Еономічні науки/ 14Економічна теорія

Філоненко Є. С., ст.гр. ЕП-01-15

Леонідов І.Л.,к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

Регулювання економічного розвитку в інвестиційній моделі

Економічна криза постала відображенням «провалів ринку» та обмеженості державного втручання в т. ч. у розширення інвестування, відповідної мотивації та ін. В актуальній для України моделі інвестиційна активність контрастує зі зниженням обсягів виробництва у сільському господарстві до 4,2%, його скороченням падіння у промисловості до 5,1% та збільшення у будівництві до 16,4% порівняно з 2014 р. Суперечності інвестиційної моделі розвитку в Україні проявляються між об’єктивними закономірностями інтенсифікації інтеграційних процесів та обсягами фінансування науково-технічних розробок. Відбувається загострення цього протиріччя у формі легалізації України як нетто-кредитору світу, зростання валового зовнішнього боргу України до 127,1% ВВП, збільшення частки не капіталізованих ресурсів до 58 млрд. дол. щороку та ін.

Досвід світових лідерів в області своєчасного й ефективного опанування інвестиційної моделі свідчить про необхідність посилення державного регулювання галузей науки, техніки в напрямку новітніх технологій. Згідно стратегії розвитку «Україна – 2020» економічна та інвестиційна політики відбуватимуться шляхом формування фундаментальних основ сталого розвитку, його активізації з подальшим закріпленням стабільно стійких темпів. У якості стратегічних цілей такої моделі претендує створення інститутів розвитку, які сприятимуть вирішенню проблем інвестиційної інфраструктури, рівних умов інвестування у національну економіку України, прозорих засад інвестування, зниження податкового пресу тощо. На рівні забезпечення втілення моделі визначаються форми ринкового залучення іноземних інвестицій в інтелектуальний розвиток складових національного виробництва у поєднанні з безкоштовною допомогою, передачею технологій з використанням вітчизняної сировини, утворенням нових робочих місць, задоволенням потреб внутрішнього ринку, можлиості експорту до ЄС тощо. Очікується, що впровадження моделі спонукатиме до «технологічної революції», масової модернізації ключових галузей української економіки. Координуючий рівень реалізації моделі представлений розробкою правил відбору способів поєднання засобів досягнення стратегічних цілей з погляду, насамперед, ефективності.

Реалізацію моделі доцільно спрямувати за сценарним підходом. Відповідним кон’юнктурному сценарію є створення попиту на інвестиції з боку держави. Важливою активізувати участь підприємців та науковців у програмі «Horizon 2020», спрощення доступу до єдиного реєстру наукових опрацювань, посилення технічних та екологічних вимог у межах нових стандартів випуску продукції. Зв’язки науки та бізнесу ідентифікуються як два паралельних інноваційних процеси. Перший передбачає, що наукові знання генерують знання технологічні, втілюючись в конкретні нововведення, і дають змогу виробникам отримати прибуток. Другий характерний тим, що іноді технологічні нововведення передують науці, тобто практичний винахід дає поштовх вченим до пошуку фундаментальних закономірностей. Фундаментальна наука переходить на більш високий рівень та обумовлює відповідний рівень технологічних знань, як бази для розробки принципово нових технологій.

Кваліфікаційний сценарій передбачає забезпечення розширеного відтворення кадрового складу наукової сфери. Альтернативними його напрямками можуть бути підвищення соціального статусу наукового працівника, створення системи преференцій (стажування, грантові дослідження, участь у розробленні та/або подальшому впровадженні наукової продукції) з метою залучення у сферу науки талановитої молоді, запровадження спрощеної та прозорої процедури реєстрації в патентних відомствах України, ЄС і США правомочності інтелектуальної власності на результати наукових досліджень молодих вчених.

За мотиваційним сценарієм відбувається формування економічних умов наукомісткого розвитку. Його шляхами можуть стати: впровадження комплексної системи стимулювання науково-дослідної діяльності, розширення сфер міжнародного співробітництва в напрямі проведення спільних наукових досліджень у галузі матеріалознавства, нано-, біо- та інформаційних технологій шляхом забезпечення сучасною експериментально-дослідною базою провідних освітніх і наукових закладів, залучення вітчизняних фахівців для реалізації міжнародних науково-дослідних проектів, періодичного видання експортного каталогу високотехнологічних товарів і послуг, забезпечення належного рівня координації діяльності з привласнення інтелектуального продукту, впровадження сучасних технологій управління процесами створення та патентування інтелектуального продукту, розробка системи економічних стимулів комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень, а також врахування того, що окремі раціоналізаторські пропозиції, авторські права можуть відкривати нові горизонти для розвитку науки.

Заходи громадського регулювання сприятимуть своєчасному й ефективному опануванню передових інновацій шляхом інформування про діяльність національного виробника інтелектуального продукту, проведення відповідних рейтингів тощо.

Взаємодія ринкового само-, громадського та державного регулювання формує триєдиний механізм регулювання інвестиційної моделі, як запоруки сталого розвитку.