Історичні науки.2 Загальна історія

К.і.н. Кропивко О.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

СТУДЕНТИ-ІНОЗЕМЦІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВУЗАХ УКРАЇНСЬКОЇ РСР НА ПОЧАТКУ 1950-Х РР. (НА МАТЕРІАЛАХ ЦДАВО УКРАЇНИ, ЦДАГО УКРАЇНИ)

 

Характерною тенденцією в  Радянському Союзі, в період хрущовської відлиги, стало посилення співпраці з іншими країнами. Це знайшло свій вияв і в науково-освітній сферах, зокрема у галузі сільськогосподарської освіти спостерігається збільшення підготовки спеціалістів для країн т.зв. народної демократії. У  доповідній записці секретареві  ЦК КП(б)У Л.Г.Мельникову «Про стан і недоліки навчальної  та ідейно-виховної роботи зі студентами-іноземними громадянами, які навчаються у вузах УРСР» (від 10.12.1951 №10172/188) вказується, що станом на 10 грудня 1951 р. студенти-іноземці навчалися в 38 вузах шести міст УРСР, причому їх загальна кількість становила  – 1252 чоловік.

На початку 1950-60-х рр. осередками університетської освіти в Українській РСР стали Харків, Київ, Одеса. Серед студентів-іноземців, які навчалися у радянських вузах цих міст переважна кількість були громадянами країн Народної демократії:  Румунії – 305, Угорщини – 268, Польщі – 238, Болгарії – 181, Кореї – 94, Чехословаччини – 60, Албанії – 60, МНР – 20, КНР – 15. Окрім цього, навчалося  8 іспанців, 2 українці канадських підданих і 1 югослав. Зі студентів-іноземців, які отримували освіту в Українській РСР, у сільськогосподарських вузах проходили підготовку 251 чоловік. Також у всіх вузах навчалося в аспірантурі  6 іноземців.

Щодо успішності студентів, то відмічалося, що переважна більшість успішно засвоювала програмний матеріал. В Харківському сільськогосподарському інституті із 91 студента-іноземця за весняну сесію було зареєстровано 38 відмінників; четверо закінчило інститут, отримавши диплом з відзнакою.

Окремим питанням постало набуття студентами-іноземцями навичок практичної роботи в рамках виробничої і учбової практик. Студенти сільськогосподарських вузів зазвичай проходили практику в учбових господарствах інститутів, і тільки на старших курсах  деякі попадали до колгоспів (Харківський СГІ, Одеський СГІ). Майже всі студенти-іноземці були слабо ознайомлені з досягненнями в галузі сільського господарства (студенти-іноземці Харківського сільськогосподарського інституту, які прожили в Харкові 4 роки,  не бачили ХТЗ і не відвідали жодного колгоспу, радгоспу і МТС).

Для  того, щоб вирішити це питання, Управлінням Вищої школи при Раді Міністрів УРСР було розроблено проект Постанови ЦК КП(б)України «Про поліпшення учбової та ідейно-виховної роботи серед студентів країн Народної демократії, які навчаються у вищих учбових закладах УРСР» серед пунктів якого зазначалося, що для виробничої практики студентів-іноземців  сільськогосподарських і ветеринарно-зоотехнічних інститутів виділяти кращі радгоспи, колгоспи, МТС, забезпечувати кваліфіковане керівництво їх практикою. Показувати студентам в порядку практики або екскурсій  роботу техніки в найбільш напружені періоди сільськогосподарських робіт.

Разом із тим, на студентів-іноземців, як і на радянських студентів, поширювалися заходи ідеологічної пропаганди. Так, ідейно-виховна і масова робота серед студентів-іноземців провадилася за двома напрямами: перший - охоплення студентів всіма масовими заходами, які проводяться у вузах (лекції, доповіді, студентські збори, участь  в громадському житті академічної групи тощо); другий - організація спеціальних заходів, розрахованих тільки на даних студентів.

