УДК 657.37

К.е.н. Утенкова К.О.

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Україна

ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ГРОШОВІ КОШТИ ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Інформація про грошові потоки суб'єкта господарювання є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансової звітності основу для оцінки спроможності суб'єкта господарювання генерувати грошові кошти та їх еквіваленти.

Ціль дослідження полягає у виявленні особливостей відображення інформації про грошові кошти згідно з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, порівняно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Як свідчить практика, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку в Україні застосовують підприємства, чиї інвестори зацікавлені в складанні звітності саме за міжнародними вимогами, а також компанії, що бажають одержати кредит у банках, які вимагають звітність за МСБО. А також це можуть бути і підприємства, які бажають вийти на міжнародні фондові ринки.

При цьому в економічній літературі поняття «грошові кошти» трактується як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення. При цьому зазначимо, що термін «грошові кошти» в економічній літературі майже не так поширений, як поняття «гроші».

У вітчизняній літературі широко розповсюджене визначення грошей як специфічного товару, який виконує роль загального еквівалента. Окремі праці містять перелік складових грошових коштів, згідно з НП(С)БО 1[1], де термін «грошові кошти» розглядається, як готівка, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

У МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів» визначається, що грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання[2]. При цьому, зазначимо, що для підприємств, які ведуть облік і подають звітність за міжнародними стандартами, використання МСФЗ 7 «Звіт про рух грошових коштів» є обов’язковим. Для решти підприємств таке використання є суто добровільним.

Грошові кошти повинні характеризуватись абсолютною ліквідністю. Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до грошових коштів включаються готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання, в той час як однойменне МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів» допускає віднесення до цієї категорії лише готівки в касі і депозитів до запитання.

Таким чином, визначення грошових коштів, подане у НП(С)БО 1 потребує уточнення, оскільки не можна включати до даної категорії абсолютно всі залишки на рахунках в банках, тому що їх ліквідність може суттєво відрізнятися від абсолютної. Зокрема, кошти на строкових депозитних рахунках не можуть бути вільно перетворені у готівку, або використані для розрахунків до закінчення строку розміщення вкладу. В цьому випадку залишки грошей на арештованих рахунках мають бути виключені зі складу грошових коштів і переведені в необоротні активи.

У МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів» до грошових коштів та їх еквівалентів включаються банківські овердрафти. У П(С)БО 1 дане питання не визначене. На нашу думку, овердрафти слід обліковувати на рахунках короткострокових кредитів банків, оскільки включення їх до складу грошових коштів та їх еквівалентів спотворює реальний фінансовий стан підприємства.

Отже, для потреб бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності до грошових коштів слід відносити готівку в касі підприємства, депозити до запитання та кошти на банківських рахунках, які характеризуються абсолютною ліквідністю, тобто можуть у будь-який момент бути використані для здійснення розрахунків або обміняні на готівку.

У МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів» рух грошових коштів визначається як надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Згідно з даним нормативним документом еквіваленти грошових коштів – це короткострокові (термін погашення до 3 місяців), високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. У П(С)БО 1 поняття “еквіваленти грошових коштів” визначене як “фінансові інвестиції”, а не просто “інвестиції”, що методично більш правильно, оскільки загалом категорія “інвестиції” включає реальні та фінансові інвестиції, перші з яких рідко бувають короткостроковими і високоліквідними.

Потребує уваги також і такий аспект, як метод складання звіту. МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів» дозволяє складати звіт про рух грошових коштів прямим чи непрямим методом за вибором суб’єкта господарювання, при цьому заохочується використання саме прямого методу. Згідно з НП(С)БО 1 складання названого звіту передбачає також два варіанти, розглянемо їх переваги та недоліки.

Зрозуміло, що прямий метод дозволяє побачити основні джерела надходжень та виплат грошових коштів та їх еквівалентів від операційної діяльності, що є дуже корисним для прогнозування майбутніх грошових потоків та контролю фактичних, виявлення відхилень. Непрямий метод дозволяє виявляти причини відхилень чистого прибутку від чистого грошового потоку.

На нашу думку, підприємствам варто складати Звіт про рух грошових коштів, як за прямим методом, так і за непрямим одночасно. При цьому визначення надходжень і виплат грошових коштів за прямим методом варто здійснювати протягом звітного періоду шляхом внесення коригувань і визначення сум належних до відповідного виду діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної) одночасно із формуванням бухгалтерських проведень по конкретній господарській операції.

Крім того, укладачі фінансової звітності згідно з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності мають певні складнощі з відображенням окремих операцій і подій, які неможливо розкрити, використовуючи національні форми фінансової звітності, передбачені НП(С)БО 1. Зазначеним стандартом установлено, що підприємства можуть не наводити статті, за якими відсутня інформація до розкриття, крім випадків, якщо така інформація була в попередньому звітному періоді, а також додавати статті зі збереженням їхньої назви й коду рядка із переліку додаткових статей фінансової звітності, наведених у додатку 3 до нього, у разі якщо наведена в статті інформація є суттєвою й оцінка статті може бути достовірно визначена.

Додавання статті можливо у випадках, коли така стаття міститься у додатку 3 до НП(С)БО 1. Але на практиці можуть виникати ситуації, коли цей перелік є недостатнім.

Відповідно до п. в) § 33 МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»[3], компанія зобов’язана розкрити чисті грошові потоки, що належать до операційної, інвестиційної та фінансової сфер припиненої діяльності. Така інформація може подаватися в примітках або у фінансових звітах.

Форми звіту про рух грошових коштів, затверджені НП(С)БО 1 і додаток 3, не містять рядків для подання грошових потоків від припиненої діяльності. Відповідно, підприємства мають в разі наявності грошових потоків від припиненої діяльності розкривати їх тільки в примітках, вони не можуть подати їх безпосередньо у Звіті про рух грошових коштів.

Таким чином нами було розглянуто окремі особливості щодо відображення інформації про грошові кошти згідно з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, порівняно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Аналіз співвідношення вимог міжнародного та національного законодавства щодо подання фінансової звітності виявив випадки неможливості виконання деяких вимог міжнародних стандартів при використанні національних форм фінансової звітності.

Література:

1.Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/z0336-13

2. Міжнародний стандарт фінансової звітності 7 «Звіт про рух грошових коштів» [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/929

3. Міжнародний стандарт фінансової звітності 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/929