старший викладач Щербаченко В.К.

Національний технічний університет України «КПІ» ім. І. Сікорського

Основні складові ланки технічного удару

гри в настільний теніс

         Навчання студентів техніці виконання спеціалізованих рухів, тісно пов’язано з створенням чіткої уяви про технічний прийом та його ймовірне застосування. Одразу виникає питання, чому ймовірне? А розяснення дуже просте, коли студент оволодіє та почне вільно виконувати наприклад, такий атакуючий елемент, як накат справа і буде намагатися здійснити його у грі на рахунок, то він дуже швидко навчиться самостійно і корегувати, і варіювати удар. Студент-початківець зрозуміє, що не можна достовірно надати рекомендації де робити такий удар, а де ні. Тільки ігровий досвід гравця та його індивідуальне мислення по тактиці ведення поєдинку, підкаже де краще зробити швидкий удар, затяжний удар або взагалі його не застосовувати.[1]

         Існує пять повязаних між собою ланок ігрового ланцюга - це така довга і миттєва відстань між початком і завершенням технічного удару. Настільний теніс індивідуальна гра (навіть у парному розряді, згідно правил змагань, кожен із партнерів відбиває по одному мячу, по черзі у ході розіграшу очка. Наприклад у тенісі та бадмінтону, учасник парної гри може відбивати мяч або волан декілька разів поспіль). Кожен гравець має свої власні неповторні риси, манери, поведінку. Ці особисті якості, відіграють певну роль і чітко виражені вже на початковому рівні, а саме, наприклад  у способі триманні ракетки, у вихідному положенні тулуба, ніг, рук на початку та під час здійснення удару. Викладач, який надає перші кроки новачку, не повинен прим усовувати робити одне й те саме усіх, як під копірку. Адже індивідуальність особистості та його власний досвід, складається з вражень, від чуттів, помилок та маленьких успіхів надбаних під час занять. Протягом навчання, студент-початківець,  виходячи із наданого теоретичного та практичного матеріалу  намагається застосувати свої знання та набуття під час проведення будь-яких інших спортивних заходів - змагань, турнірів і ця гра притаманна тільки його особистості.[2]

         Більш важливо звернути увагу початківця і наголосити, що виконаний удар, повинен бути виправданим та правильно застосованим, а реалізовувати його слід у відповідну мить та ситуацію. Необхідно донести до учня, що найефективнішими показниками технічного удару є координованість, виражена силова потужність, корекція дій та виконання без напруги, швидке повернення у вихідне положення, тривалість  дії, точність і надання обертання.

Для більшого детальнішого розгляду ланок технічного удару, можна визначити пять особливостей, які обовязково треба мати на увазі під час гри:

-перша ланка - це оцінка. Якщо у ігровій ситуації спортсмен може правильно оцінювати удар суперника – обертання, направленість, точку приземлення мяча, тоді його свідомість  буде швидко і правильно реагувати, що безперечно позитивно вплине на координованість усіх частин тулуба, посилить впевненість та допоможе відчути розслабленість рухів, а також покращить психоемоційний стан гравця. З іншої сторони, якщо оцінка удару суперника буде хибна, то таке сприйняття ігрової ситуації приведе до негативних наслідків, а саме: до неадекватної реакції, хаотичності, поглиблення нерішучості, внаслідок підвищить мязову напруженість, що вплине на погіршення емоційному стану.

         Гравець повинен усвідомити, що існує два способи оцінки – прогноз та спостереження за мячом, суперником і те якою мірою він зможе скористатися цими способами є його набутий, незалежний не від кого ігровий досвід.[3]

         Друга ланка ігрового удару – це зайняття позиції при здійсненні технічного прийому. Тут дуже важливими є два моменти: по-перше основна стійка, а все інше це заняття кращої позиції при нанесенні удару. Основна стійка означає прийняття позиції по відношенню до столу та мяча при виконанні удару. Стійка залежить від зросту і стилю гравця. Викладач повинен підмічати, як розподіляє учень технічні удари і які застосовує частіше. І порекомендувати, якщо гравець не має дуже потужного удару, довго вичікує помилку партнера, не наважається на гострі атаки то найліпше для нього буде невелика відстань від столу, де від зможе відражати удари та наносити свої короткі удари. Якщо ж гравець має потужний, сильний удар то йому потрібна буде додаткова відстань від столу для здійснення замаху і  більш  широких пересувань для контратаки.[4]

         Третя ланка удару – це розрахунок часу, що відображає деякі специфічні аспекти польоту мяча. Тут можливі наступні варіації: удар по мячу наноситься у вищій точці після відскоку від столу; удар здійснюється в точці де майже набрана висота польоту та удар виконується у точці, де мяч починає  зниження польоту. Ця варіація польоту мяча дуже складна для сприйняття та усвідомлення новачками. Найкраще розяснення можуть надати відеофільми або запрошення майстра маленької ракетки для надання показових виступів, майстер-класів.

         Четверта ланка – це простір. Для успішного проведення технічного удару, простір між мячом і ракеткою до нанесення удару, повинен мати оптимальне співвідношення. З одного боку, якщо гравець подалі розташовується від столу, то він може виконувати  потужний і сильний удар, але також  має і більше шансів на помилку та мінливість свого руху. Якщо ж гравець займає позицію ближче до столу, тим швидше він може корегувати  рухи, але його власний удар буде не сильним і збільшується можливість не встигнути відійти від столу для відбиття довгих, у дальню зону столу мячів.

         Пята ланка технічного удару це коректура. Коректура розглядається спеціалістами, як найвища майстерність гравця і його додаткові неймовірні можливості. Це саме той елемент удару і самої гри, який проявляється на інтуїтивному рівні. Вміння коректувати свої дії є дуже важливим моментом під час проведення ігрового матчу.

         Існує багато способів застосування коректури удару:

-корегування під час торкання мяча з ракеткою (мить створення обертання). Це ключовий момент, під час якого залучається  додаткова потужність удару за допомогою пальців і кисті руки. Бо та сила, що прикладається усією рукою для здійснення потужного удару, в кінцевому підсумку проходить наче струмом через кисть і пальці з метою здійснення даної на той час задачі;

-корегування положення тіла, передпліччя, ніг для більш якісного виконання удару. Особливо важливо завчасно забезпечити швидке пересування до м’яча, який направив суперник та не втратити рівновагу тулуба під час переміщення і здійснення удару.

         Усі ці вищезазначені особистості технічного прийому, звісно потребують додаткової, тривалої, наполегливої,  напруженої та свідомої роботи. Адже у спорті як і у житті, не існує легко набутих цінностей. Кожна цінність має свою коштовність  та міру витрачених зусиль і праці.

         Один китайський фахівець, ветеран малої ракетки дав таке пояснення етапів навчання та вдосконалення майстерності: «Гравець, який грає тільки рукою це студент першокурсник. Той хто грає передпліччям це студент другого курсу. Той хто грає кистю – випускник, а той хто грає пальцем- професор».

Література:

1.Особенности обучения технике и тактике настольного тенниса в КНР. Сборник метод материалов. Федерация настольного тенниса России. Москва. 2011г. 41-45 с.

2.Астахов С.В. Методические рекомендации по технике современного настольного тенниса. Москва. 2011г. 23с.

3.Ли Ксяо-дун Как добиться победы в современном настольном теннисе. Москва. 2011г. 15-22с.

4.Барчукова Г.В., Богушас В.М.М., Матыцин О.В. Теория и методика настольного тенниса. Москва Изд. Центр «Академия», 2006, 42-47с.