Педагогические науки/3.Методические основы воспитательного процесса

Коваль М. С.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Україна

ОСОБИСТІСНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОБДАРОВАНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

Анотація. У статті розглядаються питання, які присвячені вивченню здібностей особистості, зокрема характеристиці обдарованості. Проаналізовано поняття обдарованості, виокремлено основні характеристики обдарованих студентів, визначено загальні фактори, котрі вирізняють категорії обдарованих студентів та обдарованих дітей у педагогічній науці.

Ключові слова: обдарованість, здібності, обдаровані діти, обдаровані студенти.

Annotation: The article raises questions that are devoted to the study of human abilities, namely the personal characteristics of giftedness. The concept of a gift is analysed. The basic descriptions of the gifted students are selected. The general factors which select the categories of the gifted students and gifted children in pedagogical science are determined.

Keywords: gifts, capability, gifted children, gifted students.

Процес державотворення в Україні органічно пов’язаний з утвердженням нової системи духовних цінностей, найвищою серед яких є людина з її життєво важливими потребами в самовизначенні, розвитку, творчості й самореалізації. Об’єктивна взаємозалежність реалізації особистісних творчих можливостей і процесів розвитку суспільства свідчить про те, що багатство індивідуальності кожної людини є важливим критерієм зростання країни як в економічному, так і в духовному форматі. У зв’язку з цим, питання становлення окремої особистості та її творчої самореалізації набуває загальнодержавного значення.

Проектування зазначеної проблеми в систему професійної підготовки педагогічних кадрів передбачає необхідність розвитку особистісно-смислової сфери студентів, допомоги їм в усвідомленні власних потенційних можливостей, навчання механізмам рефлексії й творчості, орієнтації на постійний саморозвиток. Лише вчитель, який керується професійній діяльності власними переконаннями, інтересами й цілями, який аналітично підходить до розв’язання педагогічних завдань, тобто володіє механізмами творчої самореалізації, здатний ефективно застосувати загальні знання крізь призму своєї індивідуальності в конкретній ситуації відповідно до кожного окремого учня.

Проблема самореалізації особистості активно досліджується в різних наукових аспектах: філософському (М. Ватковська, Т. Ліщук, Н. Макаренко, Н. Мартинюк, М. Недашківська, Г. Нестеренко, В. Муляр, Л. Рубан, В. Цапок, О. Чаплигін, О. Шрамко); психологічному (А. Маслоу, К. Роджерс, К. Абульханова-Славська, В. Демиденко, В. Доній, О. Вітковська, О. Киричук, Ю. Кулюткін, О. Леонтьєв, Д. Леонтьєв, Л. Сохань, І. Семенов, С. Степанов); педагогічному ( Л. Ведєрнікова, Б. Гершунський, Г. Данилова, М. Лазарєв, В. Радул, О. Рудницька, С. Сисоєва, В. Сластьонін, Н. Лосєва).

Особливого значення в контексті дослідження особистісної самореалізації майбутніх учителів набувають роботи науковців, в яких відображений творчий підхід до проблеми професійного становлення педагога (О. Акімова, Р. Вайнола, Н. Гузій, В. Загвязинський, В. Кан-Калик, Н. Кічук, Л. Кекух, О. Куцевол, П. Кравчук, О. Мороз, С. Сисоєва); висвітлюються технології розвитку творчої індивідуальності, обдарованого майбутнього освітянина ( С. Гончаренко, Ж. Ковалів, Л. Лузіна, М. Мільто, Н. Осухова, О. Пєхота); розкриваються питання формування готовності до професійної діяльності (Р. Гуревич, О. Дубасенюк, М. Дяченко, Л. Кандибович, Н. Ничкало) та до творчої діяльності (А. Капська, О. Кривильова, О. Шупта).

В останні десятиліття виконано низку дисертаційних досліджень (А. Зайцева, І. Краснощок, І. Лебедик, Л. Рибалко, Н. Сегеда, О. Теплова, В. Тюска, І. Тяллева) з проблем особистісної самореалізації майбутніх учителів. Дослідники вивчають питання формування особистісної самореалізації майбутніх педагогів у навчально-виховному середовищі педагогічного університету; досліджують підготовку до професійної та особистісної самореалізації студентів різних напрямів підготовки, спеціальностей і спеціалізацій, акцентують увагу на акмеологічних засадах самореалізації майбутніх учителів. Утім комплексного підходу до такого аспекту проблеми, як ціннісна детермінація особистісної самореалізації обдарованих студентів – майбутніх учителів не запропоновано. Водночас готовність студентів до особистісної самореалізації обдарованих студентів є важливим показником їх професійного становлення.

У вітчизняній психології ідеї самореалізації та самопізнання знайшли своє відображення у працях С.Л. Рубінштейна («зовнішнє через внутрішнє»), А. Н. Леонтьєва («внутрішнє через зовнішнє»), Л.С. Виготського («людина ззовні опановує себе»). Різні на перший погляд принципи поєднані спільними підходами, що виявляються в системності та розвитку, взаємодії людини із оточуючим середовищем. Такі підходи дали змогу виокремити основні характерні ознаки самореалізації особистості, які полягають у відображенні людиною свого існування, свого світогляду, цілісності особистості.

У науковому дискурсі категорія і проблематика самореалізації якнайповніше вивчалася в психології і зокрема в гуманістичній психології (Маслов), так, сама сутність людини спонукає її до творчості і особистого зростання, а проблеми і деформації особистості є наслідком несприятливих соціальних обставин, що перешкоджають цьому зростанню (Роджерс). Сутність проблеми самореалізації дослідники вбачали як індивідоцентристську (оточуюче середовище підпорядкокується бажанням та вимогам індивіда). Ми розглядаємо проблему самореалізації через соціокультурну детермінацію.

