Економічні науки/10.Економіка підприємства

Студент Малик М.С., к. е. н, доц. Гришко. Н.Є.

Кременчуцький національний університет, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

Підприємницька діяльність в Україні досі не досягла омріяних лідируючих позицій світового масштабу, причиною цьому є ряд факторів: невдалі стратегії, брак свіжих ідей, банкрутство, несприятливі умови кредитування, кризи в середині держави, застарілі моделі управління підприємством, нестача кваліфікованих спеціалістів. Більшість з цих проблем, має і головне може ліквідувати сама держава, створюючи необхідні механізми регулювання.

За даними Державної статистики проаналізуємо результати діяльності великих та середніх промислових підприємств України за п’ять років. Як ми бачимо на Рис.1, що в 2011 промисловість досягла можливого піку, сприятливі макроекономічні обставини підвищили попит на продукцію. У період з 2012 по 2014 роки кризовий та воєнний стан країни наклав свій відбиток, країна втратила одну з основних областей гігантів промисловості, через брак державних коштів, підприємства не отримали потрібної модернізації та стандартизації продукції, тому втратили велику частку попиту з боку іноземних замовників.

Спочатку необхідно приділити увагу фінансово-економічному стану промислових підприємств, вже після діагностики, коли (для кожного індивідуально) стануть відомими слабкі сторони, вузькі місця, заборгованість, можливі і наявні загрози, ризики, втрата конкурентоспроможності та своєї частки ринку, тільки тоді можливо використати санаційні заходи фінансово-економічного характеру: укладення форвардних контрактів на постачання продукції; залучення додаткових кредитів для погашення боргу та реалізації плану санації; залучення інвестора з переведенням на нього частини боргу боржника; стягнення, рефінансування дебіторської заборгованості.

Для подальшого покращення стану підприємства необхідно вкласти кошти у виробничо-технічні санаційні заходи, які пов’язані з модернізацією і оновленням виробничих фондів, із зменшенням простоїв і збільшенням ритмічності виробництва, поліпшенням якості продукції зниженням її собівартості, розширенням асортименту продукції, що випускається, і мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва. І тому не дивлячись на зростання показника рентабельності у 2015 році з 1,6 до 3,4% промисловість лише повернулась на рівень 2012 року. Наявний рівень рентабельності є більш-менш стабільним, але без відповідних заходів та втручання держави може легко стати кризовим.

Рівень рентабельності

Рік

Рис. 1 Динаміка рентабельності промислових підприємств України за 2010-2015 роки [1]

Серед широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна обрати одне найбільш вдале і повне. Це тлумачення фахівців з подолання кризи та оздоровлення підприємств Н. Здравомислова, Б. Бекенфер-де, М. Гелінга: санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Особливе місце в процесі фінансової санації посідають фінансово-економічні заходи. Метою фінансової санації є оптимізація фінансових потоків: покриття збитків, відновлення платоспроможності і ліквідності, скорочення всіх видів заборгованості і формування спеціального грошового фонду для проведення заходів організаційного і виробничо-технічного характеру. [2]

У разі, коли підприємство має справді реальні надії на виправлення становища, приймають рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Що раніше на санаційно-спроможному підприємстві розпочнеться санація, то більші шанси на її успіх.

Коли підприємство все стало на шлях санації, необхідною складовою успіху є той факт, що кожен працівник та учасник санації має бути зацікавлений. Тільки за умови узгодженості тактичних цілей і заходів можливе досягнення стратегічної мети санації підприємства.

Основна мета інституту банкрутства - не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів та держави. Відтак банкрутство - є дійовим засобом державного регулювання, за допомогою якого вирішуються проблеми економічних відносин між різними суб'єктами ринку, формується система захисту державою інтересів кожного та створюється підприємницьке середовище на цивілізованих засадах.

План санації обов’язково має враховувати інтереси й пріоритети кредиторів, податкових органів, позикодавців, акціонерів і власників інших цінних паперів, постачальників тощо. При цьому в разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів. Тобто план санації має враховувати інтереси всіх кредиторів і бути реальним для виконання.

На даний час відомо про велику кількість ліквідованих підприємств, хоча вдало проведена санація має усі шанси врятувати бізнес кожного в країні. Проблема засіла набагато глибше, а саме: мізерна частка реально обізнаних фахівців з санації, незацікавленість відновлення роботи працездатних підприємств, немає ефективних схем для відновлення платоспроможності.

Питання дослідження інституту визнання недійсними угод у процедурі банкрутства, безумовно, є актуальним, хоча б тільки тому, що для законодавства України в цілому досить новаторською є наявність спеціальних підстав для визнання угод недійсними. Сучасна теорія права неспроможності держав пострадянського періоду поки що не має серйозних досліджень у цій сфері, перебуваючи на стадії становлення і відродження.

Основна вимога до ефективного використання інституту банкрутства – його підпорядкованість державі як ієрархічно найвищому інституту суспільства, оскільки безконтрольне анархічне функціонування будь-якого інституту не доводить країну до успіху.

Інститут банкрута необхідний економіці, з одного боку, з господарського обороту при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб'єкти, що сприяє оздоровленню ринку, а з іншого — цей інститут дозволяє підприємствам, закладам, організаціям досягнути фінансової стабільності та добробуту, за умови дотримання норм закону.

Література:

1. Рентабельність операційної діяльності великих та середніх підприємств за видами економічної діяльності (промисловість) за 2010-2015 рік / Державний комітет статистики України. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Білоконь, Т. М. Санація підприємств: організаційно-економічний механізм: / Т. М. Біконь, Л. М. Несен. – Вінниця: ВНТУ, 2010. – 152 с.

3. Івженко А.С. Основні напрямки удосконалення механізму санації підприємств за сучасних економічних умов // Актуальні проблеми економіки – 2008.– №4. – С. 142–148.