Прикарпатський національний університет
імені Василя
Стефаника, Україна
Роль прийому
ретроспекції у романі Ірвіна Шоу «The Top of the Hill»
Ім’я Ірвіна Шоу займає в англомовній
літературі другої половини XX століття помітне і важливе місце. Він є одним з небагатьох письменників, які
здатні передавати глибоку літературну суть, повні прихованого змісту поняття за
допомогою, на перший погляд, оманливо простої форми захоплюючої белетристики.
Творчість Ірвіна Шоу є предметом зацікавлення багатьох вітчизняних та іноземних
дослідників та літературних критиків. Та попри зацікавлення дослідників та
критиків літератури творчістю Ірвіна Шоу, ряд його романів залишаються
малодослідженими.
Для літератури ХХ століття характерним
є особливе осмислення часу, складне сплетіння різних часових планів, злам
хронологічного ряду подій, вторгнення в їх послідовність. Все це відображає
прагнення митця проникнути у внутрішній світ персонажів на основі реконструкції
їх минулого досвіду, встановити глибинні зв’язки між поколіннями та подіями [3,
7]. Під темпоральними зламами розуміються наступні прийоми: 1) ретроспекція
(flash-back), 2) проспекція (flash-forward), 3) розшарування теперішнього часу
(exfoliation of time), та 4) хронологічні стрибки (chronological swoops) [2, 91].
У часовому континуумі роману «The Top of the Hill» час рухається не суцільним потоком, а зазнає темпоральних
зламів. Серед перерахованих вище у досліджуваному романі прослідковується застосування
прийому ретроспекції. Вивчення цього літературного явища представлене у працях
багатьох дослідників, які займались питаннями структурної організації
художнього тексту. Дослідження в цій сфері проводились, зокрема, Лифантьєвою К.
В., Обелець Ю. А., Копистянською Н. Х., Кухаренко В. А. та ін. Згідно
з класифікацією, запропонованою Ю. А. Обелець, залежно від функціонування в
тексті виділяють 5 основних типів ретроспекції [4,
132]. Включення того чи
іншого виду у текст зупиняє наративний ланцюг, художній час твору консервується
(відбувається так звана ампліфікація – уповільнення розвитку романної дії
шляхом розширення її вставними конструкціями). Такий темп скеровує проникнення
читача у «підґрунтя» сюжетної дії, розширює внутрішній простір семіосфери,
поглиблює експлікацію внутрішнього світу особи в її зв’язках із зовнішнім
світом, що відображає жанротворчу роль ретроспекції в соціально-психологічному
романі [1, 230].
У досліджуваному романі автор використовує
майже всі види ретроспекції. Інтродуктивна ретроспекція єдиним фрагментом
вводить нового персонажа з історією його життя до моменту входження у світ
тексту. Багатьох другорядних та епізодичних героїв роману автор вводить саме за
допомогою інтродуктивної ретроспекції. «Lila Storrs, the mother of Michael Jr, a
fragile, overeducated, incompetent beauty of twenty-eight, called the death
irresponsible» [5, 15]. Цей короткий ретроспективний опис реакції Ліли
Сторз на смерть її чоловіка надає всю необхідну про неї інформацію: вік,
сімейний стан, зовнішність, ставлення до чоловіка та світобачення. Вона вважала
обставини, за яких загинув її чоловік, безглуздими, відповідно ставилась до
нього як до безвідповідального хлопчиська, який віддав своє життя у
безрозсудній сутичці з двома нетверезими відвідувачами бару. Ставлення Ліли до
смерті батька Майкла і обумовило її подальше виховання Майкла, яке переросло у
гіпертрофоване материнство, що мало на меті вберегти сина від будь-якої
небезпеки та безрозсудства. Натомість, представлення читачеві батька Трейсі,
містера Лоуренса, акцентує увагу на зовсім інших деталях. «Tracy’s father, a tall, scholarly man who
had retired comfortably from the presidency of a small pharmaceutical company
and spent his time reading, bird-watching and sailing a twenty-five-foot boat
on the sound in the summer» [5,
35]. Цей приклад
інтродуктивної ретроспекції зосереджує увагу читача на попередньому місці
роботи Лоуренса та його теперішніх інтересах, які розкривають те, що саме
пов'язувало Майкла з батьком Трейсі. Обоє не уявляли свого життя без ризику:
Майкл полюбляв стрибати з парашутом, а Лоуренс – виходити у море в шторм.
