навчальних занять й самостійної фізкультурно-оздоровчої діяльності студентської молоді.

4. Реалізація інтеграційних форм підвищення рухової активності студентів у процесі фізичного виховання у вищому навчальному закладі буде сприяти зміцненню й підтримці здоров'я, підвищенню фізичної, розумової працездатності й академічної мобільності, що дозволить готовити конкурентоспроможних фахівців для ринку сучасної праці.

Подальше дослідження планується провести з метою визначення основних напрямків розвитку рухової активності студентів протягом навчання у внз.

Література

1. Виленский М. Я. Физическая культура и здоровый образ жизни студента: учебное пособие / М. Я. Виленский, А. Г. Горшков. – Издательство: Гардарики, 2007. – 218 с.

2. Вовк В. Шляхи вдосконалення фізичного виховання студентів. Монографія. – Луганськ: видавництво СУДУ, 2002. – 176 с.

3. Гончарук С. В. Актуальность проблем здорового образа жизни студенческой молодежи / С. В. Гончарук // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2001. – С. 147-148.

4. Грачев О. К. Физическая культура студента / О. К. Грачев. – Ростов-на-Дону: МарТ, 2005. – 464 с.

5. Капустин Е. Н. Здоровый образ жизни учащейся молодежи. − Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. − 69 с.

6. Кириченко Т. Г. Формування здорового способу життя студентів педагогічного вузу в процесі фізичного виховання: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Кириченко Т. Г. Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 1998. – 189 с.