Характерною рисою залучення іноземців до такої роботи стали національні гуртки художньої самодіяльності, які створювалися при сільськогосподарських навчальних закладах (н-д, болгарський хор при Харківському сільськогосподарському інституті).

Разом із тим,  іноземні студенти відчували в  певній мірі якщо не інформаційних вакуум, то обмеження доступу до інформації. Так, студенти Харківського сільськогосподарського інституту на поч. 1950-х рр.. скаржилися на відсутність брак радянських газет і журналів, таких як газети «Правда», «Комсомольська правда», «Вогник». Така ситуація виникла з причини ліміту, який було встановлено інститутам.

Щодо  участі студентів-іноземців в спорттовариствах і гуртках, а багато хто з них прагнули брати участь в їх роботі, спостерігається затягування -  в переважній більшості керівництво вузів не давало  ні позитивної відповіді, ні відмови. Так само існувала заборона або затягування вирішення питань на виїзд на екскурсії на час зимових канікул до Москви, Ленінграда, Києва.

Як відмічалося у звітах до ЦК КП(б)У, матеріально-побутові умови, зокрема матеріальне забезпечення студентів-іноземців, загалом було задовільним, всі вони отримували підвищену стипендію в розмірі 500 крб. і дотацію від своїх урядів в розмірі 300-400 крб. на місяць.

Одним із характерних проявів радянської ідеологічної пропаганди стало рішення розміщення іноземців  в студгуртожитках серед кращих радянських студентів, комуністів, комсомольців, відмінників навчання, хоча в окремих інститутах студенти-іноземців розміщувалися в окремо від інших. Проте загалом іноземні студенти, як і радянські відчували брак площі з причини перенаселеності гуртожитків.

Одні із гірших побутових умов склалися в Одеському сільськогосподарському інституті, де проживало  біля 40 студентів-іноземців; середня площа на 1 іноземного студента  складала 3-5 кв.м, що заважало розміщенню необхідного інвентарю (стільців, тумб, етажерок);  книги, білизна знаходилися під ліжками , умивальник розміщено тільки в одній кімнаті,  яким користувалося 60 чол.

Громадське харчування було погано організовано – про що свідчить в відмова студентів-іноземців харчуватися в їдальнях з причини великих черг, одноманітності меню, поганого приготування їжі, і як наслідок,  перехід на самостійне приготування їжі, У звітах констатується, що особливо довго пристосовувалися до нового режиму харчування корейці і китайці, які  погано переносили відсутність рису, погано звикали до чорного хліба –арк. 49

Все це викликало підвищену хворобливість в середовищі іноземних громадян, як приїхали на навчання до СРСР. Так, у 1951 р. було зареєстровано 10  студентів-іноземців, які хворіли на відкриту форму туберкульозу – 10.

Окрім профілактичної  допомоги, ці студенти були обмежені, порівняно з радянськими, у наданні їм путівок в санаторії,  з причини заборони їх виїзду до Криму.

Все це викликало негативну реакцію іноземних громадян, які навчалися у вузах УРСР. Відповідними органами констатувалися випадки антирадянської пропаганди у вигляді заяв про існуючий розрив між радянською пропагандою і реальною дійсністю.

Спостерігається також самоорганізація іноземців в загальноміські земляцтва. Попри намагання взяти їх роботу під контроль радянських громадських організацій, вплив на їх роботу був обмеженим.

Таким чином, незважаючи на ідеологічний чинник, підготовка спеціалістів для країн народної демократії стала складовою діяльності вузів і технікумів Української РСР, в т.ч. сільськогосподарського профілю,  вже з початку 1950-х рр. Це справило позитивний вплив на налагодження наукових і освітніх зв’язків в освітній сфері, розширивши можливості для обміну інформацією між вузами і науково-дослідними установами УРСР та країнами Східної Європи, Азії і Африки.