Знайомлячи читача з Дейвом Каллі, автор подає лише опис його зовнішності: «Cully was big man, much heavier than when Michael had seen him last, and was
beginning to grow bald. He had always looked like a mountain man» [5, 155]. Цей опис лише підтверджує те, що Каллі – професійний інструктор з гірських
лиж, який займається цим видом спорту більшу частину свого життя. Отож,
очевидно, що представляючи нових героїв, автор зосереджує увагу читача лише на
суттєвих рисах того чи іншого персонажа, розуміння яких є необхідним для розуміння
їхніх вчинків і для розгортання сюжету.
Кумулятивна ретроспекція встановлює
причинно-наслідкові зв’язки між минулим і теперішнім окремих персонажів, даючи
читачеві змогу поступово розкривати особистість героя через хронологічно
невпорядковану подачу ретроспективної інформації. Коли Майкл знайомиться з Євою
Хеггенер, йому відомий лише той факт, що вона дружина власника готелю
«Альпіна». Під час першої спільної вечері, він дізнається: «Eva is the name, Mr Storrs. And
appearances can be deceiving. And remember, I am on my own home ground here in
the hotel. No ski slope feels to me like my home ground» [5, 147]. Єва дає зрозуміти Майклу, що її зовнішність оманлива і вона зовсім не така,
якою здається на перший погляд. Вона також згадує про гірські схили для того,
щоб натякнути Сторзу на той дискомфорт, який вона відчуває, спускаючись з
гірського схилу на лижах. І вона це робить неспроста, адже Єва має на меті
найняти Майкла своїм персональним інструктором з гірських лиж. Іншим прикладом
кумулятивної ретроспекції можна вважати бесіду Майкла та Дейва Каллі, коли
останній зізнається, що в минулому він також полюбляв ризикувати: «Those exhibitions you gave doing double somersaults and twists off cliffs. […] Christ, I was the hottest thing in town, but I
wouldn’t think of competing with you in damnfool crap like that» [5, 157]. Каллі – безстрашний лижник, якому теж властиво було йти на ризик, але зараз
він більш виважений, ніж Майкл, і розсудливо ставиться до небезпеки. Він
переживає за своє життя, і страх його втратити стримує його від екстремальних і
смертоносних трюків на гірськолижних трасах.
Окрема увага зосереджена на розповіді
автора про дитинство Майкла. Ця ретроспективна нарація дає змогу повністю
розкрити образ головного героя, зрозуміти мотиви його поведінки та його життєву
позицію. Після смерті чоловіка, Ліла Сторз присвятила своє життя вихованню
сина. «The boy was overindulged, overprotected, overfed on highly
nourishing and scientifically chosen foods, kept from the hurly-burly of
ordinary childhood, forbidden to climb trees, go out for teams, consort with
rough children, play with toy gunsor bows and arrows and to go to and from the
neighbourhood school unescorted» [5, 16]. Внаслідок
надмірної опіки, Майкл ріс закомплексованим несамостійним маминим сином,
нездатним прийняти власне рішення чи відстояти свою позицію. В школі він завжди
був мішенню для приниження та знущання. «His dreams
were full of himself riding wild horses, fighting wars and carousing among the
rouged, lascivious women whose photographs he had glimpsed in the pornographic
magazines» [5, 18]. Поступово Майкл
починає розуміти, що йому потрібно втекти від постійних материнських заборон і
здобути омріяну свободу. Саме в той час він вступає в бійку з однокласником,
змінює школу, починає займатись лижним спортом, цікавитись дівчатами,
обманювати матір і відчувати свободу у кожному своєму вчинку. Опис дитинства героя
дає можливість читачеві глибше зрозуміти його сутність, його характер, систему
цінностей, його життєву філософію та психологію його вчинків.
