Экономические науки / 6. Маркетинг и менеджмент

Студент магістратури Білоткач О.І.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний

університет

Обґрунтування доцільності кооперування підприємства.

Ефективність функціонування аграрного сектору економіки України в значній мірі визначається рівнем розвитку ринкової інфраструктури, під якою необхідно розуміти систему державних, приватних і спільних інтересів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин та забезпечують їх ефективну взаємодію. Через свої елементи ринкова інфраструктура здійснює правове і економічне обслуговування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит та страхування; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування тощо.

За роки реформування сільськогосподарські підприємства втратили свою обслуговуючу сферу, в зв’язку з чим вони перейшли до приватних посередників, хоча їх послуги значно дорожчі. Самостійно подолати ці проблеми абсолютна більшість сільгоспвиробників не в змозі. Вирішити їх можливо шляхом створення мережі обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів.

Розвиток структури обслуговування сільськогосподарського виробництва на кооперативних засадах стримується відсутністю достатньої кількості науково-методичних розробок, щодо переваг такої діяльності в конкретному продуктовому підкомплексі та низкою питань організаційно-економічного і правового характеру. Всебічне дослідження їх і розробка рекомендацій щодо усунення нагромаджених проблем є актуальними як у теоретичному так і в практичному плані.

Інфраструктура аграрного ринку в Дніпропетровській області на даний час перебуває у стадії становлення. Так, в досліджуваному нами Дніпропетровському районі адміністративним шляхом створена біржа, не набула поширення серед сільськогосподарських товаровиробників. Вирощену продукцію підприємства, як правило, реалізують через посередників, не створено жодного постачальницько-збутового кооперативу, тому сільськогосподарські підприємства виходять на ринок самостійно на свій страх і ризик. Інфраструктура аграрного ринку не забезпечує просування товаровиробників до організованих оптових ринків, що не дає можливість поліпшити їх фінансово-економічний стан.

Дослідження показують, що на невеликих та економічно слабких підприємствах збутову роботу доцільно організовувати на кооперативній основі за допомогою створення на їх основі консалтингових служб. Найбільш перспективними шляхами просування сільськогосподарської продукції до споживача мають стати:

Виробник — оптовий ринок — переробник — роздрібна мережа — споживач;

Виробник — обслуговуючий кооператив — оптовий ринок — переробник — роздрібна мережа — споживач.

Таким чином, виробникам сільськогосподарської продукції ми пропонуємо налагодити власну торгівлю на основі об’єднання господарств у обслуговуючі кооперативи, що дозволить знизити ціну на окрему продукцію для безпосереднього споживача. Метою кооперативної торгівлі має стати підвищення товарності продукції, успішна конкуренція для отримання додаткового прибутку. Виробники сільськогосподарської продукції мають керуватися бажанням торгувати, ставши учасниками біржового ринку, обираючи партнера за угодою, а не мати за потребу продавати сільськогосподарську продукцію самотужки через роздрібну торгівлю.

Розвиток кооперації, особливо в постачальницько-збутовій діяльності дозволить подолати кризовий стан в аграрному секторі, тому на нашу думку, необхідно звернути увагу на стратегію кооперування. Важливе значення має становлення нових зв’язків з аграрними підприємствами на основі формування партнерських відносин з ними на засадах кооперації, що забезпечить їм гарантійний збут продукції та надасть можливість в більшій мірі приділити увагу якості своєї продукції.

Щоб закласти в сільськогосподарських підприємствах та їх збутових об’єднаннях основи сучасної концепції, необхідно організувати глибоке вивчення потреб і побажань споживачів агарної продукції, налагодити відповідну аналітично-інформаційну систему, визначити потребу інвестицій у ринок, виходячи з виробничо-технічних можливостей підприємств. Інтенсивна діяльність стимулювання збуту, шляхом створення обслуговуючих збутових кооперативів стає ще більш важливою. Особливе місце у виробничо-збутовій політиці сучасних підприємств та збутових кооперативів, що займаються виробництвом та реалізацією продукції, повинно належати рекламі. Саме ці послуги забезпечать проходження підприємств галузі до потрібних сегментів ринку.

Для забезпечення ефективної виробничої діяльності досить перспективним є укладання форвардних угод з покупцями з метою реалізації продукції у визначені терміни. Це дозволить зменшити витрати на зберігання продукції, знизити її собівартість і певній мірі застрахувати від ризиків втрати прибутку. До того ж, існує можливість для товаровиробника одержати передоплату та використати її для виробництва. Оптимальним варіантом на реалізацію зерна є укладання договору. Форвардна й ф’ючерсна торгівля дає можливість аграріям «бачити» ринок на перспективу, раціонально планувати структуру посівів, прогнозувати доходи від реалізації. У підприємств з’являється можливість одержати передоплату та використати її для покращення ефективності виробництва. Застосування стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств на основі міжгосподарської кооперації по спільному збуту продукції, дасть можливість товаровиробникам отримати додаткові прибутки, та підвищити рівень рентабельності виробництва. Міжгосподарський збутовий кооператив дозволить реалізовувати продукцію, мати стійку конкурентну позицію на ринку.