Педагогические науки/2.Проблемы подготовки специалистов

К.п.н. Білан В.А.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Обґрунтування педагогічних умов формування естетичного ставлення майбутніх дефектологів до корекційно-педагогічної праці

Формування особистості триває протягом усього життя. У цьому цілісному процесі, період навчання і виховання у ВНЗ відіграє особливу роль. Адже саме тоді в майбутніх фахівців закладаються основи тих професійних якостей, з якими вони згодом залучаються до трудового процесу й відбувається подальший особистісно-професійний розвиток. Звідси, у контексті нашого дослідження, проблема особистісного становлення майбутнього дефектолога щодо естетичного ставлення до корекційно-педагогічної праці має постійно перебувати в центрі уваги вищої школи. Для цього виховна система має бути створена на ґрунті формування гармонійної особистості й естетики праці кожного студента.

У довідниковому виданні «Педагогіка: Велика сучасна енциклопедія» (упоряд. Є. Рапацевич) зазначено, що формування особистості – це зміна (удосконалення) її динамічної функціональної структури під впливом зовнішніх обставин. М. Дяченко та М. Кандибович вважають, що цей процес є наданням певної форми довершеності людини під впливом умов суспільства. О. Степанов та М. Фіцула стверджують, що ця категорія позначає процес становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища й виховання на внутрішні сили розвитку.

Отже, у сучасній психолого-педагогічній науці термін «формування особистості» трактується неоднозначно. Однак у різних її тлумаченнях фігурують поняття гармонії (довершеність) та обставин (умов). У контексті нашого дослідження їх можна звести до єдиного процесу – виховання, що означає сукупність впливів із боку педагогів, однокурсників, товаришів тощо. Окрім того, як зазначає Р. Чубук, виховання особистості студента пов’язано не лише із зовнішнім впливом викладача чи куратора, цей процес передбачає його внутрішній саморозвиток та самовдосконалення. З огляду на це, необхідно чіткіше розмежувати терміни «виховання», «умови» та «вплив». З аналізу авторитетних наукових джерел [1; 3;] випливає, що найширшим за змістом трактуванням поняття «виховання» вважається процес набуття молоддю досвіду старшого покоління і загалом усієї нагромадженої культури. На наш погляд, це надзвичайно розширене розуміння, оскільки мається на увазі вплив не лише навчального закладу, педагогів, але й середовища та інших факторів гармонійного розвитку особистості.

Дещо вужче трактування дефініції виховання зазвичай зводиться до цілеспрямованого транслювання культурного досвіду людства для керованого процесу формування особистості, що позначає суто педагогічну діяльність освітніх закладів. Та попри все, воно позбавлене конкретики, оскільки поєднує в собі й формування особистості, і педагогічну діяльність з озброєння молодого покоління нагромадженими знаннями, тобто освіту й навчання.

Ще вужчий аспект виховання полягає в цілеспрямованому й послідовному формуванні якостей особистості завдяки впливу педагога. Підкреслюючи саме такий зміст цього слова, традиційно мають на увазі суто виховну роботу.

Гранично звужений аспект виховання зводиться до розв’язання конкретної індивідуальної проблеми розвитку особистості, наприклад, формування ввічливості, толерантності, естетичної свідомості тощо.

Слід зазначити, що окреслені широкі й вузькі аспекти розуміння виховного процесу однаково характеризуються своєю цілеспрямованістю, багатофакторністю та позитивною результативністю виховних впливів, котрі, за своїм напрямом і змістом, щонайбільше збігаючись з об’єктивними умовами, сприяють успішному формуванню особистості. Саме тому найоптимальнішим, на наш погляд, потрібно визнати визначення поняття «виховання», запропоноване В. Андрєєвим: «…це один із видів людської діяльності, яка відбувається переважно в ситуаціях педагогічної взаємодії вихователя й вихованця, при управлінні ігровою, трудовою, дозвільною та іншими видами активності й спілкування вихованця з метою розвитку (саморозвитку) його особистості чи окремих індивідуальних якостей».

Виховання, як зазначає І. Буцик, потребує оптимального впливу «позитивних» об’єктивних (природне й суспільне середовище) і суб’єктивних (діяльність та обставини соціальних інституцій) факторів. Відтак умови або чинники виховання у своїй взаємодії відіграють провідну роль у досягненні результативності педагогічного процесу, адже, як наголошував видатний французький філософ, педагог і письменник Ж. Руссо, природа розвиває здібності й почуття, люди вчать, як ними користуватися, а предмети і явища збагачують досвід.

