Экономические науки/10. Экономика предприятия

Магістр Бережна С. О., к. е. н., доцент Пігуль Н. Г.

Українська академія банківської справи, Україна

ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних економічних умовах складним питанням, з яким зустрічаються суб’єкти господарювання, є виникнення надмірних обсягів дебіторської заборгованості та її погашення. Тому, проблема ефективного управління дебіторською заборгованістю, визначення її оптимальних термінів та обсягів, що дасть можливість підприємствам контролювати ситуацію та призведе до зменшення дебіторської заборгованості, а також до зниження видатків на її утримання, виходить на перший план.

Методологічні засади про дебіторську заборгованість визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Відповідно до цього Положення дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами визнаються юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [1].

Необхідність управління дебіторською заборгованістю полягає у наступному:

– отримання платежів від дебіторів є одним з основних джерел

надходження коштів на підприємство від операційної діяльності;

– урахування реальних витрат чи вигод від прийнятих кредитних

рішень може використовуватися як інструмент розширення продажів і підвищення оборотності оборотних активів.

Дебіторська заборгованість, що протягом довгого періоду не

повертається, погіршує фінансовий стан підприємства, рівень платоспроможності, відбувається сповільнення оборотності грошових коштів, внаслідок чого відбувається погіршення результатів діяльності підприємства та стримування його розвитку. Тому основна мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її обсягу та строків погашення боргу.

Основними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

– визначення політики надання товарного кредиту та контроль її виконання;

– визначення політики погашення простроченої дебіторської заборгованості та контроль за її виконанням у майбутньому.

– забезпечення високої швидкості обороту дебіторської заборгованості;

– виявлення величини впливу дебіторської заборгованості на прибуток та поточну платоспроможність і ліквідність активів підприємства;

– виявлення умов, що сприяють появі ризику втрати ліквідності та зниженню ефективності діяльності підприємства;

– контроль за заборгованістю, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованістю, не сплаченою в строк;

– розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів

– розробка варіантів рефінансування дебіторської заборгованості;

– визначення ступеня ризику несплати рахунків покупцями;

– надання рекомендацій щодо зменшення кількості фактично або

потенційно неплатоспроможних покупців та ін. [2; 3].

Управління дебіторською заборгованістю передбачає: обґрунтування

можливості виникнення дебіторської заборгованості; своєчасне визначення прийомів зменшення безнадійних боргів; визначення політики надання кредиту для різних груп покупців та видів продукції; аналіз та групування покупців залежно від обсягів закупівель, кредитної історії та умов оплати; контроль за дебіторами та вивчення причин недотримання договірної дисципліни; прогноз надходжень грошових коштів від дебіторів на основі коефіцієнтів інкасації.

Основними прийомами управління дебіторською заборгованістю є:

– аналіз замовлень, оформлення розрахунків та встановлення характеру

дебіторської заборгованості;

– АВС-аналіз у відношенні до дебіторів;

– аналіз заборгованості за видами продукції для визначення невигідних з точки зору інкасації товарів;

– оцінка реальної вартості існуючої дебіторської та кредиторської заборгованості;

– згрупування дебіторської заборгованості за термінами виникнення, що дозволить оцінити ймовірність безнадійних боргів;

– зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів;

– контроль за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості;

– визначення конкретних розмірів знижок при достроковій оплаті;

– оцінка можливості факторингу [4].

Наслідком впровадження ефективного управління дебіторською заборгованістю мають стати: забезпечення ефективної роботи підприємства; зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування; прискорення обігу оборотних активів; збільшення прибутку підприємства при збереженні ліквідності; підвищення рівня фінансової безпеки підприємства.

Отже, управління дебіторською заборгованістю є основною умовою безперервного розвитку будь-якого підприємства. Тому з метою підтримки належного рівня платоспроможності, ліквідності, а також максимізації прибутку необхідно постійно контролювати динаміку обсягів і структуру дебіторської заборгованості, здійснювати контроль за формуванням, рухом і стягненням дебіторської заборгованості, аналізувати її значення та розробити ефективну кредитну політику.

Література:

1. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» : наказ Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99. – Назва з екрану.

2. Малиш І. М. Основні підходи до управління дебіторською заборгованістю підприємств / І. М. Малиш // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Випуск 6. – Ч. 3. –  С. 19–21.

3. Чорнобривець М. М. Управління дебіторською заборгованістю підприємства / М. М. Чорнобривець // Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.13. – С. 241–247.

4. Лівошко Т. В. Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю промислового підприємства [Електронний ресурс] / Т. В. Лівошко // Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії «Академія». – 2013. – Випуск 4. – С. 88–93. – Режим доступу : http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_4_088.pdf. – Назва з екрану.