Процес самореалізації студентів багато в чому визначається націленістю вузівської практики на повноцінний розвиток особистості як найважливішого завдання вищої школи. Тобто як вихідною цінністю для вищої школи має стати особа, яка розвивається, яка вже існує, розгортає свої життєві устремління і плани в просторі і часі [6]. Вузівська підготовка має забезпечувати умови проектування студентами свого суб’єктивно значимого образу «Я» в майбутній професії і культурі, повинна сприяти становленню студента, його особистісного потенціалу [5].

Потреба у самореалізації з’являється з прагнення до самореалізації та самоідентичності [2]. Ми розглядаємо процес самореалізації студентів вищих навчальних закладів у двох напрямках: як основу самовизначення особистості майбутнього фахівця; як критерій ефективності підготовки до життя в соціумі.

Самореалізація може бути визначена як форма, в якій проявляється самоорганізація людини як відкритої психологічної системи. Причинна детермінація самореалізації обумовлена самим фактом відкритості психологічних систем: відкритість є не часткова ознака системи, а умова її існування [1].

Самореалізація полягає у здійсненні можливостей розвитку «Я» за допомогою власних зусиль, спільної діяльності та співтворчості з іншими людьми (ближнім і далеким оточенням), соціумом і світом в цілому. Самореалізація передбачає збалансований і гармонійний розвиток різних аспектів особистості шляхом докладання адекватних зусиль, спрямованих на розкриття індивідуальних і особистісних потенціалів [3].

Термін «самореалізація» (self-realisation) вперше, як зауважує Л. А. Коростильова [6], був наведений у «Словнику філософії і психології», виданому в 1902 р. в Лондоні. В основі феномену самореалізації постають фактори свідомого втручання людства та особистості у власну еволюцію.

Проблема самореалізації особистості може бути віднесена до найскладніших психологічних проблем. Будучи проблемою полідисциплінарною, такою, що має своє потрактування у філософії, культурології, соціології, етиці і т. ін., вона зі значними труднощами об’єктивується як психологічна проблема. Пов’язано це зі складністю виокремлення самореалізації як психологічного дослідження.

«Наша моральна проблема, – за словами Е. Фромма, – це байдужість людини до самої себе. Вона полягає в тому, що ми втратили почуття значущості і унікальності людини, перетворили себе в знаряддя зовнішніх цілей, ставимося до себе як до товарів, а наші сили відчужені від нас...» [1].

Найбільш важлива концепція, яку гуманістичні психологи взяли з екзистенціалізму, – це концепція становлення. Pначний внесок у реалізацію цієї ідеї зробили Маслоу А. і К. Роджерс. На їхню думку, основним джерелом людської діяльності вважається безперервний рух людини до самоактуалізації, прагнення до самовираження, самоусвідомлення.

А. Маслоу виділив ієрархічну структуру основних потреб, які становлять мотиваційну сферу особистості. На нижньому щаблі знаходяться фізіологічні потреби. Далі слідують: потреба в безпеці, забезпеченості та стійкості; потреба в любові і почуття приналежності; потреба в самоповазі та повазі до інших.

Вищим проявом людського становлення А. Маслоу вважає потребу в самоактуалізації (поняття, введене К. Гольдштейном), яку він визначає як повне використання талантів, здібностей, можливостей. Людина повинна бути тим, чим вона може бути. А. Маслоу зауважує, що справжня творчість проявляється у людини не тільки в мистецтві або науці, але і в повсякденному реальному житті, щоденному виборі життєвих ситуацій. Батько, спортсмен, студент, викладач або робітник біля верстата – всі можуть актуалізувати свій потенціал, виконуючи щонайкраще те, що вони роблять; специфічні форми самоактуалізації дуже різноманітні. Саме на цьому вищому рівні ієрархії потреб люди відрізняються один від одного [4].

Отже, неодмінною умовою успішної педагогічної самореалізації є робота з обдарованими студентами, розуміння основних визначальних характеристик такого явища, як обдарованість, тому серед основних сучасних тенденцій, питання обдарованості розглядалось паралельно з інтелектом та креативністю.

Література:

1. Галажинский Э. В. Системная детерминация самореализации личности. / Э.В. Галажинский. Дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.01 : Томск, 2002. – 320 c. [Електронный ресурс] Режим доступа : http://www.dslib.net/obwaja-psixologia/sistemnaja-determinacija-samorealizacii-lichnosti.html

2. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. / И.С. Кон. – М. : Политиздат, 1984. – 335 с.

3. Коростылева Людмила Алексеевна. Психология самореализации личности (Основные сферы жизнедеятельности) : Дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.01 : СПб., 2001. – 398 c. [Електронный ресурс] Режим доступа: http://lib.ua-ru.net/diss/cont/122319.html

4. Румянцева О. М. Ценностные ориентации как фактор самореализации личности в спорте. / О.М. Румянцева. Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 : Москва, 2001. – 174 c. [Електронный ресурс] Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/tsennostnye-orientatsii-kak-faktor-samorealizatsii-lichnosti-v-sporte

5. Ситаров В. А., Шутенко А. И., Шутенко Е. Н. (2008) Самореализация студенческой молодежи как ценность вузовского обучения. // Знание. Понимание. Умение. № 2. – С. 143–152. [Електронний ресурс] Режим доступу: http: // www.zpu-journal.ru/zpu/2008-2/Sitarov&Shutenkos.pdf

6. Шутенко Е. Н. (2011) Проблема самореализации в вузовском обучении. / Е.Н. Шутенко // Alma Mater (Вестник высшей школы). – № 7. – С. 33–36.