Музыка и жизнь/4. Эпохи, стили, жанры

Зайцева-Герц О.А.

Йоганнес Гутенберг - Університет, м. Майнц, Україна-Німеччина

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА МУЗИКА ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Сучасний динамічний розвиток електронних комунікативних та мультимедійних технологій, проникнення комп’ютерного мислення в життя людей змінюють сприйняття музики. Відкриваються нові можливості для розповсюдження музичної культури. Створення музичних теле-, радио- та інтернетканалів, новітні варіанти публікації музичних творів, відчиняють двері до скарбниці світового музичного мистецтва і сучасного музичного простору. Це звичайно впливає на вимоги до сучасних музичних творів. Загальні тенденції світової глобалізації, всебічної інтеграції природньо поєднують сучасну поп-музику із аутентичними фольклорними елементами.

Народна музика, як об’єкт, слугує великій кількості людей, але людина, як суб’єкт культури цікавиться тими творами музичного мистецтва, що в першу чергу, на даний час, можуть її захопити. Зв'язок народної музики і особистості – це багатогранний процес задоволення потреб у творчості та самореалізації людини. Сприйняття музики – це динамічний творчій процес, не акустичне сканування; це різновид художнього сприйняття, коли формується музичний образ. Фольклорні музичні твори – це витвори народного мистецтва. Та музичний фольклор є втіленням почуттів, бажань, мрій народу, голосом душі цілих поколінь.

Українська народна музика, як і кожна народна, синкретично пов’язана із життям українського народу, його історією, його побутом. Вона має у собі усі різноманітні жанрові начала. Еволюція жанрів, що складаються в музично – історичній практиці, завжди є відлунням національної своєрідності як індивідуального композиторського мистецтва, так і реального етапу розвитку народної культури. У ході історичного розвитку, жанри взаємодіють, насичують один одного стилістичними та композиційними засобами, на зміну одних, приходять нові, історично необхідні для відповідного часу. Характерною рисою розвитку музики XIX–XX сторіч та сьогодення є створення синтетичних жанрів: музика – література, музика – світло, електронна музика, біомузика, та інші, які відокремлюються у самостійні новітні течії.

Глобальні інтеграційні процеси початку 60-х років XX сторіччя захоплюють усі сфери життя людини. В музиці теж відбуваються значні зміни, в тому числі і в народній. Створюються нові змішані стилі, такі як фольк-рок, фольк-поп, фольк-метал, анті-фольк, неофольк, та багато інших. Хоча і сьогодні синкретизм жанрів залишається невід’ємною властивістю сучасної музичної культури. У нових стилях традиційні народні мотиви звучать сучасно та доступно для багатьох верст населення. Тому що на інтуїтивному рівні сприйняття музичної культури рідного народу крізь призму сучасних ритмів, відкриває нові можливості для розширення меж знайомства з українською музикою. Застосування фольклорної ритмоформули в основі музичних творів сучасних виконавців в нових стилях додає їм музичної виразності. Ладові засоби, властиві українській народній музиці, застосовані у творах сучасних музикантів, дозволяють сприймати та усвідомлювати національну специфіку, майже, на рівні почуттів.

Завдяки наповненню українським фольклорним колоритом, мелодико-гармонічними національними обертами поп-музика сьогодення допомагає краще зрозуміти глибинні почуття народної душі, поширити яскраві, різноманітні етнічні фарби. Засобами обробки народних пісень, створенням новітніх композицій на основі фольклорних мелодій, втіленням національної манери виконання або оригінальним відтворенням народної музики, сучасні музиканти досягають неймовірних яскравих результатів популяризації, тому що зараз світова спільнота позитивно сприймає ті властивості етнічного музичного мистецтва, що стають символічними та зрозумілими для будь-якого народу.

Нещодавно, Установа Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) включила козацькі пісні Дніпропетровської області України в список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони. До цього списку раніше увійшли Опішнянська кераміка, Косівська мальована кераміка, Кролевецькі тканні рушники, Хлібна культура і традиції та Петриківський розпис.

Народні співочі гурти Дніпропетровщини виконують багато маловідомих пісень в оригінальній, самобутній манері. Особливий, розлогий козацький спів, що часом складається з десяти голосів і навіть більше, є неповторним втіленням української козацької творчості. Це особлива манера багатоголосого розпіву, коли пісня складається більш ніж з двадцяти куплетів. Інколи, пісня розвивається багаторазовим повторенням фрагменту музичної фрази; інколи, замість оспівування окремих слів наприкінці, слідує початок іншого куплету. Зазвичай, пісні виконуються без супроводу музичних інструментів. Взагалі, у фонді України в ЮНЕСКО знаходиться близько 15,5 тисяч пісень. Українці створили одну з найбільших кількостей народних пісень у світі. Разом офіційно нараховується близько 200 тисяч.

Література:

1. Іваницький А.І. Український музичний фольклор. Вінниця: «Нова книга», 2004. 314с.

2. Дмитренко М. Український фольклор і глобалізація: проблема збереження генетичного коду // Фольклористичні зошити: Зб. наук. праць. – Вип. 10. – Луцьк, 2007. – С. 3–10.

3. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2006. – 592 с.