Економіка. Фінансові відносини

 

Ползікова Г. В.

кандидат економічних наук

ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», м. Дніпро, Україна

 

Система державного податкового менеджменту: суб’єктно - об’єктний підхід

 

Державний податковий менеджмент являє собою сукупність прийомів та методів організації податкових відносин із метою забезпечення формування дохідної частини бюджету, централізованих цільових фондів держави й впливу податків на розвиток виробництва й соціальної сфери [1, c. 131]. Об’єктом державного податкового менеджменту є відносини, що виникають між державою, в особі спеціально уповноважених органів державної влади, та платниками податків, в свою чергу його суб’єктами слід визнати органи державної влади, наділені повноваженнями в сфері оподаткування та всі групи платників податків. Предметом державного податкового менеджменту є діяльність держави в сфері встановлення та стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів). Мета державного податкового менеджменту полягає у реалізації податкової політики, а також формуванні доходної частини бюджетів всіх рівнів та забезпечення дієвого впливу податків, зборів (обов’язкових платежів) на розвиток національної економіки та соціальних відносин. Державний податковий менеджмент виконує всі основні функції, притаманні класичному менеджменту: планування, мотивування, організування та контроль.

Державний податковий менеджмент – це процес управління оподаткуванням за допомогою здійснення податкового прогнозування, планування, регулювання та контролю з метою прийняття управлінських рішень задля впливу на соціально-економічний розвиток країни та регіонів [2, c. 188]. Зважаючи на необхідність забезпечення фінансової спроможності регіонів України в умовах проведення адміністративно–територіальної реформи, вважаємо за доцільне формування концепції розвитку державного податкового менеджменту на рівні регіонів, орієнтованої на досягнення фіскальних і регулюючих цілей державної та регіональної складових податкової політики.

Податковий менеджмент знаходить свої прояви у функціональній діяльності державно-владних органів, які наділені спеціальними повноваженнями у сфері управління оподаткуванням, і розглядати податковий менеджмент доцільно, перш за все, як управлінське явище. Суб’єктів державного податкового менеджменту можна поділити на три категорії:

1) органи, уповноважені розробляти та / чи ухвалювати нормативно- правові акти у сфері оподаткування. Насамперед це Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, профільні міністерства і відомства, органи місцевого самоврядування, науково-дослідні інститути, незалежні експерти тощо;

2) органи спеціальної компетенції (ті, що безпосередньо надають роз’яснення у сфері оподаткування; здійснюють облік платників податків і перевірку дотримання ними податкового законодавства; виявляють і розкривають податкові правопорушення та застосовують санкції за їх вчинення). До таких органів ми відносимо: Державну фіскальну службу України та її територіальні органи, органи Пенсійного фонду України, Державне Казначейство України;

3) платники податків.

Процес становлення податкової системи, а отже і податкового менеджменту, можна поділити на чотири етапи залежно від проходження певних етапів творення як системи оподаткування, так і механізмів її організації, а також становлення податкової служби як основного суб’єкта податкового менеджменту.

На підставі Указу Президента України 24 грудня 2012 р. було створено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України у єдиний орган.. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 прийнято рішення про утворення Державної фіскальної служби шляхом перетворення Міністерство доходів і зборів. Після об’єднання двох фіскальних органів (Податкової служби та Митниці), які підпорядковуються Державній фіскальній службі України є імовірність збільшення публічності їх діяльності, скорочення штату за умови паралельного збільшення регіональних фіскальних органів. У подальшому розвитку доцільно буде докорінно змінити філософію діяльності цих органів. Зокрема, необхідно перейти від добровільно–примусової моделі до демократизації відносин з платниками податків. Головними результатами всього процесу становлення податкового менед­жменту є формування сучасної податкової служби (за організаційною структурою наближеною до європейських стандартів, але малоефективною за результатами діяльності) та прийняття Податкового кодексу (який потребує суттєвих змін та доповнень).

Таким чином, напрямами удосконалення системи державного податкового менеджменту є: по-перше, зміщення акцентів системи цілей із забезпечення виконання планових показників податкових надходжень до бюджету на мінімізацію втрат бюджету від ухиляння від сплати податків, по-друге – побудова довгострокових прогнозів щодо податкових надходжень; по-третє – формування звіту про фіскальні ризики, в якому має бути розкрито чутливість податкових надходжень до зміні економічної кон’юнктури.

Література

1.  Карпінський Б. А. Стратегічний податковий менеджмент як механізм управління економічним розвитком держави / Б. А. Карпінський, Н.С. Залуцька // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 4 (5). – С. 126 – 133.

2.  Лещух І. В. Концептуальні основи функціонування системи державного податкового менеджменту в Україні / І. В. Лещух, Н. Р.Олійник // Регіональна економіка. – 2014. – № 4. – С. 187–193.