НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

ПУГАЧ Андрій Миколайович,

к.т.н., доцент кафедри сільськогосподарських машин Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету

Аграрний сектор функціонує у просторі та часі, що можна об’єктивно виразити за допомогою процесів, що відбуваються в процесі розвитку аграрного ресурсного потенціалу. Включення до розгляду таких процесів дає змогу:

- за допомогою процесів з’являється можливість одночасно описати функціонування аграрний сектор в цілому, а також його складових елементів;

- оцінити ступінь впливу внутрішніх і зовнішніх умов, а також чинників на кінцеві результати процесів, а останні виразити вихідними показниками аграрного сектору і складових частин;

- визначити можливі і пріоритетні заходи, направлені на зміну ступеня впливу чинників.

Зазначені процедури складають основу рішення задачі аналізу.

При обґрунтуванні системи державного регулювання розвитку аграрного ресурсного потенціалу – процеси мають основоположне значення. Через ці процеси проявляється найважливіша властивість системи регулювання аграрного сектору і його складових частин – зміна у просторі та часі. Цю властивість відображатимемо через стан системи, що розглядається як методологічне поняття. Стан системи характеризуватимемо як етапи процесу функціонування системи в цілому і описуватимемо сукупністю величин, що змінюються у просторі та часі. Якщо на фіксований момент часу в сукупності розглядати вказані величини, то утворюється ряд можливих значень випадкових величин. Звідси витікає, що визначуваний показник результативності процесу повинен мати випадковий характер і виражатися за допомогою законів розподілу кінцевого результату процесу [1, с. 194].

Принципи системного підходу можна і потрібно використовувати для аналізу процесів. Для фіксованого рівня ієрархії процеси, що відбуваються на цьому рівні необхідно розглядати як єдине ціле, як систему процесів, що мають ієрархічну структуру.

При реалізації забезпечуючого або обслуговуючого процесу на його виході одержуємо також «продукцію» процесу (наприклад, за певний проміжок часу кількість доставлених одиниць сировини, матеріалу, води, електроенергії тощо). Отже, обґрунтування системи наукового забезпечення державного регулювання розвитку аграрного ресурсного потенціалу пов’язане з необхідністю розгляду досить великої кількості питань.

Нове в методологічних положеннях полягає у тому, що здійснені раніше методологічні розробки, що відображали специфіку окремих проблем аграрного виробництва пов’язані відповідно з принципами системного підходу з позиції виконання задач у сфері рослинництва й тваринництва. Ця ув’язка не є механічним поєднанням окремих складових частин аграрного сектору, а потребує розроблення загальних положень, на основі яких мають проводитися дослідження і узагальнюватися їх результати на користь обґрунтування системи [2, с. 172]. Такі методологічні положення відображені в основних показниках системи, змісті і обсязі задач, сукупності основоположних принципів, вимогах, обмеженнях при виборі цільових функцій і методах досліджень. В результаті визначилася методологія обґрунтування системи як складного процесу послідовного вирішення різних за характером взаємопов’язаних задач.

Для забезпечення належного рівня життєдіяльності людини у взаємовідносинах з сім’єю, суспільством, державою і світовою спільнотою виникає необхідність приймати органам державної влади рішення, які повинні задовольняти певним вимогам, що виходять з необхідності наукового обґрунтування. Прості задачі людина вирішує виходячи з своїх теоретичних знань і життєвого досвіду. Для отримання об’єктивного рішення складніших задач, до яких відносяться управлінські задачі, необхідні спеціальні методи з використанням сучасних обчислювальних засобів.

Оскільки державне регулювання по суті зводиться до безперервного вирішення задач оптимізації поточного і перспективного характеру, то в результаті оптимізації знаходяться команди регулювання, тобто заходи, які доцільно реалізувати на практиці. Представляє значний практичний інтерес визначення пріоритетних заходів для фіксованих ресурсних обмежень. Залежно від обсягу асигнувань змінюватиметься склад пріоритетних заходів, які включаються в програму регулювання аграрного сектору, якщо це дозволяє зробити наявний обсяг асигнувань.

На сьогодні в Україні склалася досить суперечна і тривожна ситуація. Діє розгалужена мережа наукових організацій різних типів, діяльність яких спрямована на забезпечення належного інноваційного розвитку всіх сфер національної економіки. Збільшується кількість організацій, які виконують науково-технічні та наукові роботи за всіма секторами науки, крім заводського. З кожним роком зростає кількість закладів, в яких є аспірантура, збільшується кількість докторантів та аспірантів.

Література

1. Ільчук О.М. Наукові засади державного регулювання аграрної сфери в умовах підвищених ризиків / О.М. Ільчук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Сер. : Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - 2013. - Вип. 181(4). - С. 193-199.

2. Маршалок М.С. Формування та використання ресурсного потенціалу аграрної сфери в контексті розвитку біоекономіки / М.С. Маршалок // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - 2014. - Вип. 200 (2). - С. 171-175.

References

1. Ilchuk, O.M. (2013) “Scientific basesof state regulation ofthe agrarian sectorin the conditions ofhigh risks”, Naukoviy visnik Natsionalnogo universitetu bioresursiv i prirodokoristuvannya Ukrayini. Ser. : Ekonomika, agrarniy menedzhment, biznes, vol. 181(4), pp. 193-199.

2. Marshalok, M.S. (2014) “Formation and use ofthe resource potential ofthe agrarian sectorin the context ofthe development ofthe bioeconomy”, NaukoviyvisnikNatsionalnogouniversitetubioresursiviprirodokoristuvannyaUkrayini. Seriya: Ekonomika, agrarniymenedzhment, biznes, vol. 200 (2), pp. 171-175.