Экономические науки / 5.Управление трудовыми ресурсами

К.е.н., доцент Пачева Н.О.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ

В науковому колі спостерігається збільшення зацікавленості до соціального капіталу і все більше прослідковується інтерес до вивчення зв’язків в життєдіяльності людини та організації (соціально-корпоративний капітал). Соціально-корпоративний капітал утворюється та нагромаджується на мезорівні тобто у соціальній організації.

Вперше в науковий обіг поняття корпоративний соціальний капітал ввели в 1999 р. американські дослідники Ш.Габбей і Р.Ліндерс у книзі «Корпоративний соціальний капітал та відповідальність», визначаючи його як «набір ресурсів, які відчуваються або не відчуваються, проте накопичуються корпоративним гравцем через його соціальні відносини, полегшуючи йому досягнення цілей» [2]. За їхнім визначенням соціальний капітал є результатом соціальних мереж, а не їх структурним проявом, в свою чергу мережі породжують цінність.

Розглянемо зміст елементів корпоративного соціального капіталу: структурний (соціальні мережі), змістовий (норми, довіра). Досить багато науковців вважають, що саме соціальні мережі є структурною основою соціального капталу. Л.Н. Федотов вважає, що основоположна ідея концепції соціального капіталу полягає в тому, що соціальні мережі створюють основу для соціальних зв'язків, так як в них люди можуть кооперуватися один з одним для досягнення взаємної допомоги, успіхів і вигод [4].

Другим змістовим елементом корпоративного соціального капіталу є соціальні норми. Соціальні норми – загальноприйняті правила поведінки, які координують взаємодії людей. Норми дають індивідам в певній соціальній групі можливість діяти однорідно. Якщо норми в силу певних обставин змінюються то відповідно змінюється і поведінка акторів в межах даної групи.

Третім змістовим компонентом соціального капіталу є довіра. М.Грановеттер твердить, що довіра утворюється, тоді коли угоди вкорінені в межах структури особистих відносин і соціальних мереж. А також, що за допомогою соціальних відносин відбувається виробництво довіри [3].

Довіра на мезорівні (наприклад, в організації): міжособистісна, групова є досить важливою, так як в цих організаціях може утворюватися «обмежена солідарність». Довіра в організації за словами Дж. Андерсон і А. Нарус це «віра фірми, що інша компанія виконає дії, які призведуть до позитивних результатів для фірми, так само як не здійснить несподівані дії, що призведуть до негативних результатів» [1]. Довіра в організації веде до розвитку партнерських відносин, ефективного командного функціонування, а також до зниження трансакційних витрат всередині організації (витрати на пошук інформації, укладання контрактів, ведення переговорів та інше).

Сукупність довіри, мереж та норм в суспільстві (організації) призводить до збільшення та відтворення соціального капіталу. В свою чергу, соціально-корпоративний капітал – це сукупність мережевих, ціннісних, людських та організаційних ресурсів за допомогою яких відбувається ефективне функціонування будь-якої організації.

Література:

1. Anderson J. A Model of Distributor Firm and Manufacturer Firm Working Partnerships / J.Anderson, J.Narus // Journal of Marketing. – 1990. – №54. – P. 45.

2. Gabbay S. CSC: The Structure of Advantage and Disadvantage / S.Gabbay, R.Leenders // Corporate Social Capital and Liability / Eds. R.Leenders, S.Gabbay. – Boston : Springer, 1999. – P. 3.

3. Granovetter M. Economic Action and Social Structure: The Problem of Embeddedness / М. Granovetter // American Sociological Review. – 1985. – Vol.91. - № 3. – Р. 488-493.

4. Федотов Л.Н. Внеэкономический капитал и его роль в понимании общества / Л.Н. Федотов // Знание. Понимание. Умение. – 2006. – № 2. – с. 230-235.