Метанаративна / інклюзивна ретроспекція
вводить світ, чужий для художнього світу, що впливає на вигаданий світ, надаючи
йому достовірності, наприклад, ретроспективні включення газетних текстів,
особисті щоденники, листи. Єдиним зразком метанаративної ретроспекції в романі є
короткий лист Трейсі, який вона залишила Майклу перед від’їздом до своїх
батьків. «Have
gone to visit my parents. Will be home late. Sunday night or in time for work
Monday morning. T.» [5, 48]. Текст
листа обурює Майкла і викликає у нього бажання зателефонувати Трейсі й
розібратись у їхніх стосунках. У думках він докоряє їй тим, що у її словах
немає ні ніжності, ні любові, жодних теплих звернень на кшталт «любий, приїзди
до мене», або «милий мій, холодильник пустий, купи щось в магазині». Таким
чином, вищезгадана метанаративна ретроспекція відкриває читачу глибину
відчуження, яке виникло між Майклом і Трейсі.
Ремінісцентна ретроспекція асоціативно
пов’язана з часом дії в романі і забезпечує каузальні зв’язки з минулим: герої твору
поринають у власні спогади завдяки асоціаціям, викликаним ситуаціями в
теперішньому часі. Ранок на гірському курорті викликає у Андреаса Хеггенера спогади
про катання на гірських лижах, про день, коли він востаннє катався на лижах, про
відчуття та емоції під час спуску зі схилу: «The morning like this makes me nostalgic for my own skiing days. Tell
me, Mr Storrs, have you ever made the run from Zermatt, under the Matterhorn in
Switzerland, down to Cervinia, in Italy? […] It was my last run. The last run
of my life. It was a day like this. Blue sky, cloudless, perfect snow, no wind.
Just above two years ago. Maybe to the day. I have jotted down in a diary some
place. I was feeling up to anything, like a young boy. I always made a point of
being in good shape to start the season. I respect the mountains, one must not take
them lightly. […] I loved the mountains, but as I said, I respected them. I
never believed that any run was worth a death» [5,
209-210]. Ця
ретроспекція переконує читача в тому, що Андреас любить гори понад усе, і не
може змиритись з тим, що той спуск став для нього останнім, що він вже ніколи
не стане на лижі через страшну хворобу – туберкульоз. Читач починає
усвідомлювати, що Андреас ставиться до гір, мов до живої істоти, говорить про
них з неабиякою повагою, що стати на лижі – його найзаповітніша і, як йому
здається на той момент, недосяжна мрія.
Отже, ретроспекції в розглянутому
романі Ірвіна Шоу встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, забезпечують
багаторівневість твору, піднімаючи глибинні часові пласти, і таким чином
надають поліфонічного звучання головній темі твору, темі пошуків свого місця в
житті, самоідентифікації і усвідомлення сенсу буття. Роль ретроспекції не
зводиться тут лише до ознайомлення читача з минулим героїв. Ретроспекції
відкривають можливості для заглиблення у внутршній світ героїв та для їх
психологічного аналізу.
Література:
1.
Дудар, О. Ретроспекція як основна
зміна напрямку руху художнього часу у романах Ірини Вільде "Сестри
Річинські" та Теодора Драйзера "Оплот" / О. Дудар // Studia
Methodologica : альманах / гол. ред. Р. Гром'як ; відп. ред. Ю. Завадський. –
Тернопіль : ТНПУ, 2010. – Вип. 30. – С. 229-233.
2.
Кухаренко В. А. О функциональном
расслоении художественного времени // Записки з романо-германської філології. –
Одеса: Латстар, – 2003. – Вип. 14. – С.
87-98.
3.
Лифантьева Е. В. Реализация текстовой
категории ретроспекции в англоязычном художественном тексте : автореф. дис. на
соиск. учен. степ. канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» /
Лифантьева Екатерина Викторовна – Москва, 2009.
4.
Обелець Ю. А. Темпоральна структура можливих світів художнього тексту (на
матеріалі англомовної прози) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. :
спец. 10.02.04 «Германські
мови» / Обелець Юлія Анатоліївна – Одеса, 2006. – 21 с.
5.
Shaw, I. The Top of the Hill. – London: New
English Library, 1985. – 320 p.