Економічні науки/12.Економіка сільського господарства

Студент Малик М.С., асистент Лозовик Д.Б.

Кременчуцький національний університет, Україна

ДІАГНОСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Використання світових моделей у повсякденній практиці українських підприємств без пристосування їх до специфіки конкретних галузей національної економіки, може призвести до значних помилок. Так, спроба використати модель Альтмана у вітчизняній практиці натрапила на певні труднощі. Моделі, які використовують західні економісти, не відповідають економічним умовам України. До таких умов фахівці відносять: інформаційну закритість підприємств; особливості оподаткування, які примушують підприємців спотворювати справжні результати своєї діяльності; інші умови фондомісткості та енергоємності виробництва; інший рівень продуктивності праці тощо.

Багато сучасних українських аграрних підприємств перебувають у кризовому стані, який вимагає впровадження антикризових заходів, а наука і практика антикризового управління нині перебувають у стадії початкового розвитку. Антикризове управління як новий тип менеджменту базується на передбаченні появи кризових ситуацій, пом'якшенні протікання і наслідків криз у господарській діяльності підприємств.

Проведено деталізацію чинників, які призвели та призводять до виникнення кризових явищ на цукрових підприємствах:

− мегарівень: вплив врожайності цукрової тростини і цінові тенденції на світовому ринку цукру; світова фінансово-економічна криза;

− макрорівень: вступ України в СОТ (імпорт цукру з тростини); політична та економічна;

− мезорівень: наявність конкурентів, монополістів; труднощі з кредитуванням, отриманням дотацій; збитковість вирощування та переробки буряків; відсутність ділової активності вітчизняних підприємств машинобудування для цукрової промисловості

− мікрорівень: висока енергоємність виробництва; велика зношеність основних фондів; неплатоспроможність більшості підприємств; недостатнє постачання сировини і неможливість реалізувати готову продукцію. [1]

Спостерігається наявність таких ознак кризового фінансового стану цукрових заводів України по результатам експрес-діагностики: високий рівень залежності від кредитних ресурсів, причому залучені кошти використовуються в основному на поточні потреби, а не на інноваційне оновлення матеріально-технічної бази виробництва, що є особливо важливим через наявність високого ступеня зносу основних засобів цукрових заводів.

Сучасний стан підприємств олійно-жирового комплексу характеризується

постійним нарощуванням потужностей підприємств та посиленням концентрації виробників олійно-жирової продукції внаслідок жорсткої конкуренції між ними на ринку. Більш половини потужностей масложирової галузі України припадає на великі промислові групи, частка яких у загальному обсязі виробництва постійно збільшується.

Підприємства зернового комплексу мають достатньо потужностей з переробки зерна, але значна їх частина потребує техніко-технологічного оновлення, це потребує великих фінансових вкладень. Виробництво зерна в Україні розвивається на основі інтенсифікації, тобто збільшення виробництва зерна відбувається переважно за рахунок підвищення врожайності зернових культур. Розвиток виробництва зерна характеризується динамікою посівних площ, їх структурою, врожайністю зернових культур, збільшення валового виходу зерна і вдосконалення структури його зернового виробництва.

Характерною рисою розвитку зернового господарства має бути подальша його інтенсифікація при раціональному співвідношенні її факторів, застосування інтенсивних технологій на всій площі посіву зернових, удосконалення розміщення і структурних посівів, поліпшення якості зерна, більш повне використання генетичного потенціалу сортів, прямі інвестиції та економічне стимулювання.

В Україні розроблена методика діагностики розвитку сільських територій, але вона узагальнена для регіонів, населених пунктів, тобто стосується всіх, що не дозволяє забезпечувати вибір методів та проведення на їх основі економічної діагностики розвитку сільських територій. Тому необхідно чітко виокремити: кліматичні особливості кожного регіону, ментальність їх жителів, специфіку діяльності (сезонність, необхідність добрив чи кормових добавок, необхідне устаткування). Головне забезпечити належні умови для обробки та зберігання сировини, щоб запобігти її пошкодження і псування.

Розвиток сільських територій слід розглядати у взаємозв’язку з розвитком сільського господарства як ресурсної бази, джерела робочої сили та місця концентрації матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. Розвинене сільське господарство стає фундаментом для виробництва якісних продуктів харчування з більш низькою собівартістю, які доступні для споживання громадянам України. Якщо дані території будуть задіяні та модернізовані хоча б на 75%, а в свою чергу аграрні підприємства стандартизовані на міжнародній рівень, тоді економіка зазнає омріяного розвитку, знизиться попит на іноземні сільськогосподарські товари.

Література:

1. Шевченко В. В. Здійснення антикризових перетворень підприємств цукрової промисловості / В. В. Шевченко // Проблеми економіки підприємств у сучасних умовах: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 13-14 трав. 2010 р.) / М-во освіти і науки України, Національний університет харчових технологій та ін. – К.: НУХТ, 2010. – С. 42–43.

2. Збарський, В.К. Ефективність господарювання аграрних формувань в Україні / В.К. Збарський, Л.В. Шкуренко // Агросвіт , 2012 . – №4 . – С.11-16.

3. Інформаційно-аналітичне агентство Експерт Агро [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viewpoint.com.ua.