Филологические науки/6. Актуальные проблемы перевода

Кикоть В. М., канд. філол. наук, доцент, Глушко В. О.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

ПРОБЛЕМА ПЕРЕДАЧІ ОБРАЗІВ У ПЕРЕКЛАДІ

Питання про передачу індивідуальної своєрідності першотвору, про збереження його образності в іншій мові є одним із основних питань перекладу художньої літератури. Специфіка художнього перекладу визначається тим, що в художньому творі слова виконують не лише комунікативну функцію, а й, головним чином, естетичну. В образне слово, в образ письменник вкладає «додатковий ефект», тобто інформацію. Можна сказати, що слова «заряджені» емоційно-психічним настроєм письменника, його світоглядом.

За допомогою слова створюються художні образи, народжується художня дійсність, тому слід перекладати не ізольований словесний знак та його граматичну оболонку в даній мові, а думку, образ, емоцію – всю конкретність, що стоїть за цим словом, за неодмінного врахування всіх виражальних засобі. Всі особливості творчої особистості автора художнього твору, що знайшли своє відображення у виражальних засобах мовлення, в образах, повинні бути враховані при перекладі таким чином, щоб переклад, відображаючи певні концепції перекладача, збігався і з авторською концепцією. У перекладі не повинні народжуватися нові образи, вони повинні передаватися перекладачем за допомогою засобів мови перекладу. Переклад повинен здійснювати не лише передачу змісту оригіналу іншою мовою, а й відображення його художньо-естетичних і стилістичних якостей, втілених в образному слові. Зміст оригінального твору при перекладі має передаватися у своєрідності його художньої форми, тобто у всій сукупності засобів, за допомогою яких автор висловив свій задум.

У художньому образі втілено авторське ставлення до тих чи інших предметів і явищ його навколишньої дійсності. Створюючи образ, автор відбиває цю дійсність у своїй свідомості, ніби пропускаючи її через себе. Щось подібне відбувається і при перекладі образу. Перекладач теж пропускає художню дійсність і народжений нею образ через себе. Але ця дійсність носить інший характер. Вона вже відображена автором і, таким чином, переклад виступає як вторинне відображення дійсності, а разом з тим і образу. Питання передачі образності в перекладі завжди були одними з найважчих та суперечливих. Видатні перекладачі в усі часи були перейняті тим, щоб передати особливості мови перекладеного автора, дотримуючись стилістичних характеристик оригіналу. Перекладач повинен дотримуватися авторського стилю, а не підміняти його, нав'язуючи читачеві своє бачення твору. Всі значення образу, передані за допомогою засобів мови художнього твору, необхідно враховувати, виявляти їх в оригіналі, щоб потім відтворити в перекладі. Перекладач – це не тільки перший читач оригінального твору, а й продукт своєї національної культури і, отже, він сприймає світ трохи інакше, ніж автор оригінального твору. Як факт процесу перекладу між читачем і автором оригіналу виникають опосередковані, непрямі взаємини, в результаті яких виникає ланцюг: автор оригіналу – перекладач – читач перекладу. Виконуючи функцію посередника між автором та іншомовним відносно нього читачем, перекладач зобов'язаний відповідати перекладеному ним автору, він повинен прагнути рівнозначності.

Оскільки лінгвістичні можливості двох мов не еквівалентні і системи їхньої будови несхожі, домогтися рівнозначності образів оригіналу та перекладу при простій заміні слів і речень однієї мови словами та реченнями іншої мови не можливо, позаяк навіть у близькоспоріднених мовах збіги в лексичних значеннях слів нечисленні. Навпаки, ми спостерігаємо розбіжності на рівні лексики, граматики та стилістики. Тому необхідно не просто підставляти слова, а перетворювати художню структуру оригіналу, враховуючи, звичайно, лінгвістичні, естетичні, поетологічні та етичні дані тієї мови, на яку ми перекладаємо та особливості приймаючої культури. При перекладі образу, втім, як і при перекладі художнього твору в цілому, не можна забувати і про точність. Але ця точність повинна бути творчою. Образ у перекладі повинен бути максимально наближений до образу оригіналу, хоча й не повністю йому тотожний. Максимальної точності при перекладі на іншу мову неможливо домогтися тому, що ця «точність обмежена як засобами мови, на яку здійснюється переклад, так і обсягом художнього твору. Авторський образ, як і літературний твір, завжди неповторний. При створенні образу в автора були необмежені можливості у виборі теми та засобів її реалізації. Переклад становить конкретизацію, уточнення способу і ґрунтується на заздалегідь заданій темі.

Для вірного відтворення образу іншою мовою слід відмовитися від буквалізму, необхідний творчий, але не довільний підхід до оригіналу, який зберіг би створений автором образ у всій його індивідуальності. Перекладач повинен прагнути того, щоб його переклад образу народжував у читача ті ж почуття та емоції, які виникають при прочитанні художнього твору в читача оригіналу. Один і той же зміст, втілений в образі, можна виразити різними способами, головне, щоб у перекладі були використані мовні засоби, рівноцінні засобам оригіналу. З іншого боку, нереально вимагати від читача перекладу, щоб він реагував на переклад так, як читач першотвору реагує на оригінал. Читачі (сприймачі) першотвору і перекладу завжди належать і не можуть не належати до абсолютно різних соціально-етнічних і культурно-історичних груп. Загальновідомо, що реакція людей, які належать до різних етнічних груп, на одні і ті ж реалії та поняття неоднакова тією мірою, якою неоднакові самі національно-культурні та соціальні умови, в яких живуть ці люди. Та попри все при перекладі необхідно прагнути того, щоб забезпечити тотожність реакцій читача оригіналу й читача перекладу. Для цього потрібно, щоб мовою перекладу застосовувалися ті ж закони, які автор застосовував при створенні оригінального твору. При створенні образів автор користувався образотворчими можливостями своєї мови для створення загального стилю оповіді, і в перекладі мають бути використані всі ресурси мови перекладу для передачі намірів автора та з метою емоційного впливу на читача.