У соціальному контексті умови – це те, від чого залежить існуючий компонент комплексу об’єктів, із наявності якого за необхідністю випливає це явище [5]. Філософське розуміння цієї категорії пов’язано з універсальним відношенням речі до тих факторів, завдяки яким вона виникає й існує. У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» поняття «умова» потрактовано як необхідна обставина, що вможливлює здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь і як фактор, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник.

Оскільки мова йде про виховання, то слід використовувати термін «педагогічна умова», під якою Н. Боритко, розуміє таку обставину, що має істотний вплив на перебіг педагогічного процесу, який тією чи іншою мірою сконструйований педагогом та передбачає досягнення певного результату. Ю. Бабанський визначає педагогічні умови як чинники (обставини), від яких залежить ефективність функціонування педагогічної системи.

Ю. Гільбух, розрізняє поняття «умова» й «фактор», наголошуючи на тому, що умови й фактори можуть збігатися за змістом, але різняться за функціями. Фактори розглядаються автором як «причини й рушійні сили процесу виховання, функціонування яких завжди пов’язано з наявністю необхідних педагогічних умов, що мають зовнішній і внутрішній характер щодо виховання». За С. Гончаренком, «педагогічна умова – це сукупність факторів, що впливають на кого-небудь, і створюють середовище, у якому щось протікає».

Отже, узагальнюючи, можна констатувати, що поняття «умова» – це та обставина, від якої залежить вплив на перебіг певного процесу. Однак, з кута зору досліджуваної проблеми, недоцільно зводити умови лише до обставин, адже формування естетичного ставлення майбутнього дефектолога до корекційно-педагогічної праці є процесом, який являє собою єдність об’єктивного й суб’єктивного виховних впливів. Однак, постає питання, який саме вплив: прискорювальний чи гальмівний? Якщо ж поставлено конструктивну мету виховання, то це – розвивальний вплив. І, навпаки, відсутність цілеспрямованості виховного процесу призводить до стихійності або негативних впливів. Зважаючи на це, термін «педагогічна умова» доцільно тлумачити як певну обставину чи обстановку, яка впливає (прискорює чи гальмує) на формування та розвиток педагогічних явищ, процесів, систем, якостей особистості Звідси, педагогічна умова – це достатньо вмотивована й спеціально створена обставина, унаслідок якої виникає сукупність об’єктивних і суб’єктивних, керованих і некерованих факторів, що забезпечують ефективність перебігу виховного процесу, сприяють вияву певних закономірностей, зумовлених дією цих факторів.

Як суто психологічне поняття, «уплив» – це процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її поглядів, переконань, намірів, настанов, уявлень, оцінок, інтересів тощо в ході спрямованої (переконання, навіювання) або неспрямованої (зараження, наслідування) взаємодії з|із| нею. Згідно із цим, у сучасній психолого-педагогічній теорії одиницею виховного процесу проголошено виховний вплив як процес організації сумісної активності вихователя й вихованців і виконання їхніх цілеспрямованих дій, що мають на меті зміну мотивації, потреб і настанов, цінностей та рис характеру, а також перебудову поведінки особистості з огляду на характерні для певного суспільства уявлення про її ідеал [2, с. 226].

Залежно від створених педагогічних умов, виховні впливи І. Іванов розрізняє за типологією (відкриті й закриті), методами (інформаційні й організаційні), прийомами (прямі, опосередковані й супровідні щодо самовиховання) та характером (товариські, передавально-споживчі).

Таким чином, розглянувши поняття «виховання», «умови» та «вплив», можна констатувати, що успішне формування естетичного ставлення майбутнього дефектолога до корекційно-педагогічної праці відбувається в цілісній виховній системі ВНЗ, забезпеченій необхідними педагогічними умовами, що породжують комплексний цілеспрямований вплив на особистість студента у взаємодії суб’єктів педагогічного процесу.

Література

1. Бех І. Д. Виховання особистості : [підручник] / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2008. – 848 с.

2. Власова О. І. Педагогічна психологія : [навчальний посібник] / О. І. Власова. – К. : Либідь, 2005. - 400 с.

3. Галузяк В. М. Педагогіка : [навчальний посібник] / В. М. Галузяк, М. І. Сметанський, В. І. Шахов. – Вінниця : РВВ ВАТ «Віноблдрукарня», 2001. – 200 с.

4. Нагорний Б. Г. Студентство і сучасність / Б. Г. Нагорний, Л. М. Яковенко, А. В. Яковенко. – К. : Арістей, 2005. – 164 с. 211

5. Соціологія : словник термінів і понять / за заг. ред. Є. А. Біленького, М. А. Козловця. – К. : Кондор, 2006. – 372 с.