Барбашин А. Д.

студент 3 курсу кафедри права

Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

м.Дніпро, Україна

ПРОЯВИ НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ТА СПОСОБИ БОРОТЬБИ З НИМИ В УКРАЇНІ

Актуальність даної теми полягає в тому, що у сучасних умовах конкуренція є невід'ємним атрибутом ринкової економічної системи. Конкуренцію вважають найважливішим елементом ринку як господарської системи. Учасниками конкурентної боротьби є, насамперед, фірми, які змагаються один з одним за ринок збуту товарів, робіт, послуг. Однак не всі учасники ринку воліють сумлінні форми конкурентної боротьби, дуже часто можна зіткнутися з ситуаціями, які є проявами недобросовісної конкуренції.

Спочатку термін "недобросовісна конкуренція" мав різний зміст у праві різних країн. Уніфіковане розуміння недобросовісної конкуренції з'явилося на базі міжнародного договору - Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка не містила загального визначення недобросовісної конкуренції, а надавав лише невичерпний перелік форм її прояву.[1]

В українському законодавстві термін "недобросовісна Конкуренція" вперше з'явився в раніше діючому Законі України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", який також не дав загального визначення цієї дефініції, а лише перерахував можливі форми здійснення недобросовісної конкуренції.[2]

І тільки з прийняттям Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" нарешті з'явилося загальне визначення недобросовісної конкуренції. Згідно ст. 1 цього Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Тобто під недобросовісною конкуренцією розуміються будь-які спрямовані на придбання переваг у підприємницькій діяльності дії господарюючих суб'єктів, які суперечать положенням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності, справедливості і можуть заподіяти або заподіяли збитки іншим господарюючим суб'єктам-конкурентам або завдати шкоди їхній діловій репутації. [3]

Ознаки недобросовісної конкуренції:

-недобросовісна конкуренція, на відміну від монополістичної діяльності, може здійснюватися тільки активними діями, можливість пасивної поведінки у вигляді бездіяльності не передбачена;

-дані дії будуть розглядатися як правопорушення, якщо вони суперечать не тільки положенням чинного законодавства, а й звичаями ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності, справедливості;

-суб'єктами недобросовісної конкуренції можуть бути лише суб'єкти господарювання, тобто українські та іноземні організації, які займаються підприємницькою діяльністю, а також індивідуальні підприємці;

-метою повної свободи дій суб'єктів недобросовісної конкуренції є отримання переваг у підприємницькій діяльності;

-в результаті дій конкурентів можуть бути завдані збитки або завдано шкоди їхній діловій репутації. Достатньо лише потенційної загрози заподіяння збитків або нанесення шкоди діловій репутації для кваліфікації даного правопорушення як недобросовісної конкуренції.

Найбільш характерні прояви даного виду правопорушення:

-поширення неправдивих, неточних або перекручених відомостей, здатних заподіяти збитки іншому господарюючому суб'єкту чи завдати шкоди його діловій репутації;

-введення споживача в оману щодо характеру, способу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;

-некоректне порівняння господарюючим суб'єктом вироблених їм товарів з товарами інших господарюючих суб'єктів;

-продаж товарів з незаконним використанням результатів інтелектуальної діяльності та прирівняних до них коштів індивідуалізації юридичної особи, продукції, робіт, послуг;

-отримання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торговельної інформації, в тому числі комерційної таємниці, без згоди її власника.[4]

При здійсненні дій, визнаних законодавством України недобросовісною конкуренцією, Антимонопольним комітетом України до суб’єктів господарювання, які вчинили порушення, застосовують такі примусові заходи:

1. Накладання штрафів:

-на суб’єктів господарювання у розмірі до 5% виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

-на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання громадян, що не є суб’єктами господарювання — у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-на громадян, що є суб’єктами підприємницької діяльності, а також на тих, хто не є підприємцями, накладаються адміністративні стягнення згідно із законодавством.

Накладення штрафів — один із найпоширеніших та гнучких заходів покарання. При його застосуванні є можливість встановити розмір покарання залежно від завданих збитків конкуренту та завданої шкоди конкуренції.

2. Вилучення товарів з неправомірно використаним чужим позначенням, рекламними матеріалами, упаковкою або скопійованого виробу.

Вилучення зазначених товарів застосовують, якщо можливість змішування з результатами діяльності іншої особи не можна усунути іншим шляхом. Таке вилучення товарів є дієвим засобом у боротьбі з недобросовісною конкуренцією. Але воно має ряд негативних факторів. По-перше, вилучення зазначених товарів є справою досить трудомісткою; по-друге, вилучення таких товарів може завдати збитків безвинним продавцям, які не знають та й не можуть знати, що вони продають товар недобросовісного підприємця; по-третє вилучення означає знищення корисних для споживачів товарів.

3. Спростування дискредитуючої інформації, поширеної стосовно іншого суб’єкта господарювання.

У разі встановлення факту дискредитації суб’єкта господарювання органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей.

Спростування дискредитуючої інформації може бути найкращим засобом, щоб перешкодити недобросовісному конкуренту отримати незаконні прибутки внаслідок поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей стосовно свого конкурента.

4. Заборона особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, визначеного законодавством України як недобросовісна конкуренція, вчиняти певні дії.

5. Накладення арешту на майно або грошові суми, що належать особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, визначеного законодавством України як недобросовісна конкуренція. [5]

Отже, на мою думку створення ефективної системи захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має виняткове велике значення для розвитку України в XXI столітті. Ця комплексна проблема потребує об’єднаних зусиль держави, всіх її органів управління та інститутів громадського суспільства. Від успішної реалізації даного завдання виграє абсолютна більшість населення України, адже захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є фундаментом для забезпечення іноваційної моделі розвитку країни, її модернізації, підвищення конкурентноспроможності у світовій соціально-економічній системі. Ефективна система захисту інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції сприятиме створенню робочих місць у нових галузях економіки. Одночасно це є запорукою створеного цивилізованого ринкового середовища.

Список літератури:

1. Поняття і форми прояву недобросовісної конкуренції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studbooks.net/

2. Закон України " Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.1992 № 2132-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/

3. Закон України " Про захист від недобросовісної конкуренції " від 07.06.1996 № 236/96-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/

4. Єршова І. В Підприємницьке право 4-е вид., Перероб. і доп. - М.: Юриспруденція, 2006. – с. 242-244

5. Удалов Т. Г. Юридична Освіта Конкурентне право: Навч. посіб. — К.: Школа, 2004. — с. 273-275