Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Дубенська В.П.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Нормування праці управлінського персоналу

Нормування праці в останні роки об’єктивно вийшло на перший план та є одним з найважливіших елементів системи управління персоналом підприємства. Актуальність дослідження нормування праці управлінських працівників обумовлена тим, щосаме організація та нормування дасть змогу управлінському персоналу раціонально та ефективно використовувати робочий час та зменшити кількість непродуктивних витрат часу, основними причинами чого в діяльності управлінського персоналу є: нечітке визначення цілей і пріоритетів, незадовільна організація планування, неорганізованість і недисциплінованість підлеглих, відсутність необхідної інформації для прийняття рішень, нерішучість менеджера, невміння працювати з партнерами, підлеглими, проводити збори і наради [1].

Однією з головних проблем більшості вітчизняних підприємств є якість менеджменту.Накопичені в країні управлінські знання потребують переоцінки, а рекомендації західних аналітиків — адаптації до українських умов виробництва. Інтенсивність та складність процесів суспільного розвитку, в свою чергу, відбиваються на економічному середовищі. Деякіз них призводять до суттєвих змін, у тому числі, у менеджменті персоналу. За останні роки з’явилось багато нових відділів, професій, посад, за якими відсутні будь-які методичні рекомендації щодо нормування та планування праці таких фахівців. Тому значний інтерес становлять процедури планування чисельності персоналу, а саме управлінців, норми управлінської праці, а також самі процедури його нормування [2].

Теоретичною основою даної роботи послужили наукові праці А. Гастєва, Б. Генкіна, П. Керженцева, А. Кібанова, А. Колота, С. Савкова, Л. Синяєва, О. Терещенко, Ф. Тейлора, А. Файоля, Г. Форда, у яких особлива увага приділялась сутності, призначенню й особливостям управлінської праці; розробкам питань планування чисельності персоналу, нормування праці в цілому й управлінської праці зокрема [3, 51].

Для нормування управлінської праці застосовують розрахункові та дослідницькі методи. За   допомогою цих методів аналізується використання робочого часу та визначається трудомісткість певних видів   робіт з врахуванням спеціалізації організації і змісту праці .

Основними   методами нормування управлінських робіт є метод аналогів, прямого та непрямого нормування. За методом аналогів встановлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями. Методи прямого нормування використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт . Методи непрямого нормування враховують вплив різних факторів на навантаження службовців.З метою удосконалення організації та нормування управлінської праці доцільне проведення аналізу витрат робочого часу за допомогою: хронометражу;порівняння фактичних витрат часу по кожному виду робіт з нормативами;порівняння фактичних витрат часу даного менеджера із середніми витратами часу інших менеджерів того ж рівня [4, 90].

Окрім перерахованих, застосовують також метод спрощених спостережень та фотографія робочого часу (ФРЧ). ФРЧ застосовується для встановлення структури його витрат протягом робочого дня менеджера. ФРЧ може бути здійснена методом моментних спостережень та шляхом самофотографії. Метод моментних спостережень забезпечує високу точність результатів при відносно невеликих витратах часу і коштів , але його використаннявимагаєвисокої кваліфікації , тому частіше він застосовується керівником в порядку контролю при обході робочих місць підлеглих. Самофотографія це спостереження, яке здійснюють самі працівники. Цей метод економічний , але не дає точних результатів і пов’язаний з труднощами в обробці матеріалів. Вибір методу проведення ФРЧ залежить від цілей дослідження та необхідної точності спостереження .

Дослідження показують, що в зв’язку з невмінням правильно розподіляти час, корисна зайнятість менеджерів не перевищує 70-80%, тому необхідно проводити аналіз його використання. Резерви часу менеджера є обмеженими, тому виникає питання про його раціональне використання та економію. Для вирішення даної задачі потрібен систематичний аналіз , який повинен враховувати, з одного боку, чи дійсно виконувана робота відповідає посаді, знанням, кваліфікації , а з іншого боку, чи не суперечать витрати часу на виконувані роботи розумним, раціональним підходам до використання часу [4, 96].

Отже, оскільки не існує універсальних норм витрат праці   у сфері управління, необхідно створювати та розробляти науково обґрунтовані норми управлінської праці, які дадуть змогу більш об’єктивно оцінити роботу кожного працівника апарату управління, ефективніше використовувати матеріальні стимули, раціоналізувати процеси розподілу і кооперації праці, розробляти прогресивні технології та удосконалювати методи роботи апарату управління. Усі ці фактори дозволять зменшити кількість непродуктивних витрат часу, а також більш раціонально та ефективно використовувати робочий час управлінському персоналу.

Література

1. Синяєва Л. В. Проблеми договірного регулювання нормування праці в Україні/ Л. В. Синяєва // Вісник донецького національногоуніверситету, сер. В: економіка і право, Вип. 2. — 2008. — С. 281 — 287.

2. Савкова С. Шляхи вдосконалення нормування праці / С. Савкова, О. Терещенко // Україна: аспекти праці. — 2002. — №2. — С. 41 — 45.

3. Колот А. М. Мотивація персоналу: Підручник / А. М. Колот. — К. : КНЕУ, 2002. — 337 с

4. Пашуто В.П. Організація, нормування і оплата праці на підприємстві. – М.: КНОРУС, 2005. – 320 с.